Романович

Ніна своє дитинство пам’ятала по переїздах. Переїжджали вони з квартири на квартиру щороку, може й частіше. Якось вони приїхали до бабусі, але в її двушці було тісно. Ніна, мама, тато, бабуся з дідом і брат тата. Бабуся постійно бурчала. Дядько та батько тихо причащалися на балконі, а потім голосно хропли всю ніч. Як можна розмістити … Читати далі

Інна завмерла на порозі літньої веранди і дивилася на жахливий натюрморт. На свіжовитий підлозі зі світлої дошки красувалися грудки жирної чорної землі. У кутку нагромаджувалися оцинковані відра. Поруч валялявся шматок іржавої сітки, облізла драбинка і величезний мішок з гноєм. Вони з Олегом купили цей будинок три роки тому. Влізли в чималі борги, заощаджували буквально на … Читати далі

— Що це за подарунок?! — невістка навіть не намагалася стишити голос, і її слова почув кожен за столом. Гості за столом завмерли. Швагер Тарас аж поперхнувся салатом, а свічка на столі перелякано затріпотіла від різкого руху. Ірина сиділа на краєчку дивана й міцно стискала в руках картонну коробку. Упаковка була геть тьмяна, куток прим’ятий … Читати далі

Аромат свіжого борщу витав у кухні, змішуючись із легким запахом того самого хліба з кунжутом, що його Максим так полюбляв. Ангеліна саме доварювала вечерю, поглядаючи на годинник — до приходу чоловіка лишалися лічені хвилини. Все було готове: підлога блищала, пилюки не було й сліду, а на столі вже чекав салат. Раптом телефон задзеленчав на стільниці, … Читати далі

Дорога додому завжди здається коротшою, ніж є насправді, але тільки не тоді, коли ти повертаєшся через п’ятнадцять років. Василь сидів у старому автобусі, що важко погодувався на вибоїнах, і дивився у вікно. За склом миготіли знайомі з дитинства пагорби, переліски та напівпохилені паркани. У кишені лежав тяжкий пухкий гаманець, а на пальцях не було жодної … Читати далі

Свекруха весь час привозила до нас банки з компотом, які ставила на видне місце. Якби вона не докоряла своїми гостинцями, я б з вдячністю їх приймала. Але кожен її візит відчувався, як докір моїм невміннями робити закрутки. Це мені не подобалося. Я поставила сумки на підлогу в передпокої і, зайшовши на кухню, одразу побачила їх … Читати далі

– Не цінуєш того, що маєш? Давай, спробуй впоратися сама! – Олена знову й знову прокручувала в голові ці слова Максима. Ранкове сонце пробивалося крізь жалюзі, розкреслюючи кухню на світлі й темні смуги. У цьому нерівному освітленні все виглядало інакше – гостріше, визначеніше. Як їхня розмова минулого вечора. Чотири роки спільного життя навчили її помічати … Читати далі

– Ти просто перестав бути цікавим, – сказала Женя нарешті. – Працюєш – так. Але завжди втомлений. Говорити з тобою нема про що. Приходиш і падаєш на диван. А я жива жінка, мені потрібні емоції, враження. А ти… зручний – це не образа. Це правда. Я зачинив машину, глянув у телефон на платіжку. Сума була … Читати далі

Чоловік щедро ділився нашим врожаєм зі своїми родичами, поки я одного разу не засіяла частину городу квітами Я купила двадцять пакетиків квітів у будівельному супермаркеті, згрібла з вітрини все підряд – чорнобривці, цинії, лаватеру, настурцію, – і на касі зрозуміла, що в моєму житті щось зламалося. До цього я ніколи не купувала квіти для дачі. … Читати далі

Важкі двері квартири гучно зачинилися, ледь не вибивши штукатурку зі стіни в коридорі. Світлана різко кинула в’язку ключів на металеву полицю для взуття, і цей різкий звук розірвав тишу помешкання. Вона важко дихала, в очах читалося неприховане роздратування, а впевнений крок привів її прямо до великого дзеркала, біля якого стояла Марія. — Мамо! Ти взагалі … Читати далі