Романович

Андрій приїхав у магазин. Він купив найдешевших продуктів і пішов на касу. Грошей до зарплати вже майже не було… – Внучику, а не знайдеться у тебе гривень двадцять на хліб? – Андрій і не помітив зовсім сивого старого. – Тяжко, дідусю? – запитав співчутливо Андрій, порпаючись у кишенях. Але там нічого не було. – Ось, діду, тримай, – Андрій рішуче простягнув старому свій пакет з продуктами. Той від подиву й радості забурмотів щось невиразне… Андрій сів у машину і поїхав додому. Він повільно їхав у потоці машин, від нудьги роздивляючись сусідні автівки. Раптом його увагу привернуло щось перед колесом передньої машини. Андрій придивився й оторопів

Автор

– А ще кажуть, що понеділок важкий день, – думав Андрій, сідаючи в машину. – П’ятниця теж чогось не тішила… І тиждень і увесь місяць. Та й взагалі, все життя, останнім часом пішло шкеребрть! До кінця місяця кілька робочих днів, а план він не виконав, значить, премії знову йому не бачити, а платіж по кредиту … Читати далі

До того я на тих заробітках заробилась, що приїхала додому на позичених грошах у стару хату без ремонту. Сусідка принесла мені своїх виделок і каструлю, аби я мала супу зварити в чому і прямо запитала, де ж усе, що я за 20 років заробила. А я їй і відповісти не мала що

Автор

До того я на тих заробітках заробилась, що приїхала додому на позичених грошах у стару хату без ремонту. Сусідка принесла мені своїх виделок і каструлю, аби я мала супу зварити в чому і прямо запитала, де ж усе, що я за 20 років заробила. А я їй і відповісти не мала що. На заробітки я … Читати далі

Все почалося минулого року. До цього я вважала, що в мене цілком хороша сім’я, і щирі родичі. Я заміжня вже 6 років, з чоловіком ми живемо окремо. Батьків моїх давно не стало, тому я рано поїхала з рідних країв, а біля моєї бабусі залишилася моя тітка, мамина рідна сестра. Коли тітка зателефонувала і повідомила сумну новину, що не стало моєї бабусі, я відразу відпросилася з роботи і поїхала на похорон. Запропонувала тітці розділити всі витрати навпіл, і вона погодилася. Коли я приїхала на 40 днів, тітка підсунула мені якісь папери, і попросила, щоб я їх підписала. Вона хотіла, щоб я відмовилася від спадщини

Автор

Останнім часом в моєму житті відбулося стільки подій, і всі негативні, тому я просто не знаю, як мені зараз бути, адже мене зрадили всі мої рідні люди – спочатку чоловік, а потім рідна тітка. Все почалося минулого року. До цього я вважала, що в мене цілком хороша сім’я, і щирі родичі. Я заміжня вже 6 … Читати далі

Катя щойно поклала телефон на стіл, як раптом їй надійшло повідомлення. Воно було з банку… Катя глянула на екран і ахнула. Її чоловік Микола купив щось за тисячу гривень. – І що він міг узяти? – подумала жінка. – Ще й річниця ж у нас сьогодні… За пів години Микола зайшов у квартиру і гукнув Катю. Вона вийшла на зустріч і побачила в руках чоловіка… Айстри! Букет був великим і красивим. – З річницею, люба! – сказав Микола. Катя посміхнулася і взяла букет. – До речі, а що ти купив за тисячу гривень? – запитала вона. Чоловік загадково посміхнувся. Катя застигла в очікуванні, підозрюючи щось недобре

Автор

– Кохана! – радісно вигукнув Микола. – З річницею тебе! Чоловік зайшов у кімнату і з широкою усмішкою простягнув дружині якусь коробку. Катя подивилася на задоволеного чоловіка, а потім на подарунок, який навіть не був запакований у святкову упаковку. – Електричний чайник? – запитала вона. – Ти серйозно? Щасливим її обличчя зовсім не виглядало… – Так! … Читати далі

Іван швидким кроком йшов тротуаром, коли його гукнув незнайомий жіночий голос: – Іване! Чоловік трохи зменшив хід, озирнувся і побачив незнайому жінку. – Іване, зачекай! – знову вигукнула вона. – Напевно, якась родичка, яку я не пам’ятаю, – подумав він і зупинився. Жінка, побачивши, що він зупинився, зраділа і підійшла до нього. – Ви щось хотіли? – спитав Іван, коли вона наблизилася. Жінка дуже хвилювалася. – Іване… Я… – вона зам’ялася, потім абияк сказала: – Я мама… Твоя мама. Іван застиг нічого не розуміючи, адже його мама зараз була в іншому місці

Автор

Іван швидким кроком йшов тротуаром, коли на вулиці його гукнув незнайомий жіночий голос: – Іване! Іван трохи зменшив хід, не зупиняючись, озирнувся і з подивом побачив незнайому жінку похилого віку, яка дивилася на нього схвильованими очима. – Іване, зачекай! Зупинися, Іване! – знову вигукнула вона своїм голосом. Іван, почувши таке звернення, застиг, і в голові … Читати далі

Ганна повернулася у рідне місто і вирішила відвідати могилки батьків. Ганна довго ходила між огорожами, доки не знайшла пам’ятник. – Пробач мені, мамо, лишила тебе тоді. Не могла інакше. Дякую, що зрозуміла, не тримала, – вона змахнула сльози. Постояла ще трохи, попрощалася з батьками, вийшла на доріжку і пішла до виходу. – Ганно?! – раптом почула вона голос за спиною і озирнулася. – Ви мені? – вона розглядала незнайомого чоловіка у віці. – Так. Зачекай, – відповів незнайомець. Ганна зупинилася, придивилася до чоловіка і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й промовила вона

Автор

У місті майже весь сніг розтанув, на тротуарах пісок в’ївся в лід. А на цвинтaрі сніг лежить, правда, осів від дощів. Ганна довго плутала по засніжених доріжках між огорожами, доки не знайшла пам’ятник батьків. Вони лежали разом, хоча батька не стало, коли Ганна навчалася у дев’ятому класі. Загорожу зробили одразу на два пам’ятника. Мами не … Читати далі

Галина Михайлівна запекла в духовці смачненьку курочку з картоплею, зробила декілька салатів, накрила стіл. Сьогодні її син Ігор приведе свою наречену знайомитися з майбутньою свекрухою. – Так, ще тільки серветки розкласти, і все готово, – подумала Галина, але несподівано пролунав дзвінок у двері. – Прийшли! – Мамо, це ми! – почувся голос Ігоря в коридорі. Галина швидко глянула в дзеркало і пішла в коридор. – Знайомся – це моя наречена Катя, – радісно сказав Ігор. Галини Михайлівни глянула на дівчину і застигла на місці

Автор

У Галини Михайлівни було два чудові сини-близнюки, Ігор та Денис. Обидва схожі на батька, який залишив їх, пішовши в світ інший три роки тому. Хлопці тоді навчалися в університеті. І якби не вони, важко було б їй упоратися зі своєю бідою Але сини молодці. І самі трималися стійко, і матір підтримували. Зараз вже трохи легше. … Читати далі

Галина поверталася додому після зустрічі з подругами. Жінка зайшла у свій під’їзд, підійшла до поштової скриньки, вийняла рекламні газети, буклети. Раптом в очі кинувся лист. – Дивно… І хто ж зараз пише листи? – здивувалася вона. Галина забула про свою втому і бадьоро поспішила на четвертий поверх. Хотілося якнайшвидше прочитати, від кого він і що там. Вона зайшла в квартиру і, не роздягаючись, присіла на пуф у коридорі. Чомусь хвилюючись, відкрила конверт, дістала листа, прочитала і застигла від прочитаного

Автор

Галина Іванівна важко піднімалася сходами. Чомусь сил не було останнім часом. Хоча чому дивуватися – півроку тому сімдесятирічний ювілей справила. Хоча справила – голосно сказано. Гостей багато тоді не передбачалося. Тому й зібралися в неї вдома. Запросила лише найближчих. Приготувала пару салатиків, м’ясо запікала в духовці з картоплею, свіжих огірків-помідорчиків накришила. Прийшла давня подруга, з … Читати далі

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла від здивування. Петра вона не бачила сім років! Вона не знала, що й думати

Автор

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В … Читати далі

Та що за нісенітниця? Я пам’ятаю, що вчора купувала сирні сирки! Куди вони поділися? – бурчала Віра Тимофіївна, перевертаючи все в холодильнику буквально догори дном.Ой, а ви не казали, що собі купили. Я з’їла вчора, – винно відповіла десятирічна Наталка, доїдаючи бутерброд із сиром.Як це з’їла В Не смій брати їжу, яку я купую. Ти чужа і ніколи не станеш рідною! Своїм онукам я б все дозволяла, а тобі ніколи не дозволю і цукерки взяти з мого столу, – випалила свекруха десятирічній дочці невістки від першого шлюбу

Автор

Та що за нісенітниця? Я пам’ятаю, що вчора купувала сирні сирки! Куди вони поділися? – бурчала Віра Тимофіївна, перевертаючи все в холодильнику буквально догори дном. –Ой, а ви не казали, що собі купили. Я з’їла вчора, – винно відповіла десятирічна Наталка, доїдаючи бутерброд із сиром. –Як це з’їла —Та що за нісенітниця? Я пам’ятаю, що … Читати далі