Романович – Сторінка 1556

Наталя з Юрієм вирішили відвідати свекра та свекруху. – Мамо, ми у гості, – вигукнув з порога Юрко. Ірина Михайлівна та Анатолій Степанови вийшли в коридор. – Проходьте, – усміхнулася свекруха, побачивши сина та невістку. – Зараз я щось на стіл приготую. Наталю, допоможеш? – Звісно! – відповіла невістка. – Ні! Нам з Наталею та Юрком потрібно серйозно поговори, – раптом сказав свекор. Наталя з Юрком пішлу у кімнату за Анатолієм Степановичем. – Ну що дорогенька, догралася!? – єхидно сказав свекор до невістки і кинув на стіл якийсь конверт. Наталя з Юрком відкрили конверт, прочитали лист і застигли від прочитаного

9 Січня, 2025 Автор Романович

Про те, що свекор її невзлюбив із самого початку, Наталя здогадалася одразу. Хоча щиро не розуміла, у чому причина. Зазвичай можуть невзлюбити за походження, зовнішній вигляд, малоосвіченість, спосіб життя. Але у випадку з Наталією все було не так: її батьки були інтелігентні люди: вчителі, сама Наталя працювала логопедом в одному репетиторському центрі. Одягалася за віком, … Читати далі

Надія Василівна насипала курочкам зерна, трохи підмела на подвірʼї й пішла на кухню. – Господи, вже девʼята вечора, а я ще навіть не повечеряла! – вигукнула вона. Жінка швиденько начистила картопельки, зробила простенький салатик і дістала трохи хліба. Щойно вона сіла за стіл, як раптом на подвірʼї почувся якийсь шум. – Невже прийшов хтось? – здивовано пробурмотіла старенька. – Так пізно вже… Вона поволі встала з-за столу і вже збиралася йти на вулицю, як раптом вхідні двері відчинилися самі! Надія Василівна глянула за поріг і не повірила своїм очам

9 Січня, 2025 Автор Романович

Захару здавалося, що попереду його чекає світле і безхмарне життя, тому що він був задерикуватим, активним і життєлюбним. Закоханість Захара наздогнала у шістнадцять років, це було перше кохання. Але як потім виявилося не було взаємності, і та однокласниця на нього не хотіла звертати уваги. Були дівчата, зустрічалися, бігали на дискотеки, в кіно. Але серйозно закохався … Читати далі

Уляна повернулася в кімнату гуртожитку, її подруга Настя гірко плакала. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Батька не стало, – схлипнула Настя. – Завтра прощання. – Я поїду з тобою, підтримаю, – заспокоювала подругу Уляна. Вранці дівчата приїхали до Насті додому. З будинку на зустріч вийшла мама Насті. – Боже мій! І де ти її знайшла? – раптом сказала мама Насті. – Це ж сестра твоя! – Яка сестра? Це моя подруга, – здивувалася Настя. – Ні, доню! Це твоя сестра! – наполягла жінка і назвала точну дату народження Уляни. Уляна застигла від почутого, незрозумілим поглядом дивилася то на Настю, то на її матір

9 Січня, 2025 Автор Романович

– Уляно, за тобою бабуся прийшла, – вигукнув однокласник Славко. – Он, чекає на тебе… А за мною ще не прийшли. Я б і один пішов, та мені не дозволяють. Коли Уляна ходила до дитячого садка, вона ще так не відчувала, наскільки її мати відрізняється від інших. Уляна відчула якщо не сором, то величезний розпач … Читати далі

В Сашка не стало сестри Ганни. Вже наступного дня він поїхав у село, де вона жила. Хату Ганни Сашко знайшов швидко. Він глянув на будинок і дуже здивувався. Це була напіврозвалена хатинка. Як у ній могли жити люди залишалося величезною загадкою… Поминки Ганни пройшли швидко. На цвинтарі окрім нього та сусідки нікого не було. Запрошувати в будинок Сашко нікого не став. Дав грошей сусідці і попросив її щось організувати… Але коли сусідка йому дещо розповіла про Ганну, Сашко оторопів від несподіванки. Він не знав, що тепер робити

9 Січня, 2025 Автор Романович

Олександр був на роботі коли йому зателефонували і повідомили про те, що не стало його рідної сестри… Великого горя, від цієї звістки, він не відчув, бо з Ганною майже не спілкувався. Сам Сашко був пізньою дитиною і на момент його народження вона була вже цілком дорослою, мало того Ганна, на той момент, навіть не жила … Читати далі

Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш! – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя

9 Січня, 2025 Автор Романович

Ірина Федорівна мовчки, з ледве вловимим сарказмом дивилася, як зять, дочка та її онук Ігор збираються додому. Діма одягнувся сам, допоміг малюкові Ігорчику застебнути куртку і натягнути чобітки. – Сину, скажи бабусі – бувай і ручкою помахай. Ось розумник. Люда, ми підемо машину заведемо, прогріємо. Ірина Федорівна, дякую, все було дуже смачно, та й взагалі… … Читати далі

Ніна прокинулася рано, приготувала сніданок, нагодувала доньку. – Добре, що сьогодні неділя, – подумала жінка. – Хоч відпочину трохи. Ближче до обіду пролунав дзвінок у двері. Ніна відкрила і побачила на порозі свого колегу по роботі Віктора. – Що сталося? Ти що тут робиш? – здивувалася вона. Чоловік стояв і посміхався, тримаючи в руках кастрюльку, загорнуту у маленьку дитячу ковдру. – Ось, це тобі! – Віктор передав кастрюльку жінці. Ніна акуратно взяла її, відкрила кришку і застигла від несподіванки

9 Січня, 2025 Автор Романович

-Мамо, а як ти зрозуміла, що тато саме твій чоловік? – Запитала Надя, злизуючи з ложки вишневе варення. Вони сиділи за маленьким столом, під розлогим деревом на своїй маленькій ділянці, що була недалеко від міста. Спекотний літній день потихеньку йшов геть, поступаючись прохолодній ночі. -А ти часом не закохалася, дочко? – Запитала Ніна Миколаївна, мати … Читати далі

Тамара поверталася з роботи додому, жінка відкрила хвіртку, як раптом помітила, що в брамі встромлений якийсь лист. Тамара дістала його, глянула на конверт. Адресатом був її чоловік Іван. – Дивно, хто ж це моєму чоловіку пише? – подумала жінка. Тамара швидко зайшла в будинок, сіла на кухні за стіл. Вона відкрила конверт, прочитала лист і застигла від прочитано. – Ось, значить, як, Іване…Та що ж це робиться? – тільки й заголосила жінка. – Краще б я взагалі не відкривала цей лист!

9 Січня, 2025 Автор Романович

«Здрастуйте, Іване. Я сусідка Валентини. Сталася біда: Валі сьогодні не стало, її син залишився сам. Знаю, що ви ніколи не бачили вашого сина Василька. Він чудовий хлопчик, йому вже шість років. Василь дуже схожий на вас просто копія. Розумію, що у вас, мабуть, є сім’я, але якщо вам небайдужа доля рідного сина, прошу, заберіть його. … Читати далі

В Галини сталася біда, не стало її єдиного синочка. Жінка приїхала до невістки, допомогла все організувати, провела сина в останню путь. Після прощання Галя поїхала до себе додому і потяглися її дні сповнені сліз. На сорок днів замовила службу, влаштувала обід. Коли люди почали розходитися до Галини підійшла невістка Катя, відкликала її в бік. – Тітко Галю, я маю вам дещо сказати, – почала Катя і зупинилася, не наважуючись продовжити. – Та кажи вже, мене вже нічим не здивуєш, – байдуже відповіла свекруха. Галина вислухала невістку і застигла, не в змозі повірити у почуте

9 Січня, 2025 Автор Романович

Галина подивилася на фотографію і тяжко зітхнула. На знімку щасливий син обіймав за плечі дівчину, котру вирішив зробити своєю дружиною. Не таку невістку хотіла Галина своєму єдиному синові. Що він у ній знайшов? Звичайно, зовні Катя була гарна: і обличчя, і постать – все при ній. Але молоді всі красиві, а жити не з красою … Читати далі

Тетяна з сином Павлом і невісткою Катериною приїхала у своє рідне село. – Ну от і все, приїхала я назавжди додому, – раптом сказала Тетяна. – Хату продайте мою потім. Шкода, бо розвалиться… – Що ти таке говориш, мамо?! – здивувався Павло. – Зараз же ж поїдемо назад уже в місто! – Добре, – махнула рукою Тетяна. – Чайник поставте. Чаю хочу… Після чаю Тетяна пішла у свою кімнату і прилягла відпочити. Павло з Катериною трохи посиділи на кухні. – Мамо, нам пора вже! – гукнув Тетяну син. Але відповіді не було… Павло зайшов у кімнату й застиг від несподіванки

9 Січня, 2025 Автор Романович

Павла виховували мама й дідусь. Бабусю він пам’ятав невиразно. Йому було п’ять років, коли її не стало. Пам’ятав він тільки її запашні пиріжки… А от батька він взагалі ніколи не бачив. Він втік ще до народження Павла. З його мамою Тетяною вони приїхали в село разом. Познайомився він з батьками Тетяни, день весілля призначили, але … Читати далі

Тамара поверталася з роботи додому, жінка відкрила хвіртку, як раптом помітила, що в брамі встромлений якийсь лист. Тамара дістала його, глянула на конверт. Адресатом був її чоловік Іван. – Дивно, хто ж це моєму чоловіку пише? – подумала жінка. Тамара швидко зайшла в будинок, сіла на кухні за стіл. Вона відкрила конверт, прочитала лист і застигла від прочитано. – Ось, значить, як, Іване…Та що ж це робиться? – тільки й заголосила жінка. – Краще б я взагалі не відкривала цей лист!

9 Січня, 2025 Автор Романович