Романович

Оксана посмажила дерунів на вечерю і стала чекати на чоловіка. Пройшла година, друга, а Василь все не повертався додому. – Дивно, вже давно мав би повернутися, – почала було хвилювалася жінка. Оксана взяла свій телефон, і набрала номер чоловіка. Але Василь не відповідав. – Невже щось сталося? – ще більше розхвилювалася вона. Оксана написала повідомлення: – “Коханий, щось сталося? Я хвилююся! Коли тебе чекати?”. Через десять хвилин прийшла відповідь від Василя. Оксана взяла свій телефон, відкрила повідомлення від чоловіка, прочитала його і… заціпеніла від прочитаного

Автор

Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, робить погано. Він же чоловік, це для нього нормально. Головне – не попастися. А решта і не має значення. Адже він виконує свої чоловічі обов’язки. Дружину любить, балує. Гроші заробляє, із домашніми справами допомагає. Невже він не має права трохи розслабитись? Постійних коханок у Василя не було. … Читати далі

У Олени з Софійкою не стало батьків. Сестри часто їздили на цвинтар, збирали гроші на гарний пам’ятник. Нарешті вони його встановили… Якось дівчата знову поїхали до батьків на могилку. Сестри поклали квіти і мовчки стояли. Вони дивились на новий гранітний пам’ятник. На ньому були зображені Віра з Віктором, які пригорнулися один до одного й посміхалися. Такі обоє красиві й щасливі… Раптом десь позаду почувся шурхіт. До них підійшла незнайома жінка. Вона стояла, дивилася на пам’ятник і посміхалася. – А ви що знали наших маму й тата? – здивовано запитала Олена. Вона не розуміла, що відбувається

Автор

Оленці було всього 14 років, коли вона вже мала робити всі домашні справи, а ще доглядати слабу матір і вчитися. – Матусю, от закінчу школу, інститут і зроблю все, щоб ти видужала! Ти ще в мене молода, – казала вона матері. Але при цьому Олена нишком плакала у своїй маленькій кімнаті від образи й безсилля. … Читати далі

Людмила вийшла на сільській автобусній зупинці, і попрямула в бік свого будинку. Підійшовши ближче, вона помітила, що у вікнах світилося світло. – Мабуть, Сергій вже вдома, – вирішила вона. Людмила із подивом зазначила, що весь будиночок був прикрашений новорічною ілюмінацією, а поряд із будинком стояла невелика ялинка, на якій теж світилися вогники. – І коли тільки, Сергій встиг все це приготувати? – усміхнулася Людмила. Жінка рішуче попрямувала до дверей. Людмила увійшла всередину будинку і… ахнула від побаченого 

Автор

Людмила вже вкотре пошкодувала, що пустилася в цю авантюру. Старенький сільський автобус, підстрибуючи і крекчучи на кожній купині, віз її зараз у село, звідки був родом чоловік Сергій. Народу в автобусі було як оселедців в банці. До Нового року залишалося всього два дні, і сільські жителі намагалися повною мірою закупитися всім необхідним до свята. Хтось … Читати далі

Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері. Я святкувала свій 60-річний ювілей, але гостей я не чекала. Та мій колишній чоловік вирішив зробити мені сюрприз – прийшов начебто привітати мене з днем народження, хоча насправді мав інший мотив. Микола вирішив, що нам треба знову зійтися, і під приводом мого свята, захотів владнати це питання

Автор

– Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері. Я святкувала свій 60-річний ювілей, але гостей я не чекала. Та мій колишній чоловік вирішив зробити мені сюрприз – прийшов начебто привітати мене з днем народження, хоча … Читати далі

Ліза вдягла худі, штани і вʼязану шапку. Вона насипала коту побільше корму, додала води, взяла гаманець і телефон і поїхала на вокзал. Дівчина поспішала святкувати новий рік з Ігорем – своїм знайомим по переписці. Ліза дві години тряслася в приміській електричці, переписуючись із тим самим Ігорем, але він не зустрів її на вокзалі, як обіцяв! – Візьми таксі, – попросив інтернет-приятель, по телефону. – У мене машина зламалася! – Ну, все, – думала Ліза, сідаючи в машину. – Приїхала до незнайомого чоловіка, у незнайоме місто і їду до нього додому! Приїхавши за вказаною адресою Ліза застигла від здивування. Вона застала зовсім іншу людину

Автор

– Лізо! Лізо! – наздоганяв колегу Степан. Він намагався бігти обережно, але послизнувся на снігу перед дівчиною. Сумно посміхаючись, Ліза подала йому руку в рукавичці. 30-е число, останній робочий день і рік закінчено. – Дякую, – підвівся і обтрусився Степан. – Лізо, які плани? Як зустрічатимеш Новий рік? Ліза знизала плечима, шелестячи об’ємним пуховиком. Ні … Читати далі

Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку, яка всього лише тиждень тому брала у мене гроші. – Ой, мамо, знову ти починаєш. Сама ж уже бачиш, що життя дороге, – виправдовується донька. – Так, ціни на все доволі високі, – погодилася я. – Може б ти роботу шукала, адже гроші мають здатність закінчуватися, – кажу. Марині такі мої зауваження не подобаються зовсім. Вона вже звикла до того, що я даю їй гроші. А тут я повернулася додому. З собою, звичайно, я привезла якусь суму, але якщо звідти постійно тягати по 100-200 євро, то гроші швидко закінчаться, що я доньці і намагалася донести

Автор

– Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку, яка всього лише тиждень тому брала у мене гроші. – Ой, мамо, знову ти починаєш. Сама ж уже бачиш, що життя дороге, – виправдовується донька. – Так, ціни на все доволі високі, – погодилася я. – Може б ти роботу шукала, … Читати далі

Оля сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Пролунав телефонний дзвінок. – Доню, з Новим роком тебе! – радісно вигукнула мама. – Дякую, – байдуже відповіла донька. – Оля, ти чому така засмучена? – запідозрила недобре Ганна Андріївна. – Ми з Микито розлучаємося, – несподівано сказала Оля. – Він вчора пішов від мене! – То ти через це?! У мене був твій Микита! – весело сказала мама. – Він таке влаштував! – В сенсі у тебе? – здивувалася Оля. – Навіть не знаю з чого почати, – сказала Ганна Андріївна, зібралася з думками і все розповіла доньці. Ольга вислухала матір і ахунла від почутого

Автор

– Ти навіщо два дні перед Новим роком взяв? Лежати? – обурено промовила Оля. – У нас справ повно! – Не в нас, а в тебе! – заявив Микита. – А твої справи мене не торкаються! – А нічого, що ми сім’я? – поцікавилася Оля. – І у нас за визначенням не може бути особистих … Читати далі

Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене моя сусідка, з якою ми давно не бачилися. – Ще не знаю, – розвожу я руками. – Та я чула, яка у тебе ситуація. Не кожна б так змогла, – каже сусідка і не перестає на мене дивитися. А я розумію чому – бо я виглядаю як старенька бабуся. Мені лише 65, але маю значно старший вигляд, як то кажуть, сильно постаріла, що мене аж люди не впізнають

Автор

– Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене моя сусідка, з якою ми давно не бачилися. – Ще не знаю, – розвожу я руками. – Та я чула, яка у тебе ситуація. Не кожна б так змогла, – каже сусідка і не перестає на мене дивитися. А я розумію … Читати далі

А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я завжди усім ділилася, ніколи скупою не була, а тут я взяла і в один момент змінилася. А такі зміни, як правило, нікому не подобаються. І я теж, коли зрозуміла, що моєю добротою користуються, вирішила, що з мене досить. Більше ніякої кави, ніяких макаронів і ніяких грошей в займ. Дочка моя стала на сторону свекрухи, каже, що я могла б і позичити гроші родичці. Їй легко говорити, вона сама ці гроші не заробила

Автор

– А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я завжди усім ділилася, ніколи скупою не була, а тут я взяла і в один момент змінилася. А такі зміни, як правило, нікому не подобаються. І я теж, … Читати далі

Наталя помітила, що її чоловік Олег почав якось дивно поводитися. Вона запідозрила найгірше – він завів коханку! Наталя вирішила простежити за чоловіком. В обідню перерву вона взяла таксі і причаїлася біля офісу чоловіка. Олег зʼявився за пів години. Він озирнувся, попрямував до машини. Авто Олега завернуло у незнайомий район, зупинилося біля якоїсь п’ятиповерхівки. Наталя вийшла з таксі, сховалася за кут. Олег вийшов з машини. В руках у нього були контейнери – ті, що Наталка давала йому на роботу з обідами. – Точно, коханка! – ахнула Наталя. – До неї поїхав! Їжу їй возить, дбайливий який! Вона пішла слідом і очам своїм не повірила

Автор

– Олеже, ти знову затримався допізна. Що відбувається? – Наталя зустріла чоловіка у коридорі, схрестивши руки на грудях. На обличчі її читалася суміш тривоги та роздратування. – Пробач, Наталко, справ накопичилося, зовсім закрутився, – втомлено посміхнувся Олег, чіпляючи пальто. – Удома все добре? Вечерятимеш? – Буду, звісно. Тільки ти спершу поясни – які такі справи? … Читати далі