Романович

– Цього просто не може бути! Це абсурд, – Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. – Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до молодої дівчини в реєстратурі. – Напевно, помилка? – Жодної помилки немає, це виключено, – відповіла вона. – Давайте подивлюся… Ну, все правильно. Імовірність материнства у вас нуль. Дитина вам не рідна

Автор

Ситуація була просто абсурдною. Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. —Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до миловидної дівчини на ресепшені, нервово накручуючи на палець руде пасмо волосся. – Напевно, помилка… —Жодної помилки немає, це виключено, — карбуючи слова, відповіла співробітниця. – Давайте подивлюся… Ну, все … Читати далі

– Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина і гараж. Я заслужив. – Та ти й носа сюди не показував, поки мама ще була, – пробурчала його сестра Ганна. – Та хай забирає, Ань! Мені тоді будинок. У мене дітей аж четверо, – сказала Світлана. – Значить мені все господарство. Ніхто не проти? – запитала Ганна. – Я проти, – пролунав тоненький голосок. Вони озирнулися. Біля дверей стояла маленька дівчинка

Автор

-Значить так! – гримнув по столу Михайло. – Мені машина та гараж. Вважаю, що я заслужив такий подарунок від нашої матері. Ганна його сестра, пробурчала: -Поки мама жива була, ти й носа сюди не показував. І на поминки копійки дав. Ми за тебе гірше живемо і останнє віддали. Правда, Світлана? Та кивнула. -Так ф*г з … Читати далі

Віра судомно стискала в руках телефон, дивлячись в одну точку. Хвилину тому їй прийшло повідомлення: “Глянь, чим твій чоловік у місті займається”. І фото, де її коханий чоловік, Іван, обіймає та цілує гарну жінку

Автор

Віра судомно стискала в руках телефон, дивлячись в одну точку. Хвилину тому їй прийшло повідомлення: “Глянь, чим твій чоловік у місті займається”. І фото, де її коханий чоловік, Іван, обіймає та цілує гарну жінку. Іван із ранку поїхав до районного центру за продуктами. Завтра у нього мав бути день народження. Та не просто, а ювілей … Читати далі

Дід Ігор з дружиною сиділи на кухні. – Чуєш Ігор. – Чого тобі? – А ти чому мене сьогодні не вітаєш? – А в тебе що, сьогодні іменини? – Які іменини? Ти що й справді не пам’ятаєш? Побачивши грізне обличчя Марії, дід напружився, та згадати нічого не міг. Марія ображено встала і ​​вийшла з кухні. – Все, пішла Нінці скаржитися! – подумав він. – Та що ж там таке могло статися в цей день

Автор

Дід Ігор та його дружина Марія сиділи на своїй кухні та спокійно попивали чай. -Чуєш Ігор. -Чого тобі? -Чого, чого! Чоголка! Ти чого мене сьогодні не вітаєш? -А в тебе що, сьогодні іменини? Дід захихотів, він чудово знав коли день народження дружини, тому його жарт здався йому дуже оригінальним. -Які іменини? Ти що й справді … Читати далі

Сергій приїхав з роботи, пізно. Оксана, вже приготувала вечерю, і мила посуд. Сергій зайшов на кухню, Оксана посміхнулася: – Привіт, ти знову пізно, сідай вечеряти, твоя улюблена тушкована картопля. Сергій глянув на дружину недобрим поглядом і сказав: – У мене до тебе серйозна розмова, вечеряти не хочу, вже поїв

Автор

Оксана прокинулася під ранок. Вона лежала із заплющеними очима, і прокручувала в пам’яті вчорашню неприємну розмову з чоловіком. Сергій приїхав з роботи, як завжди останнім часом, пізно. Оксана, вже приготувала вечерю, і мила посуд. Сергій зайшов на кухню, Оксана посміхнулася: – Привіт, ти знову пізно, сідай вечеряти, твоя улюблена тушкована картопля зі свининою. Сергій глянув … Читати далі

Оля зайшла додому втомлена і з важкими сумками. Вона поцілувала чоловіка, віддала йому пакети з продуктами і не встигла роззутись, як у двері подзвонили. – Не відкривай! – прошепотів Андрій. – Це знову вона! – Та незручно, вона, мабуть, мене вже бачила, – пошепки відповіла Оля. – Все одно не відкривай, – прошипів чоловік. Та було вже пізно. На порозі стояла сусідка Олена

Автор

Оля зайшла додому втомлена з важкими сумками. Вона поцілувала чоловіка Андрія, передала йому сумки з продуктами і не встигла роззутись, як у двері подзвонили. -Не відкривай! – прошепотів Андрій. – Це знову вона! -Та незручно, вона, мабуть, мене вже бачила, – так само пошепки відповіла Оля. -Все одно не відкривай, – прошипів чоловік, але було … Читати далі

Олена прийшла з роботи, переодягнулась і пішла на кухню. Вона кинула погляд на плиту – вчора вони домовилися, що Олег почистить картоплю і поставить її варитися, але ні… на плиті нічого не стояло. – Ну що ти копаєшся? Чому, досі, немає вечері? – увірвавшись на кухню промовив Олег, – Дитина голодна! І тут Олена заплакала

Автор

Олена прийшла з роботи, переодягнулась і пішла на кухню. Там вона стомлено опустилася на табуретку і заплющила очі. Скільки минуло часу: хвилина, дві, п’ять? З цього стану її вивів Максим, який прийшов на кухню і смикав її за руку: -Мамо, а коли ми будемо їсти? -Зараз синку, зараз… Олена кинула погляд на плиту – вчора … Читати далі

– Максиме, мені потрібні гроші! – Яна жалісно дивилася на чоловіка. – Нащо тобі? – Продуктів треба купити, взуття на осінь. Труси і ліфчик мені в кінці кінців треба! Максим скривився, але витягнув гаманець, відрахував суму. Потім поклав його назад в кишеню. – А ще на чоботи, на пальто? – Чоботи можна підлатати. П’ять років носила, ще поносиш.!А труси поший собі, а то навіщо тобі швейна машинка тоді?

Автор

 Максиме, мені потрібні гроші. – Яна дивилася на свого чоловіка. – Навіщо? – Що значить навіщо? Продуктів потрібно купити. Мені взуття на осінь. Ти глянь, мої осінні чоботи зовсім розвалилися. Тобі самому не соромно, що в тебе дружина ходить, як обідранка? Мені пальто осіннє потрібне. Зрештою мені труси та ліфчик потрібен. – Скільки потрібно на … Читати далі

Іван і Тетяна спокійно обідали, коли вхідні двері відчинилися і в будинок зайшла незнайома жінка. Вона недбало кинула старий рюкзак у куток і сказала: – Ну, здрастуй, татусю, – і розкинула руки для обіймів. Іван застиг на місці, а Тетяна гнівно сказала: – Ти хто така? І який ще татусь? А Іван нарешті видавив із себе: – Навіщо? Навіщо, ти прийшла

Автор

Іван і Тетяна спокійно обідали, коли вхідні двері відчинилися і в будинок зайшла неохайно вдягнена жінка. Вона недбало кинула старий рюкзак у куток і сказала: -Ну, здрастуй, татусю, – і розкинула руки для обіймів. Іван закашлявся, а Тетяна гнівно сказала: -Ти хто така? І який ще татусь? Жінка примружилася: -Ти, тітко, багато не говори. Я … Читати далі

Тамара прийшла на цвинтар. Біля портрета її чоловіка лежали штучні квіти. – Хтось недавно тут був. Мабуть його друзі, – вирішила вона. Ззаду почулися кроки. Якась жінка ішла з дитиною. – Це я, – раптом сказала вона. – Що? – не зрозуміла Тамара. – Це я тут була і це мої квіти. – Так в Костянтина ніби немає сестер. – А я не сестра. Ми з ним кохали один одного… Тамара широко відкрила очі

Автор

Тамара пройшла по засипаній снігом доріжці на кладовищі. На чорному кам’яному памʼятнику шапкою лежав сніг. З портрета чоловіка, висіченого на камені, дивилися трохи примружені очі, наче Костя вдивлявся в того, хто прийшов. Куточки губ трохи піднесені, от-от усміхнеться. Тамара відвела погляд. Переступила через низьку огорожу, підійшла і змахнула сніг рукою. На теплій долоні залишилися крапельки … Читати далі