Романович

Сашко смажив картолю, коли з роботи повернулася дружина. Тетяна мовчки зайшла на кухню, сіла за стіл. – Зараз тільки цибульки додам, протушкується і будемо вечеряти, – усміхнувшись сказав Сашко. Тетяна дивилася в підлогу і не сказала ні слова. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Вибач, я так винна перед тобою! – раптом сказала дружина. – Ти про що? – здивувався Сашко. – Нам краще розлучитися! – тихо сказала Таня. – Ти так жартуєш? Чому розлучитися? – не зрозумів він. Тетяна все розповіла чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж очі вирячив від здивування

Автор

-Сашко, я подаю на розлучення… Ні, не так! Сашко, останнім часом ми з тобою віддалилися один від одного!…Ні, знову не так…Сашко, нам треба серйозно поговорити… – Тетяна їхала за кермом свого автомобіля та обмірковувала, як повідомити чоловікові неприємну для нього новину. Далі цю розмову відкладати було вже нікуди. І Тетяна, зібравши всю волю в кулак, … Читати далі

Віра вийшла погуляти зі своєю подругою Сонею. – Ой, я телефон забула, – зупинилася вона на півдорозі. – Мама ж моя слаба вдома. А раптом щось станеться? Віра побігла додому. Вона відкрила двері своїм ключем і несподівано почула, що мати розмовляє з кимось по телефону. Віра взяла з тумбочки мобільний і хотіла вже йти, як раптом прислухалась… Говорили явно про неї! – Та гуляти вона пішла, не чує… – казала мати комусь в слухавку. – Я теж за тобою скучила! Ще трохи поживу за рахунок дочки і грошенят в неї позичу… Віра застигла від почутого

Автор

Після школи Віра поїхала у велике місто, щоб продовжити навчання. Якось пішла з подругами в клуб і там познайомилася зі Стасом. Міський красень, його батьки поїхали на рік у закордонне відрядження. Вона закохалася в нього без пам’яті і невдовзі переїхала жити до нього. Жили на широку ногу, батьки гроші надсилали. Щодня то в клуб ходили, … Читати далі

Дмитро повертався додому з роботи, як раптом біля свого будинку він помітив, що з якоїсь машини вийшла жінка дуже схожа на його Галю. – Дивно, і звідки це вона приїхала? – подумав він. Дмитро піднявся на свій поверх, зайшов у квартиру і застиг на міці. Галина в кімнаті складала речі у валізу. – Що відбувається? – запитав Дмитро. – Я йду від тебе, – тихо сказала Галина. – Чому? Що сталося? – здивувався він. – Ти сам знаєш чому! – відповіла жінка. – Галю, я справді не розумію! Поясни! – Дмитро здивовано дивився на Галину, нічого не розуміючи

Автор

Дмитро зачинив двері зсередини, повернувши ключ в замку, все ще чуючи, як звук каблуків Галини, що йде до ліфтів, затихає вдалині. У коридорі відчувався трохи відчутний аромат її парфумів. Ось і закінчилася ця історія довжиною в рік. Дмитро перейшов із коридору до кімнати, сів у крісло. Лише рік, а, здається, що минула ціла вічність. Десять … Читати далі

– Що тобі подарувати на твій ювілей? – запитав Іван свою дружину Ольгу. – Але тільки в межах розумного! – У межах розумного?! – ахнула жінка. – Тоді нічого не даруй! – Ну ти Олю, давай не починай, – сказав Іван. – Всі ж прийдуть з подарунками, красиві слова будуть говорити. Я, як твій чоловік не повинен осоромитися, що з подарунком, що з промовою. – Залишайся самим собою, – сказала Ольга. – А щоб тобі було не витратно, подаруй мені… Ольга нахилилась до Івана і щось прошепотіла йому на вухо. Іван очі витріщив від почутого

Автор

Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. – Яке нове? Навпаки, старе життя, старість не за горами… – Ти більше нічого не вигадала? – раптом обурився її чоловік Іван. – Це ж в яку копійчину … Читати далі

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Колеги накрили святковий стіл. Звучали тости, слова подяки. – Дякую за старання, Ольга Іванівна. Прийміть подарунок від колективу, –  висловився начальник і вручив велику коробку. – Дякую, за увагу і турботу, – усміхнулася Ольга. Через п’ять хвилин після пари побажань вже всі говорили про роботу. Ольга Іванівна засумувала і вийшла в коридор, якось незатишно їй стало. Двері в кімнату відпочинку, де проходило застілля були злегка прочинені, і раптом вона почула розмову клег. Ольга підійшла ближче, прислухалася і аж очі витріщила від почутого

Автор

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім колективом своїх колег, а вони, стоячи, висловлювали і жаль, і подяку за добру, сумлінну роботу. Висловився і начальник, Юрій Максимович: – Дякую за Ваше старання, Ольга Іванівна. Ми дуже цінуємо Ваш внесок у нашу спільну справу і з дорогою душею, але … Читати далі

Того вечора Микола Максимович був вдома сам. Його дружина поїхала погостювала до сестри в село. Старий дістав з холодильника каструлю з борщем, сальця і крекнув від задоволення. – Ох, зараз борщику нагрію та зі сметанкою! – пробурмотів він. Раптом хтось постукав у двері. Микола Максимович поспішив у коридор. На порозі стояв його внук Кирило. – Ну, проходь, – посміхнувся дідусь. – Чого похнюпився? – Та нормально все, – буркнув Кирило. – Не хочеш – не кажи… Тільки мене не обманеш! – Є в мене одна новина, дідусю… Але вона мабуть тобі не сподобається… Микола Максимович здивовано дивився на внука

Автор

Вже другий тиждень Кирило жив у друга: посварився з дружиною. Він уже до ладу не пам’ятав, через що саме вони посварилися, адже останнім часом це траплялося все частіше і частіше. Сварки ставалися на порожньому місці: то вона забула купити хліба чи не вгодила з вечерею, то вона – не винесла сміття чи затрималася з роботи. … Читати далі

Галина приїхала у своє рідне село. Вона не була там кілька років. – Це Галька, дочка Антоніни повернулася, чи що? – шепотілись селяни. – Я в неї запитую: «Галю, це ти?», – розповідала подрузі, однокласниця Галини, Тетяна. – А вона тільки кивнула і відвернулася, ніби й не знає мене! – Може, трапилося щось у людини… – Звісно, трапилося! Скільки років не приїжджала. Ні на поминки матері, ні на весілля брата! Мабуть, чоловік виставив. – А де вона живе? – В будиночку на краю села. Ти не повіриш, що там у хаті зараз робиться! Подруга здивовано дивилась на Тетяну

Автор

Галина Федорівна вийшла на ґанок. Літня жінка часто зустрічала світанок – звикла. В молодості доводилося рано вставати на роботу – то буряк полола, то корів на місцевій фермі доїла. Це потім, коли вона вже у місті жила, там можна було поспати довше – чоловік нею опікувався, не хотів, щоб дружина працювала. А вона й не … Читати далі

Микола виглянув у вікно і побачив, що на подвірʼя заходить його брат Михайло. Він вискочив на ґанок. – Привіт, братику, ти чого тут?! – запитав Микола. – Здоров, Миколо, – привітався брат. – А я ось вирішив у гості заскочити. – То й добре! – сказав Микола. – Моя Катруся зараз нам смаколиків приготує… Вони всілися за стіл, поїли вареників і вийшли надвір в альтанку. – Михайле, у тебе щось трапилося? – запитав Микола. – Ой не знаю, Миколо, як тобі про таке й сказати, – раптом заявив Михайло і взявся за голову. Микола здивовано дивився на брата, нічого не розуміючи

Автор

Микола виглянув у вікно, почувши, що його собачка голосно загавкала. У хвіртку заходив його молодший брат Михайло. Сам по собі він був здоровань, сажень у плечах, сильний мужик і в двері ледве влазить. За хвірткою стояла його машина. – Привіт брате, ти чого тут? – запитав Микола, коли вискочив на ґанок і з радістю обійняв … Читати далі

У Сергія не стало батька. Після поминок він підійшов до письмового столу, відкрив шухляду і почав перебирати папери. Раптом Сергій почув голос: – Заповіт шукаєш? Сергій обернувся. В дверях стояла його мати. Сергій застиг з паперами в руках. – Нехай сестра про це турбується! – відповів він. – А я надіюсь знайти листа, або хоча б записку для мене. Ну, хоч щось він мав же ж мені залишити?! – вигукнув він, намагаючись не заплакати. Мати раптом підійшла до нього. – Не треба цього робити, синку… – сказала вона. Сергій здивовано дивився на неї, нічого не розуміючи

Автор

Сергій стояв біля вікна у квартирі своїх батьків, і на нього нахлинули спогади дитинства. Тут, у цьому п’ятиповерховому будинку і у цьому дворі пройшли його дитинство й рання юність. Він оглянув старе подвір’я, яке мало змінилося. Тільки гойдалка зникла. – Я не плакав з десяти років, відколи зашпортався був на цій гойдалці, – подумав Сергій, … Читати далі

Микита вийшов з дому в хорошому настрої. – Куплю бабусі тортик, порадую її, – вирішив він і раптом… Побачив її! Якась дівчина сиділа на його улюбленій лавці! Вона сиділа, дивилася в одну точку і… Плакала. Микита зупинився. – Привіт! – сказав він. – Можна сісти? Дівчина байдуже глянула на Микиту. – Ви, здається, кудись ішли? От і йдіть, – сказала вона. – Я йшов саме сюди! – не вгавав хлопець. – Це моя улюблена лавка, а ви її зайняли. Дівчина застигла. – Ви серйозно? – запитала вона. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається

Автор

Весь день Микита мав дуже хороший настрій. Його тішило все: веселі струмочки під ногами, яскраве сонечко, мрійливі посмішки перехожих… Десь поруч чулося багатозначне, каркання міських ворон і обережне цвірінькання дрібних пташечок. Цей невигадливий хор неможливо було не помітити! І порадіти, вдихнувши на повні груди – весна! Дочекалися! На роботі у Микити теж все складалося якнайкраще. … Читати далі