Романович – Ольга? Це зі служби таксі. – Хм… А що сталося? – Ольга не одразу зрозуміла, хто дзвонить. Номер був їй незнайомий. – Я водій таксі, яким ви їхали. Один із ваших пакетів у мене залишився. Заберете? – Що за пакет? – Ольга напружилася, адже вранці вона нікуди не їздила, і точно не могла забути … Читати далі
– Мамо, ти що, серйозно? Тобто, ми весь рік орали на твоїй дачі, щоб у дітей було куди поїхати влітку, а тепер “твої нехай наступного року приїжджають»? – Голос Олени тремтів, але вона намагалася тримати тон рівним. Не хотіла, щоб мати почула, як її трясе. – Ти казала, що дача для онуків! Але не уточнювала, … Читати далі
– Мамо, ну ти ж обіцяла! Ти ж присягалася-божилася, що після четвертого класу! Я закінчила! Ось! З трійкою однією, й та – по фізрі! Дашка стояла посеред кухні, притискаючи до грудей щоденник, мов щит. Нижня губа зрадливо тремтіла, очі блищали – не від сліз ще, а від тієї впертої, твердої рішучості, яка буває тільки у … Читати далі
— Поки це квартина не буде переписане на мою маму, я звідси не рушу ні на крок! Можеш хоч усю поліцію міста викликати, мені тепер абсолютно байдуже! Максим стояв посеред передпокою, широко розставивши впевнені кроки, наче глибоко вріс шкіряними черевиками у старий паркет. У його руках була цупка папка з паперами — та сама, яку … Читати далі
— Тобі вже п’ятдесят п’ять, і в тебе тільки копійчана зарплата медсестри, то нащо ти кому здалася? — сказав Василь, квапливо застібаючи дорожню валізу. Галина стояла біля кухонного столу, опустивши руки, і просто дивилася на нього. Вона не кричала, не сварилася і не кидалася з докорами. Тільки тихо запитала: — Василю, що ти кажеш таке? … Читати далі
— Та тягни вже цей старий мотлох швидше, чого ти над кожною коробкою трусишся, старій людині багато треба, чи що? Їй аби куточок свій був, та й годі, — не стишуючи голосу, повчав батько свого сина просто посеред заставленого речами передпокою. Григорій Степанович стояв у коридорі, засунувши руки в кишені безрукавки, і з неприхованим хазяйським … Читати далі
— Надіє Іванівно, вибачте, але з мінімальною кількістю оцту ваші огірки просто вибухнуть уже через тиждень у квартирі! Я завжди кладу вдвічі більше оцту і обов’язково стерилізую банки двічі, інакше й братися за консервацію нема сенсу. Хіба так закривають овочі? Це ж марно витрачений час і продукти! Суботній ранок на нашій дачі зустрів нас сонячними … Читати далі
— Дядьку Степане, доброго ранку! — відповіла я стримано, але твердо. — По-перше, не кричіть на все село, ми чудово одне одного чуємо. По-друге, ці гілки ростуть на нашому дереві, але ми ніколи не забороняли вам збирати фрукти, які падають на ваш бік. А по-третє, давайте згадаємо, хто минулої осені самовільно пересунув межовий кілок на … Читати далі
— Ти взагалі розумієш, що ми щомісяця викладаємо за кредит у банку майже двадцять тисяч гривень, і це не рахуючи комунальних послуг та інших щоденних витрат? — обурений голос Данила пролунав у вітальні так різко, що відлуння ковтнуло всю тишу вечора. Олена сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках офіційний папір із гербовою печаткою, який … Читати далі
— Відсунь цей келих, він надщерблений, — промовила Ніна Петрівна, підсуваючи тонку склянку на саму середину святкового столу. — Не вистачало ще, щоб гості подумали, ніби ми звикли до дешевого посуду. — Мамо, я зараз гукну хлопця, він принесе інший, — схопився з місця мій чоловік Ярослав. — Сиди, синку. Бідувати за офіціантами — не … Читати далі