– Отже, так, Вікторе. — Дружина стояла на кухні, зневажливо дивлячись на чоловіка. — У мене важлива розмова. Навіть не надумай мене перебивати. За весь час, поки вони були одружені, чоловік вже чудово зрозумів, чим загрожує такий вступ. Грім та блискавки посиплються на його голову пачками. – Ну, ну, давай, починай. — Він вже здогадувався, […]
Можеш не повертатись! – Кинула роздратована дружина. І як наврочила…
– Льоша, та скільки можна?! – Таня злісно шпурнула в чоловіка шкарпетки, що валялися на підлозі. Олексій лише зітхнув, продовжуючи спокійно збиратися. – Ну, невже важко в кошик з брудною білизною донести? Я й так цю квартиру кожні вихідні натираю, бо ви за тиждень її на хлів перетворюєте, а ти не можеш хоч трохи мені […]
– Знаєш, – сказав Андрій, обіймаючи дружину, – я зрозумів одну просту річ. Неважливо, скільки ти заробляєш. Важливо, хто ти є насправді
– Оленка! Ти вдома? Ти навіть не уявляєш, що сьогодні сталося! – пролунав гучний голос Андрія з передпокою.- Мені зарплату підняли втричі, тепер будеш моєю прислугою – заявив чоловік Олена витерла руки кухонним рушником і виглянула з кухні. Чоловік стояв посеред коридору, розмахуючи якимось папером, його очі гарячково блищали. – Господи, ти чого шалений такий? […]
Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти
– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш […]
– Ні, мамо. Ви так і не зрозуміли. Батьки – це не звання, та не право власності. Це відповідальність! За підтримку, за розуміння, за кохання. А ви… ви просто використали нас для реалізації власних амбіцій
Дзвінок матері застав Ганну під час наради. Побачивши знайомий номер на екрані, вона перепросила колег, і вийшла в коридор. – Доню, нам треба поговорити, – голос Олени Петрівни звучав незвично вибагливо. – Мамо, я на роботі. Може, ввечері? – Ні, це терміново. Мова про твою сестру. Ганна притулилася до стіни й прикрила очі. Вона вже […]
– Приходь, у нас ванна в хаті, а тут куди будеш бігати. Ще підхопиш застуду.
Хоч мама й не любить цю мою звичку, бо вважає, що ходити по вулицях в моєму віці вже не файно. – Як то без діла йти по вулиці? У селі йдуть кудись завжди по справі, а ти просто отак ходиш, мало того, що люди вже про тебе говорять? Люди й справді говорили, адже не кожна […]
– Розумієте, – втрутився Михайло, – у нас тут суперечка майнова. Чоловік свою дружину зі спільної квартири виселити хоче
Хто б знав, що Тетяні життя таку свиню підкладе. Адже ще півроку тому все було прекрасно. Вийшла заміж за коханням, і з Олегом вони цілком добре жили. Квартира в них у центрі міста була, хороша така двушка. Тільки от ще дітей для повного щастя не вистачало. Але до цього дожити вони не встигли. Олег раптово […]
– А часу в тебе мало залишилося, – усміхнулася Олена, подивившись на годинник. – У новий рік потрібно входити вільною і щасливою
– Ми кудись їдемо? – здивовано запитала Іра, коли зайшла в кімнату і побачила, як Максим збирає речі. Вона щойно повернулася з роботи, а він ні про що її не попереджав. “Може, сюрприз хоче зробити?”. – Ні, ми нікуди не їдемо, – відповів Максим, навіть не повернувши голови. – Це я від тебе йду. – […]
Гостина – то добре, Василю, але я нікуди не йду, – кажу своєму чоловікові. – А ти сам вирішуй – йти тобі чи не йти. – Марусю, чи не захворіла ти часом? – стривожено глянув на мене чоловік. – Дякую, зі мною все добре, але в гості я не йду. Нехай невістка спочатку навчиться нормально запрошувати гостей. Василь, який дуже любить гостини, був вельми засмучений такою моєю заявою і не розумів, що насправді відбувається. Він дуже хотів піти до сина в гості, та й нагода була – у нашого сина ювілей, 35 років
– Гостина – то добре, Василю, але я нікуди не йду, – кажу своєму чоловікові. – А ти сам вирішуй – йти тобі чи не йти. – Марусю, чи не захворіла ти часом? – стривожено глянув на мене чоловік. – Дякую, зі мною все добре, але в гості я не йду. Нехай невістка спочатку навчиться […]
– Ти коли упала, головою вдарилася, чи що? – посміхнувся чоловік. – Ти бачила себе в дзеркало? Ось моя Наташка – інша справа. Красива, розумна, струнка, підтягнута… А ти? Та ну тебе
– Валя! Валентино! Що з тобою? – з кожною секундою голос Бориса ставав все тихішим і тихішим. За хвилину жінка зовсім не розбирала слів чоловіка. Вона взагалі нічого не чула і не бачила. Після емоційної розмови у Валентини різко запаморочилося в голові, і вона впала. Жінка прийшла до тями, коли чоловік підніс вату до її […]