Романович

Микола привіз свою наречену Галю до матері. – Це моя наречена, – сказав він, щойно зайшов у двір. – Весілля через два місяці. – Ох, Господи ти Боже мій! – мати так і присіла на стілець. – Що ж ти раніше не сказав?! – А яка різниця? – здивувався Микола. – Ну якщо ви так вирішили… – сказала мати. – Ваш вибір. Зараз стіл накрию, будемо обідати, а потім і поговоримо… Прибігла сестра Миколи Тетяна. – Микольцю, привіт! – гукнула вона ще від хвіртки. – А ти надовго приїхав, чи як?! – Надовго, – сказав Микола. Тетяна глянула на Галю й застигла від несподіванки

Автор

Галя з Миколою одружилися, коли їм було по 23 роки. Хороший вік для створення сім’ї. Навчання позаду, є професія, улюблена робота і вже спільні плани. Зустрічалися вони майже два роки. Родичі знали, що син має дівчину в місті. Тільки з дівчиною вони були незнайомі. Їм хотілося бачити дружиною Миколи Ганнусю – однокласницю і подругу його … Читати далі

Марина варила холодець, коли з роботи повернувся чоловік. – Кохана, у мене для тебе сюрприз, – гукнув з коридору Олег. – Завтра я тебе запрошую на побачення! О шостій годині вечора приходь у готель «Еней». – Несподівано, – чесно зізналасяся Марина, зустрівши чоловік. – Побачення буде завтра. А зараз йди вечеряти! Наступного дня Марина красиво одяглася, зробила зачіску і вирушила у зазначене місце. Жінка піднялась на поверх, де був номер, про який говорив чоловік. Марина відкрила двері номеру і застигла від побаченого

Автор

Маринка збиралася заміж. Хлопець трапився самостійний, самодостатній. З будинком, роботою та гарною зарплатою. Що називається, хапай і тримай міцно. Так, ще до всіх його плюсів, він кохав Марину. Марина теж мала не меркантильний до нього інтерес. Вона просто танула під його поглядом. Ну а те, що він був таким яким є, це просте везіння. Ну, … Читати далі

Ольга зайшла в палату з повними пакетами у руках. – Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ти проводжала його, – раптом запитала сусідка по палаті Рита. – Це зять мій, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Зять у мене золотий, пощастило, – усміхнулася Оля. – Знаєш, це звісно не моя справа, але ти повинна дещо дізнатися про свого зятя, – несподівано почала Рита. – Ти про що? – не зрозуміла Ольга. – Мовчи, не зупиняй! – сказала Рита і все розповіла. Ольга вислухала сусідку і аж очі витріщила від здивування

Автор

Ольга зайшла в палату з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, прислала свого чоловіка. Постільна білизна, продукти, все необхідне. – Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ви йшли, – раптом запитала сусідка по палаті. – Це зять мій, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Її … Читати далі

Олег з Христиною приїхали до метері у гості. Ніна Петрівна накрила стіл, посиділи, порозмовляла з сином про те, про се, а потім усамітнилася з невісткою і про щось довго розмовляла. Коли молоді збиралися їхати, свекруха довго цілувала невістку зі сльозами на очах. Усю дорогу Христина сиділа замислена. Олег навіть занепокоївся і запитав: – Що сталося? Ти сьогодні не схожа на себе. Мама тебе чимось засмутила? – Олег, я повинна тобі дещо розповісти, – раптом сказала Христина і виклала все чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

Автор

Ніна Петрівна проживала у невеликому затишному будиночку з великим садом та городом за тридцять кілометрів від міста. Чоловіка її не стало майже десять років тому, коли вона тільки-но вийшла на пенсію, але його відхід не став для неї великим горем. Він довго нездужав, доглядати його було і важко, і тяжко морально. Характер у нього сильно … Читати далі

Галина Василівна погуляла з подругами і пішла додому. По дорозі, вона заскочила в магазин. – Куплю курочку і запечу з картопелькою! – вирішила вона. Галина Василівна купила продукти, прихопила ще й рукав для запікання, і з двома важкими пакетами пішла додому. Біля підʼїзду вона зупинилася і тільки-но хотіла подзвонити своєму чоловікові в домофон, як раптом двері різко відчинилися. З підʼїзду вискочив її дорослий син Федір! Він глянув на матір і навіть не привітавшись пішов до машини… Галина Василівна, не розуміла, що відбувається

Автор

– Катерино, люба, ми з тобою одружені вже п’ять років, тобі не здається, що нам пора подумати про дітей? Я так хочу дівчинку, схожу на тебе, чи синочка. Що скажеш, Катерино? – поцікавився у дружини Федір, вручаючи їй букет квітів. – Федько, ну, що тобі сказати? Я в принципі не проти, але ж ти розумієш, … Читати далі

Зоя прийшла додому пізно. Вона нерішуче відкрила двері в свою квартиру, і тихо зайшла в коридор. Її чоловік Григорій сидів на дивані й дивився телевізор. – Грицю, я прийшла не сама, – сказала Зоя. – А з ким? – здивувався Григорій. – У нас гості?! – Можна й так сказати, – відповіла Зоя. – Ти тільки не сварися сказала Зоя. – Ти що, зовсім, чи що?! Навіщо ти його привела? – Григорій аж з дивана підскочив від побаченого

Автор

– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний, що нормальних мужиків немає, чи що?! – Люблю я його, недолугого… Хоч і виробляє. Десять років разом. А так все добре все починалося… – Та з ним одразу зрозуміло все було. Пам’ятаю, він і раніше любив гульбанити, а ти не помічала. … Читати далі

Надія прийшла до матері в гості. Посиділи, порозмовляли про те, про се. – Добре, мамо. Мені пора додому, ще Петру вечерю готувати, – сказала донька і почала збиратися. Надія вийшла з будинку матері, і вирішила скоротити шлях додому через стежку, городами. Підійшовши майже впритул до свого городу, жінка побачила якийсь силует, що пробирався між чагарників у бік подвір’я Надії. – Дивно, хто ж це? – здивувалася Надя і додала кроку. Жінка зайшла на своє подвір’я і застигла від побаченого.

Автор

Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в такій ситуації, ніколи б не повірила. А тепер усе випливло назовні. Звинувачувати нема кого. Можливо, сама не звернула уваги на зміни, що відбулися у чоловіку. Петра з перших днів заміжжя вважала дуже надійною людиною. Уважніше і дбайливіше за цю людину не … Читати далі

Сьогодні зранку сталася цікава ситуація. Прокидаюся, йду на кухню, готую сніданок. І тут – дзень! Повідомлення на телефоні. Беру в руки, дивлюсь – повідомлення від Миколи: «Доброго ранку, кохана!». І все б нічого, але… він же ще спить у спальні! ????

Автор

Здивувалась, але не встигла й подумати, як повідомлення зникло. Заходжу до спальні – а Микола лежить, щось друкує у телефоні. Питаю його: «З якого це часу ти мені “доброго ранку” в повідомленнях бажаєш?». Він аж підскочив! І тут я зрозуміла… Щось він явно приховує. ???? Марія готувала вечерю. Дітей треба годувати. А заразом і обід … Читати далі

Галина готувала суп з фрикадельками, як раптом двері відчинилися і в хату забігла сусідка Валя. – Господи, ти чого?! – сплеснула руками Галина. З Валентиною вони навіть не дружили. – Галино! – вигукнула Валя. – Андрія не стало… – Ти що, Валю? – Галя аж присіла на табуретку. – Щось сьогодні зранку у мене передчуття було, – почала квапливо розповідати Валентина. – Думаю, зайду-но я до Андрія. Щось його давненько видно не було. Заходжу на подвірʼя, а двері не зачинені. Я зайшла в хату, а там… Валентина раптом замовкла. – Що там, Валю? – Галина не вірила, що це відбувається насправді

Автор

Майже тиждень Андрій лежав. Лежав і дивився в стелю. Перед очима пропливали картинки життя, яке вже минуло. Обличчя жінок, з якими жив. Деяких він любив, дехто любив його. Жіночі обличчя молоді й гарні, немов із далекої молодості. У голову лізли сумні думки: – Коли встигло пролетіти життя? Вже шістдесят і шістдесят першого не буде. І … Читати далі

Дмитро вирішив відвідати батька. Чоловік відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор. – Тату, ти вдома? – гукнув Дмитро з коридору. – О, нарешті ти приїхав! – усміхнувся Іван Сергійович, вийшовши зустріти сина. – Вечеряти будеш? – Не відмовився б. Після роботи ще нічого не їв, – погодився Дмитро. – На плиті голубці холонуть. Ти йди, вечеряй, а я телевізор подивлюся, – якось підозріло сказав Іван Сергійович. Дмитро зняв куртку, роззувся і пішов на кухню. Чоловік відкрив двері і застиг від побаченого

Автор

Іван Сергійович з нетерпінням глянув на годинник. На вечерю вже все готове, а Дмитра все немає і немає. Він зазвичай попереджає заздалегідь, якщо затримується, а тут… Цікаво, що могло таке статися, що син забув про свого батька? Іван Сергійович давно жив один, спочатку він жив у іншому місті і лише три роки тому, його син … Читати далі