Романович

Ліда з чоловіком Борисом були в супермаркеті. Вони підійшли до каси з повними кошиками продуктів. – Ось тримай картку! – сказала Ліда чоловікові. – А я поки що в пакети все піду акуратно складу. – Так це ж на знижку картка?! – здивувався Борис. – Ну так, – відповіла Ліда. – У тебе ж гроші є. Я своєї не брала. Борис неохоче витяг свою карту і оплатив покупки… – Що це було! – запитав він дружину вже вдома. – Ти про що? – здивувалась Ліда. – Що це було в магазині?! Переказуй мені гроші, які я витратив! Ліда рота розкрила від несподіванки

Автор

Ліда нарешті вийшла заміж. Молодий хлопець запропонувала їй жити разом, вже після місяця знайомства. Але Ліда не поспішала. Вона не хотіла випадкових стосунків. Все має бути тільки після весілля. Вона так і сказала своєму коханому Борисові. А той тільки очі закотив. – Яка ти несучасна? А раптом у нас не вийде? А може, ти мене … Читати далі

Зіна вийшла зі своєї хати набрати у відра води з колонки. Вона глянула через паркан у сусідський двір і застигла від несподіванки… У її сусіда Федора двері в хаті були відкриті навстіж! Зіна залишила відра, відкрила хвіртку й зайшла до сусіда на подвірʼя. – Федоре, ти вдома?! – гукнула вона на всю вулицю. – Федоре?! Та відповіді не було… Зіна підійшла до відкритих дверей, заглянула всередину й оторопіла від побаченого

Автор

Федір жив зі своїми батьками. Він був єдиною дитиною в сімʼї – все найкраще для нього. Подорослішав, вчитися після школи не хотів, чомусь не мав тяги до навчання. Школу сяк–так закінчив. Влаштувався на завод, який був недалеко від села. Працював добре, у цьому відношенні він справді був старанним. Одружуватися Федір не поспішав. Зручно було йому, … Читати далі

Галина цілий день крутилася на кухні. А як же ж?! Сьогодні в її донечки Аліси день народження! Вона запекла качечку з картоплею, нарізала салатів, приготувала торт… – Шкода, звісно, що Петро в Польщі, – подумала вона. – Не зможе доньку привітати. Ну нічого, самі відсвяткуємо! Галина закінчувала накривати на стіл, коли в коридорі почувся якийсь шум. Вона вийшла й застигла від здивування. На порозі, разом з Алісою стояла якась бабуся! – Кого це ти привела?! – ахнула Галина. – Ви хто, шановна?! Бабуся раптом випустила сумку і кинулась обіймати господиню. Галина не розуміла, що відбувається

Автор

Аліса сиділа за столом у своїй кімнаті й гортала книжку. Новорічні канікули були позаду. Аліса зітхнула. Звісно, залишалася ще одна радість – через два дні в Аліси буде день народження! Через два дні мама розбудить її рано–вранці, поцілує і прошепоче на вухо привітання. Потім буде святковий сніданок, привітання від друзів у школі, вечірня урочистість з … Читати далі

Андрій працював за комп’ютером, коли в двері подзвонили. Чоловік неохоче підвівся і пішов відкривати. На порозі стояв його тесть Юрій Ігорович. – Доброго дня, – привітався з ним Андрій. – Привіт. А я ось до вас у гості зайшов, – відповів тесть вже роззуваючись в коридорі. – Це добре, ось тільки Оля у відрядження поїхала, а я працюю вдома, – спробував посміхнутися зять. – А я ж не до Олі прийшов, а до тебе! – заявив Юрій Ігорович. – Ну що ти готовий?! – До чого готовий? – Андрій здивовано дивився на тестя, нічого не розуміючи

Автор

– Оля, моя мама сказала, що ти зовсім не вмієш готувати, – заявив своїй дружині Андрій Ольга, яка в цей момент збирала валізу, лише ствердно кивнула головою. -Оля, ти мене чуєш? – уточнив Андрій -Чую, милий. На думку твоєї мами, я зовсім не вмію готувати… Хоча я б із цим посперечалася. Мій борщ ти їси … Читати далі

Дмитро повернувся у рідне селе. Зайшов до батьківської хати, поставив речі і одразу вирішив відвідати могилки батьків. На цвинтарі стояла тиша. Дмитро довго блукав по доріжках, і тільки по табличках зміг знайти рідних. Їхні пам’ятники були поруч. – Заросло все як, – зітхнув він.  Дмитро взявся до роботи, і вже через півгодини могилки були прибрані. Він поклав біля пам’ятника квіти, попрощався з батьками і пішов. Вже біля воріт Дмитро зустрівся з якоюсь жінкою. – Дмитро? – сказала вона. Чоловік глянув на незнайомку, придивився і застиг на місці, не вірячи своїм очам

Автор

Дмитро Іванович повертався до рідних країв. Як довго він тут не був, навіть не думав, що колись повернеться туди, де народився і виріс. Коли він вийшов із вокзалу на вулицю, він насамперед широко вдихнув свіже повітря своєї улюбленої батьківщини. Він вже довго так стояв і насолоджувався яскравим сонечком і повітрям, за яким він скучав багато … Читати далі

Оля поверталася додому з двома важкими пакетами в руках. Мобільник у сумці просто не затихав. – І кому я так сильно знадобилася? – думала жінка. Оля нарешті дійшла до свого під’їзду, примостила пакети на лавку, дістала телефон. На екрані фото Толіка та напис – “коханий чоловік” дзвонить. Жінка прийняла виклик і почула якийсь шурхіт. – Мабуть знову, випадково в кишені натиснувся виклик, – подумала жінка. Але від того, що вона потім почула, Ольга застигла на місці, як укопана

Автор

У руках були важкі пакети із продуктами, а мобільник у сумці просто не затихав. І кому вона так сильно знадобилася?  Оля нарешті дійшла до свого під’їзду, пакет ледве примостила на лавку. Раніше вони з Анатолієм в магазини разом після роботи заїжджали. І Андрійка він у садок вранці завозив і ввечері встигав забрати. Але після того, … Читати далі

Михайло дивився телевізор, як раптом задзвенів телефон. Дзвонила подруга його матері Ірина. – Михайлику, мама твоя в лікарні! – сказала жінка. Дружина Михайла – Ліза, одразу стала збиратися до свекрухи. Вона приготувала їй котлетки на пару, зварила курячий бульйончик з пиріжками, по дорозі купила фруктів. Михайло до матері не пішов. Сказав, що зайнятий… – Ну, чого ви так заслабли, мамо?! – почала з порога Ліза. – Ось, поїжте, тут і бульйончик і пиріжечки… Свекруха якось дивно глянула на Лізу і відвернулася до стіни. Ліза стояла з бульйоном в руках і не знала, що й робити

Автор

– Здрастуйте! Я по оголошенню прийшла… Щодо кімнати! На порозі квартири, де жила Жанна Ігорівна, стояла якась сіренька дівчина, одягнена в потерті джинсики і запрану футболочку. На її ногах красувалися добряче поношені кросівки, а в руках вона тримала сумку теж не аби–яку. Світле хвилясте волосся було зібране в простецький хвостик. На обличчі ані грама косметики. … Читати далі

Олена приїхала в село до свого знайомого Миколи. Вона зайшла у хвіртку і тихо постукала в двері. Трохи подумавши, Олена посмикала ручку дверей – замкнено… Раптом вона почула якийсь незнайомий жіночий голос! Літня жінка в червоній хустці підозріло виглядала через паркан сусіднього будинку. – Ви хто така, і що вам тут потрібно?! – галасувала старенька. – Миколу я шукаю, – сказала Олена. – Ой… – сказала незнайомка. – Так а ви, що не знаєте, що трапилося?! Олена здивовано дивилася на жінку нічого не розуміючи

Автор

Олена дуже переживала. Зараз вона вперше побачить свого заочного друга, з яким вони вже майже два місяці були знайомі по листуванню. І хоча Микола не раз надсилав Олені свої фотографії, вона все одно переживала, чи зможе вона його впізнати. Вона ж сама надсилала тільки фотографії, де вона при повному макіяжі і з акуратною зачіскою – … Читати далі

Ліда готувала вечерю, коли додому повернувся чоловік. Андрій не роззуваючись зайшов на кухню. – Це що таке? – чоловік стискав в руці якийсь конверт. – Поки не побачу, нічого конкретного сказати не можу, – спробувала пожартувати Ліда. – На, дивись! – сказав Андрій і кинув конверт на стіл. Жінка взяла лист, і одразу помітила, що одержувачем зазначена вона. – Як він у тебе виявився? Адже це замовний лист? – здивовано запитала вона. – Тебе тільки це турбує? – вигукнув Андрій. – Краще прочитай. Ліда дістала листок з конверту, почала читати, і що далі вона читала, то круглішими ставали в неї очі

Автор

– Це що таке? – чоловік стискав ні в чому не винний конверт, ніби намагаючись розірвати його на дрібні шматочки. – Ну, поки не побачу, нічого конкретного сказати не можу, – спробувала пожартувати Ліда, яка була дуже схвильована подібною поведінкою чоловіка. Завжди стриманий і спокійний Андрій поводився дуже дивно. – На, дивись! Зім’ятий лист опинився … Читати далі

Ірина винайняла кімнату в гуртожитку. В перший день проживання, вона побачила, як із сусідньої кімнати вийшла якась жінка. – Ви хто?! – звернулася вона до Ірини. – Я тут живу! – Ірина показала на свої двері. – Олексія дівчина, чи що? – Та ні, я винайняла цю кімнату, – здивувалась Ірина. – Так–так, звісно що вірю! – раптом сказала жінка. – Багато вас тут бувало таких! А потім мужиків із сім’ї відводять! Ірина пішла у свою кімнату, а потім сталося несподіване. Вона вже збиралася лягати спати, як раптом почула звук ключа в замку! Ірина не розуміла, що відбувається

Автор

Іра йшла темним коридором слідом за Катериною, діловитою жінкою в окулярах. Катерина була рієлторкою. Іра знайшла її за оголошенням в інтернеті. Взагалі вона шукала якихось хазяїв кімнати в гуртожитку, але по телефону відповіла ріелторка. – Дівчино, не шукайте господарів, все через нас іде, а тим паче дешеві кімнати, – відповіла Катерина, і тут же, не … Читати далі