Романович

Оксана вийшла з роботи і важко зітхнула. – Відісплюся нарешті, – сказала вона. – Щось я втомилася. Може старію? – Оксано, ти відколи стала розмовляти сама з собою? – посміхнулась її колежанка Марина. – Ой, Маринко, та ось радію, що п’ятниця… – сказала Оксана. – Ага, хочеш сказати, що старіємо, – засміялася колежанка. – Та які наші роки?! У наш час жінки на пенсії тільки починають жити! Гаразд, бувай, Оксано, не сумуй! Оксана зупинилася чекати автобус. Вона вийшла на своїй зупинці, а потім пішла до свого будинку. Вона підійшла до підʼїзду, глянула на сходи й оторопіла від побаченого

Автор

Вийшовши з роботи, Оксана зітхнула – п’ятниця ж, а попереду два вихідні. – Відісплюсь, щось до кінця тижня втомилась, чи може старію? – тихо сказала сама собі і посміхнулася. – А що, сорок вісім, тобі не двадцять вісім, тож і справді попереду маячить старість… – Оксано, ти відколи стала розмовляти сама з собою? – Марина, … Читати далі

Юля прокинулася в хорошому настрої, прийняла ванну, посмажила омлет та заварила каву. Раптом пролунав телефонний дзвінок. Після деякого роздуму, Юля неохоче відповіла. – Слухаю, – невпевнено сказала вона. – Це Олена! Ти хто така? Ти навіщо розповіла Ігорю про Володю? – у слухавці пролунав ображений жіночий голос. – Якому Ігорю? Про якого Володю? – не зрозуміла Юля. – Що ти прикидаєшся?! Вночі сьогодні! Чоловікові моєму – Ігорю, розповіла про Володю! – пояснила жінка. – Жінко, ви про що? – Юля здивовано слухала співрозмовницю, нічого не розуміючи

Автор

З деяких пір Юля почала вимикати на ніч телефон. Не те щоб їй постійно хтось докучав і дзвонив, ні, такого не було, але після одного випадку вона вирішила, що сон з вимкненим смартфоном буде як мінімум солодшим і спокійнішим. Загалом справа була така. Якось серед ночі Юлю розбудив телефонний дзвінок. У всіх буває нічого незвичайного. … Читати далі

Віра та Юрій повернулися з ресторану. Cьогодні вони відзначали річницю весілля. Віра поставила букети квітів у вази, сіла в крісло і сказала: – Все пройшло чудово! Коханий, зізнайся, що тобі пощастило з дружиною! – Ти справді чудова дружина, можна навіть сказати бездоганна. Гаразд, не хотів я сьогодні розпочинати цю розмову, але тягнути далі немає сенсу. Я йду від тебе! – раптом сказав Юрій. – Не жартуй так, – усміхнулася дружина. – Це не жарти. Я справді йду від тебе, – серйозно сказав чоловік. – Чому? – здивувалася Віра. Але вона аж ніяк не очікувала такого пояснення

Автор

Віра Матвіївна та Юрій Андрійович відзначили перлинне весілля. Вони повернулися з ресторану задоволені та трохи втомлені. Віра поставила букети квітів у вази, сіла в крісло і сказала: – Все пройшло просто чудово! Мені здається, що всім сподобалося. Все-таки я в тебе молодець! Ресторан гарний знайшла, і ведуча у нас була найкраща у місті. Коханий, зізнайся, … Читати далі

Вероніка смажила картоплю на вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Який аромат! Картопелька з часничком! – сказав Дмитро зайшовши на кухнню і підійшов до дружини щоб поцілувати у щічку. Вероніка відсторонилася. – Що я вже накоїв? – жартома сказав чоловік. – Дмитро, нам треба поговорити, – серйозно сказала жінка. – Давай потім, я такий голодний, – сказав Дмитро і сів за стіл. – Я хотіла сказати, що все знаю! – раптом сказала Вероніка. – Що знаєш?! – Дмитро здивовано дивився на дружину, перебираючи в думках різні варіанти

Автор

Вероніка готувалася до свята, сьогодні рівно двадцять років, як вони разом із чоловіком. За цей час чого тільки вони не пережили, і іпотеку, і три ремонти, навіть на дачу збирали разом, і поступово вили сімейне гніздечко. Вероніка не любила міське життя, квартири здавалися їй тісними, а густо населені вулиці дратували її. Інша справа заміське життя, … Читати далі

Марина прокинулася рано. Чоловіка поряд не було. – Неділя, на роботу не треба йти. І де ж Кирило? – подумала жінка. – Можливо Цезаря вигулює? Марина пройшлася по будинку, лабрадор спокійно лежав в коридорі, а чоловіка ніде не було. – І куди він так рано запропастився? – вже почала хвилюватися Марина, як раптом у вікні побачила, що відкрилися ворота і на подвір’я заїхала машина Кирила. Вона сіла на диван і чекала чоловіка. За хвилину вхідні двері відкрилися, увійшов Кирило, але він був не сам. Марина глянула на «гостя» і застигла від несподіванки

Автор

Життя у Марини було, прямо скажемо, не з легких. Але вона хапалася за це життя щосили, намагаючись будь-що стати щасливою. Поки що їй не щастило. Але вона не втрачала оптимізму. Знала, що рано чи пізно досягне в житті всього, потрібно тільки ніколи не зупинятися на досягнутому. І вона не зупинялася. У вісімнадцять років виїхала від … Читати далі

Валентина йшла на роботу, як раптом помітила, що забула вдома телефон. Вона вирішила повернутися, зайшла в ліфт і… Той зламався на восьмому поверсі! Валентина чекала, коли їй відкриють, як раптом почула голос свого чоловіка Григорія! Він говорив у коридорі з якоюсь жінкою. – Кохана моя, – лагідно казав він. – Як я чекаю не дочекаюся, коли ми знову будемо разом! – Сьогодні ввечері будемо, – відповіла жінка. – Чекаю тебе після десятої. – Сьогодні твій чоловік знову в нічну? – Він весь цей тиждень буде на нічній зміні, – ніжно відповіла жінка. Валя не вірила своїм вухам

Автор

Спочатку Валентина забула вдома телефон, коли бігла на роботу. Помітила вона це одразу, як вийшла з під’їзду. Вирішила повернутись і… Застрягла в ліфті на восьмому поверсі. А поки сиділа в ліфті і чекала, коли їй відкриють, то раптом почула голос свого чоловіка Григорія. Він був з якоюсь Віолою. – Віолочко, кохана моя, – лагідно казав … Читати далі

– Ну що ж ви робите? – вигукнула Віка зайшовши в кімнату. Свекруха продовжувала збирати речі Вікторії. – Ви про онука хоч подумали? – сказала невістка. Віра Іванівна застигла. – Про якого онука? Ти ж його нагуляла! Синові моєму це все навіщо? От і пішов від тебе! – єхидно сказала Віра Іванівна. – Що за нісенітниці? Іван на заробітки поїхав, грошей заробити, – здивувалася Віка. – Ну які заробітки? Які? До Люди він переїхав! – раптом сказала свекруха. – Як до Люди? Як переїхав? – Віка здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Віра Іванівна! Ну що ж ви робите? Свекруха продовжувала збирати речі Вікторії. – Ви про онука хоч подумали? Віра Іванівна застигла. – Про якого онука? Якого ще онука? Нагуляла не зрозумій де, ось і сама тепер думай що тобі робити? Синові моєму це все навіщо здалося?? От і пішов від тебе, бо ж набагато … Читати далі

Ігор приїхав з роботи пізно. Він мовчки сів вечеряти. – Любий, а чому ти не приїхав мене провідати, як я була слаба? – запитала його дружина Наталя. Ігор раптом перестав їсти. – Я працював, – похмуро сказав він. – Та я так і подумала, що ти переживав за мене, – сказала жінка. – Правильно подумала, – сказав Ігор. Наталя підійшла і обійняла чоловіка за плечі… І тут раптом він забрав її руки! Наталя оторопіла. – Господи! – несподівано вигукнув чоловік. – Як ти мені набридла! Інша у мене, давно! Красива й молода… Наталя не розуміла, що відбувається

Автор

Наталя клопотала на кухні. Незабаром повернеться її чоловік. Зголоднілий. Треба приготувати ситний обід. У духовці вже тушкується курочка, а на плиті мліє борщик. А в холодильнику охолоджується біленька. Нехай уже для апетиту буде йому трішки… У неї дуже хороший чоловік, вона в ньому душі не чула, дуже любить його! Любить йому готувати всілякі смаколики, чоловікові … Читати далі

Тетяна Андріївна йшла додому з важкими пакетами продуктів у руках. Жінка сумно подивилася на пісочницю, де гралися діточки. Вона зітхнула – у них з чоловіком дітей не було. Тетяна вже доходила до свого будинку, як раптом застигла від несподіванки! Назустріч їй ішов якийсь молодик і вів за ручку маленького хлопчика… Тетяна очі вирячила від здивування і ще раз глянула на чоловіка. – Не може бути! – тільки й подумала вона. Тетяна Андріївна аж пакети поставила на землю від побаченого

Автор

Тетяна Андріївна йшла додому з важкими пакетами продуктів у руках. Жінка сумно подивилася на пісочницю, де гралися діточки. Тетяна зітхнула – у них з чоловіком дітей не було. Вона вже доходила до будинку, як раптом застигла від несподіванки! Назустріч їй ішов якийсь молодик і вів за ручку маленького хлопчика… Тетяна очі вирячила від здивування і … Читати далі

– Мамо, а чому ти в темряві сидиш? – Катя забігла в гості до батьків, клацнула кнопкою вимикача. – І де тато? Валентина Миколаївна повернула до дочки обличчя, і Катя застигла. Мама виглядала дуже погано. – Що сталося? – захвилювалася Катя. – З татом погано щось? Не мовчи! – Твого батька для мене більше не існує, – тихо, але твердо відповіла Валентина Миколаївна. – Після двадцяти п’яти років спільного життя він таке влаштував! – Що він зробив? Що влаштував? – Катя здивовано дивилася на матір, нічого не розуміючи

Автор

– Мамо, а чому ти в темряві сидиш? – Катя тільки що забігла в гості до батьків, клацнула  кнопкою вимикача. – І де тато? Валентина Миколаївна повернула до дочки обличчя, і та застигла. Мама виглядала погано – втомлена, змарніла, круги під очима. Катя не була вдома трохи більше тижня. Якось усе не виходило – справи, … Читати далі