Але Олена вже натиснула кнопку ліфта. Кабіна відчинилася одразу, ніби чекала саме на неї. Вона ступила всередину, і двері зачинилися, відрізавши її від істеричних криків, докорів і запаху «сімейного затишку», який залишився по той бік дверей.
У ліфтовій кабіні тягнуло застарілим тютюновим духом, але для Олени цей запах раптом став символом свободи. Тіло дрібно тремтіло, у скронях стукало. Адреналін змішався зі страхом і захватом водночас. Вона це зробила. Вона справді вийшла з того життя. Не «на п’ять хвилин», не «перечекати», а пішла остаточно. Вона ступила з під’їзду у прохолодний осінній вечір. … Читати далі