Романович 
– Мам, ну навіщо ти знову ці найдешевші макарони купуєш? – я скривилася, витягаючи з пакета чергову упаковку найдешевших макаронів. – Я ж тобі казала, бери нормальні, італійські. – А ці чим погані? – мама спокійно розклала покупки на столі. – Варяться добре, розварюватися не будуть. Я зітхнула. Ці розмови постійно повторювалися. Мама наполегливо купувала … Читати далі
Христина затрималася на роботі майже до дев’ятої вечора, і кожен її крок луною відбивався у порожніх коридорах офісного центру. Високі вікна її кабінету, розташованого на дванадцятому поверсі, пропонували захопливий краєвид на місто, що готувалося до зустрічі Нового року. Внизу, немов річки розплавленого золота, тягнулися вулиці, освітлені гірляндами. Поспіхом бігли люди з оберемками пакетів, хтось голосно … Читати далі
Мене звали Лариса Дмитрівна і мені шістдесят два роки. Уже п’ять років я одинока. Чоловіка не стало, а дорослі діти мають власні сім’ї та живуть окремо. Доки немає морозів, я мешкаю у невеликому заміському будинку, а на зиму повертаюсь у місто. У мене там двокімнатна квартира. Та щойно надворі теплішає, я перебираюсь у свій будиночок за містом. … Читати далі
– Не пущу, – сказав Ігор, загородивши братові прохід. – У сенсі не пустиш? – Видихнув Сашко, роблячи невпевнений крок, але тут же завмер, зустрівшись поглядом з рішучим обличчям брата, – ти що, жартуєш? Чи ти вже хильнув? – Ось так – не пущу, Сашко. Сьогодні я зайнятий. До мене приїхали друзі, – з протилежного … Читати далі
– Віра що, вже чекає на дитину? – здивовано спитала Антоніна, відклавши недочитану книгу.Максим повільно кивнув, не підводячи очей. Його пальці нервово смикали край футболки – звичка з дитинства, що з’являлася у хвилини хвилювання. – Але ж ви планували спочатку квартиру в іпотеку взяти, а потім уже про дітей думати, – Антоніна уважно вивчала вираз … Читати далі
Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були хороші ділові стосунки, буквально вистрибував з-за столу, кидаючи в обличчя звинувачення у всьому, що тільки можна було придумати: у недбалості, непрофесіоналізмі, безвідповідальності та нездорових амбіціях. Ще вчора вони з Сергієм Олександровичем обговорювали проект нового випуску … Читати далі
– Ми таке не їмо! У нас у селі цим свиней годують! – Свекруха жбурнула тарілку. За хвилину я виставила їх за двері Марина витирала руки об рушник і дивилася на стіл. Рулетики з баклажанів, котлети, салат, компот у графині. Все як слід. Все вірно. Тільки всередині шкрябало – сьогодні прийде його мати. – Мамо, … Читати далі
– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої! – Ти не можеш сама розпоряджатися … Читати далі
Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і розпочати новий. Минула приблизно година, у передпокої почулися якісь звуки. Лариса поспішала вийти, подумала, що Олег щось забув. Біля дверей стояла його мати. – Доброго ранку, Тамаро … Читати далі
— Та куди ж вона подінеться? Ти розумій, Вітьо, жінка — вона як орендована машина. Поки ти бензин заливаєш і техогляд оплачуєш, вона їде куди скажеш. А моя Олька, я її купив з потрохами ще дванадцять років тому. Я плачу, я й музику замовляю. Зручно, розумієш. Ніякої своєї думки, ніякого головного болю. Шовкова вона у … Читати далі