Романович

Валя сиділа на подвір’ї, і дивилася, як виносять її речі. – Скриню не забудьте, – вигукнула Валя до доньки Наталки. – Яку скриню? Ти що до мене мотлох всякий везти зібралася? – невдоволено сказала Наталка. – Без скрині я не поїду. Ти не знаєш, що там у ній, – тихо сказала Валя. І Наталка погодилася, погрузили всі речі у машину, і забрали Валю до себе у місто. Ввечері Наталка вирішила подивитися, що там за “скарб” у маминій скрині. Жінка відкрила її і ахнула

Автор

Валя сиділа згорбившись на табуреті в порожній кімнаті. До себе вона міцно притискала портрет молодого чоловіка. Вона дивилася широко розплющеними очима на все, що відбувалося, на метушню вантажників і щоразу ойкала і важко зітхала шепотіла щось висохлими губами. – Ой, обережно, хлопці, там скло, Юра колись з закордону привозив, – шепотіла вона. – Мамо, Ну … Читати далі

Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування

Автор

Борис з Інною любили один одного ще зі школи, і те, що вони одружаться, було само собою зрозумілим. Молоді люди вступили в той самий інститут, щоправда, на різні курси. Борис з Інною миттєво стали відомі, як пара і там. Єдиною людиною, кому це не припало до смаку, була однокурсниця Бориса, Катерина. Катя була першою красунею … Читати далі

Катя прийшла на поминки дядька. Людей зібралося небагато: родичі та сусіди. Катя зібрала посуд зі столу, коли повернулася, за столом йшла розмова. Син дядька – Віктор, думав, що робити з батьковою квартирою. – Я її продам, – думав Віктор. – А Андрія куди? – заступився за другого сина дядька сусід. – В стару хату, за містом, – єхидно сказав Віктор. – Ти не зможеш продати цю квартиру, – раптом сказала сусідка баба Зіна. – Не твоя це квартира. Всі за столом притихли, нічого не розуміючи

Автор

Дуже прикро, що з роками родичі зустрічаються все рідше і з сумного приводу. Давно Катя не бачила дядькового старшого сина, Віктора. Його молода дружина, гарна, струнка, недбало кивнула Каті і відвернулася. Віктор одружився вдруге. З першою дружиною у них не склалося. Дядько не прийняв нову невістку і сильно сварив сина. На похороні Віктор поводився по-господарськи: … Читати далі

Олена та Андрій приїхали у старий будинок бабусі. Треба тут навести порядок. Вони розклали речі, і в’зялися за роботу. – Йду я траву косити, – сказав Андрій. Олена почала прибирати в будинку. – Олено, можеш вийти? – раптом вигукнув Андрій. – Подивися, тут камінь якийсь дивний лежить. Олена вибігла надвір. – О, Боже! Андрію! Ми ж з тобою все забули! Ми ж обіцяли бабусі, що зробимо, – раптом вигунула вона. Андрій не розумів, що відбувається

Автор

Дзвінок у двері пролунав серед ночі. Олена підійшла до дверей: – Хто там? – Олено, це я, пусти переночувати! – Та ну тебе. Сам зі своїм життям розбирайся. – Ну Олено, куди я піду. На вулиці прохолодно. Я сяду біля твоїх дверей і спатиму тут. Олена повернулася до дверей. Брат Андрій знову посварився зі своєю! … Читати далі

Зіна з самого ранку зібралася до подруги в гості. Вирішила сходити, провідати Валю. Вона зайшла в хату подруги і одразу зрозуміла, що сталося… Дітям Валі вона подзвонила одразу. З телефона подруги. Її дочка Ганнуся слухавку не взяла, а син Степан відповів, але якось роздратовано. – Мамо, давай швидше кажи, що там у тебе! Ніколи мені! – сказав Степан. – Степане, це Зіна, сусідка Валі. Не стало мами, Степане… В слухавці запала тиша

Автор

-Валя, ну куди ти стільки в’яжеш всього? Зовсім очі втомляться, – сказала Зіна подрузі, яка все сиділа за своїм вʼязанням. -Ой, Зіна, що мені ті очі? На мій вік вистачить точно, – сумно відповіла Валентина. -Ну, щось ти зовсім засумувала, подруго. З таким настроєм не діло жити. Валентина Сергіївна відклала в’язання. -Ох, Зіно, та який … Читати далі

Ліля прибирала в будинку, коли додому повернувся Руслан. Чоловік пройшов на кухню. – Що ти тут розлила? Дивись, яка брудна підлога, – раптом, вигукнув він. – Я її тільки що помила, – відповіла дружина. – Ага, я бачу, як ти її помила, – невдоволено пробурчав чоловік. Руслан із гримасою невдоволення поклав собі на тарілку котлет і пішов до телевізора. – Все, я так більше не можу! – раптом сказала Ліля і почала збирати сумку. Руслан здивовано дивився на дружину і не розумів, що відбувається

Автор

Ліля не спала третю добу. День і ніч перемішалися в одну купу. Вона прокидалася і вставала щогодини, йшла до ліжечка, тільки встигала покласти голову на подушку – знову треба вставати. Під кінець третьої ночі, вона не витримала, і заснула прямо біля дитячого ліжечка. Розбудив її незадоволений голос Руслана. -Ліля, що мені брати на роботу? Куди … Читати далі

Марія сиділа на лавочці, сльози котилися по її щоках. – Ще одну зиму не протягну! – подумала вона і зітхнула. – Нікого в мене не залишилося, одна на цьому світі. Раптом, хвіртка відчинилася, і на подвір’я зайшла, незнайома, молода дівчина. – Є хто-небудь вдома? – почувся дзвінкий голосок. Марія підійшла до воріт. – Ви до кого? – запитала вона. – Я до Марії Федорівни! Я внучка її, – раптом сказала дівчина. Марія Федорівна аж присіла від здивування, жінка нічого не розуміла

Автор

Марія Федорівна сиділа на лавочці, залитій сонцем, і насолоджувалася першими теплими днями. Ну ось і настала весна. Тільки одному Богові було відомо, як Марія Федорівна пережила цю зиму. “Ще одну зиму не протягну!” – подумала Марія Федорівна і з полегшенням зітхнула. Вона не боялася вже йти. Навпаки, чекала цього моменту. Гароші давно вже назбирала. Наряд  … Читати далі

У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

Автор

-Сашко, ти збираєшся в село? – якомога спокійніше запитала Валя у брата. -Ні, а що мені там робити? – буркнув Сашко. -Так будинок же ж зовсім розвалиться, якщо за ним не дивитися. -От ти й дивися за тим будинком, мені він не потрібен! – сказав чоловік. – Та й ніколи мені з тими старими речами … Читати далі

Валя повернулася в село з міста, і одразу помітила, що її батьки якось дивно поводяться. А її друг Сашко ходить якийсь радісний. – Ну, Сашко то таке, з ним все давно зрозуміло, – думала Валя. – А ось решта що? – У мене для тебе сюрприз, – раптом сказав Сашко, коли вони разом ішли до городу. – Заплющ очі. Валя засміялася, але послухалась. Вони пройшли ще пару кроків і зупинилися. – Ну ось! – сказав Сашко. – Подобається? Валя відкрила очі й ахнула

Автор

Валя була красунею. Бог дав їй і зовнішність, і розум, і скромність, чим батьки її пишалися найбільше. У селі, де вони жили, на околиці біля лісу, було тихо. Дві вулички зустрічалися біля краю невеликого ставка. Дівчина часто ходила туди помилуватися красою природи. Ще в шкільні роки з’явився у неї залицяльник – місцевий хлопчина Сашко. Він … Читати далі

Аліна мила вікна, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Подзвони до брата, і терміново їдьте до нас, – сказала мама і поклала слухавку. Вже наступного дня вони з братом стояли на порозі батьківської квартири. – Ну нарешті приїхали, – сказала мама. – Що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син Олексій. Раптом Галина простягла сину та доньці якісь папірці. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – сказала мама. Олексій та Аліна не розуміли, що відбувається

Автор

– Ну нарешті приїхали. Зачекалися на вас. Адже просила якнайшвидше, – сказала Галина Леонідівна дітям, що приїхали. – Мамо, що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – мама простягнула синові та дочці заздалегідь приготовлений папірець. – І що там? – Запитав Олексій. – Синку, … Читати далі