Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на те, що паркан маю полагодити я. Я і сама бачу, що ситуація неприємна, але що я сама можу зробити? Неприємно мені стало після нагадування сусідки, тому я взяла телефон і набрала доньку. Дочці моїй ніколи не подобалося те, що я її чоловіка про щось прошу, бо вона вважає, що у мене є син, і саме він має мені допомагати

– Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на те, що паркан маю полагодити я. Я і сама бачу, що ситуація неприємна, але що я сама можу зробити? Неприємно мені стало після нагадування сусідки, … Читати далі

Христина чистила на кухні моркву, коли пролунав сигнал телефону. Прийшло повідомлення. Жінка помила руки, взяла мобільний, і побачила смс від доньки. “У мене біда, терміново приїдь у кафе “Казка”, телефон сідає”, – писала Соня. Христина розхвилювалася не на жарт, і одразу набрала номер телефону доньки, але телефон Соні був не доступний. – Що ж вже сталося? – переживала мати. Христина швидко зібралася, сіла у авто і поїхала у зазначене місце. За півгодини вона була біля кафе. Христина влетіла у зал і…заціпеніла від побаченої картини

– Мамо, а чому ви не спілкуєтеся з дядьком Сергієм? Питання пролунало дуже несподівано. Точніше, Христина чекала на нього набагато раніше, але чомусь доньку до шістнадцяти років це не цікавило. – Я ж говорила, Соня, ми посварилися. А потім просто не змогли в собі знайти сили пробачити один одного, – відмахнулася Христина загальними фразами. – … Читати далі

Скільки разів я чула, що не можна давати грошей у борг друзям та родичам. Адже це може призвести до того, що ви втратите або гроші, або самих рідних

Скільки разів я чула, що не можна давати грошей у борг друзям та родичам. Адже це може призвести до того, що ви втратите або гроші, або самих рідних. Ось і зі мною сталася така історія. Тільки гроші в борг я не давала, а пустила на свою голову пожити до квартири похресницю Алісу, дочку моєї двоюрідної … Читати далі

Микола заходив у хвіртку своєї дачі під руку з якоюсь панянкою. – Миколо, привіт! – гукнула йому сусідка Ігорівна. – А хто це з тобою?! – Привіт, Ігорівно! – сказав він. – Ось одружитися надумав. Майбутню хазяйку, Оленку, привіз… Олена працювала на дачі, не покладаючи рук. Микола теж не відставав від коханої… Якось Ігорівна зазирнула через паркан до Олени. Микола якраз поїхав у місто. – Ну що, сусідко-наречена, на чайок зайдеш? – запитала вона. – Зайду, – сказала Олена. Вона пробула в Ігорівни півтори години і прийшла додому перед самим поверненням Миколи. – Ти чого така задумлива? – поцікавився Микола. Олена тільки й посміхнулася. Вона вже знала всю правду

– Миколо, привіт! А хто це з тобою?! – гукнула через огорожу цікава сусідка по дачі. Микола, який заходив у хвіртку свого будинку під руку з якоюсь панянкою, примружився. – Привіт, Ігорівно! А ти все на спостережному посту чергуєш? – привітався Микола, посміхнувшись. – Ось одружитися надумав. Майбутню хазяйку привів. Сама ж знаєш – хазяйство … Читати далі

Ліда повернулася з роботи додому. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і здивувалася, побачивши взуття свого нареченого Олега. Жили Ліда та Олег поки що окремо. – Це що, Олег вирішив мені якийсь сюрприз влаштувати? Але де ж він взяв ключі? Можливо мама дала? – подумала вона. – Ну тоді треба йому підіграти! Ліда тихенько роззулася, зняла пальто. Несподівано, з вітальні долинули якісь голоси. – Він що не сам? – подумала дівчина. Ліда тихенько підійшла до дверей вітальні, відкила їх, зайшла в середину і…остовпіла від побаченої картини

Ліда та Ілля були знайомі з дитячого садка. Хлопчик був старший на два роки, але із задоволенням грав зі своєю подружкою, допомагаючи їй ліпити пасочки з піску. Потім Ліда пішла до тієї ж школи, що й Ілля, і він довго носив її портфель, уважно оберігаючи дівчинку від інших хлопчаків. А їй ніхто й не був … Читати далі

Наталка повернулася додому раніше, ніж планувала. Жінка зайшла в квартиру. І раптом почула приглушені голоси на кухні. Один голос був жіночим… – Невже Денис мені зраджує! – обурилася Наталка, і кинулася на кухню. За столом спиною до неї сиділа жінка з рушником на голові. Наталя підлетіла до здивованого її появою Дениса, розвернулася до розлучниці, і раптом застигла. Перед нею сиділа…жінка. Худенька, струнка. І зовсім старенька. Дуже старенька. – Знайомся! Це Галина Іванівна! – раптом сказав Денис. – Яка ще Галина Іванівна? – Наталка здивовано дивилася то на чоловіка, то на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

– Юля, привіт! Можна я зараз до тебе приїду? – Наталка говорила, ледве стримуючи сльози. – Що сталося? – запитала Юля, винувато глянувши на чоловіка. – Денис мене покинув. Сказав, щоб я забиралася з його життя. – Прямо зараз забиралася, на ніч дивлячись? Щось не схоже на Дениса. – Ти мені не віриш? Теж мені … Читати далі

Я не знаю, на що образилася моя кума Настя, але, даруйте, у неї шестеро дітей! Я прямо сказала їй на новорічні свята, щоб більше не приходила до мене з усіма ними відразу! Ну от просто не брала всіх шістьох, і все!

Я не знаю, на що образилася моя кума Настя, але, даруйте, у неї шестеро дітей! Я прямо сказала їй на новорічні свята, щоб більше не приходила до мене з усіма ними відразу! Ну от просто не брала всіх шістьох, і все! Нехай бере трьох, а решту залишає вдома – з чоловіком, з бабусею, з нянею. … Читати далі

– Ну все, люба, — пролунав переможний голос Ігоря з передпокою, як тільки він переступив поріг квартири. – Тепер моя мама розпоряджатиметься твоїм майном, якщо визнає за потрібне

Марина, що тільки-но почала розслаблятися після урочистостей, і ледве встигла зняти туфлі на високих підборах у передчутті першої шлюбної ночі, так і застигла з взуттям у руках. – Ну все, люба, — пролунав переможний голос Ігоря з передпокою, як тільки він переступив поріг квартири. – Тепер моя мама розпоряджатиметься твоїм майном, якщо визнає за потрібне … Читати далі

– Що це ти на себе начепила? Вирішила хоча б на це ганчір’я сторонніх мужиків чіпляти?! Самій, як у такому ходити? Чи не соромно? Чи в тебе в голові так само погано, як й з зовнішністю? Порожнеча і вульгарність?

– Що це ти на себе начепила? Вирішила хоча б на це ганчір’я сторонніх мужиків чіпляти?! Самій, як у такому ходити? Чи не соромно? Чи в тебе в голові так само погано, як й з зовнішністю? Порожнеча і вульгарність? – чоловік Лізи, Іван, підвівся і вийшов із кімнати, залишивши з гостями дружину, яка за кілька … Читати далі

Семенівна з подружками вирішили попліткувати. Старенькі вийшли посидіти на лавці біля будинку. Вони сперечалися про своїх внуків – хто краще в житті влаштувавався, хто як живе… – Бабусю, ти там не змерзла?! – раптом вікна другого поверху висунулася голова якогось молодого чоловіка. – Ні, любий! – гукнула Семенівна. – Все добре! Голова зникла, а за дві хвилини на вулицю вийшла якась молода дівчина з пледом у руках… – Ольго Семенівно, ви б не засиджувалися, вітер холодний! – строго сказала вона. – Он вкрию вас, щоб не змерзли! Вона вкрила Семенівну пледом і побігла назад у під’їзд. – А хто це був? – здивовано запитала Макарівна, не розуміючи, що відбувається

– Хто в тебе онук? Будівельник? – насупившись, запитала Макарівна. – У сенсі директор будівельної фірми? – Ні, – посміхнувшись, відповіла Семенівна, – На будівництві він працює. Каменяр. – Каменяр, – скривившись повторила Макарівна. – Іванівно, ти чула? Каменяр! – А що, зараз молодь мулярами стає? – Іванівна щиро здивувалася. – А що, у твоїх … Читати далі