Романович

Ірина йшла додому пізно. Раптом біля її під’їзду вона почула чоловічий голос з кущів. У світлі ліхтаря з’явився чоловічий силует. – Ви?! – раптом вигукнув незнайомець, коли побачив Ірину. – Мабуть, знову з подругою в кафе зустрічалися? Ірина впізнала в ньому чоловіка, який теж був у кафе і з цікавістю поглядав на неї. – Я живу в сусідньому будинку, – продовжував чоловік. – Якось не наважувався підійти до вас, познайомитись. В мене кіт втік, другий день шукаю. Всі кущі облазив. Ірина раптом голосно розсміялася! – Ви чого це смієтеся?! – чоловік не розумів, що відбувається

Автор

Ірина після розлучення з чоловіком довго приходила до тями, все-таки майже двадцять років сімейного життя, дочка доросла. Її спіткало величезне розчарування, тепер вона не вірить чоловікам, стосунки її з чоловіком особливо останні три роки були неприємними, а вона сподівалася, все обійдеться. Не обійшлося… І з цих стосунків для себе вона винесла, що всі мужики погані, … Читати далі

У Тамара Андріївни не стало чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий. Рідні доньки допомагати їй відмовилися. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. А вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. – Лесю, дорогенька, облиш, я сама зроблю, – казала Тамара невістці. – Пообідай он, я супчик зварила. – Та мені вже ніколи, – казала Олександра, але сідала і таки їла, щоб не ображати свекруху. Так якось вони і впоралися з усім. А як не стало чоловіка Тамари, то раптом зʼявилися доньки. І вона вже здогадалась чого

Автор

Тамара Андріївна поховала чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий і потребував догляду. Доньки допомагати відмовилися, посилаючись на роботу. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. Вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. -Лесю, дорогенька, облиш, я сама зроблю, – казала Тамара невістці. – Пообідай, я суп зварила. -Та мені вже ніколи, … Читати далі

Оксана відпросилася з роботи раніше. Вона прийшла додому, відкрила квартиру своїм ключем. В коридорі Оксана помітила, кросівки чоловіка. – Коханий, я вдома, – знявши пальто, гукнула вона. Сергій не відповідав, але за хвилину вийшов із спальні. – О, а ти чому так рано, – здивувався він. – Відпросилася, погано себе почуваю, – сказала дружина і пішла у спальню щоб прилягти. Раптом Сергій став перед дверима і вигукнув: – Не заходь туди. Ти не так все зрозумієш! Оксана здивовано дивилася на Сергія, нічого не розуміючи

Автор

Оксана у свої п’ятдесят років дуже приваблива жінка, плюс успішна і начебто чоловічою увагою не обділена, але самотня. Чоловіки навколо неї все якось більше одружені, і зустрічі бувають швидкоплинними та тимчасовими. Не може вона вибрати чоловіка, який влаштовував би її у всьому. По-перше, вже хочеться кохання та взаєморозуміння, хочеться їй відчути міцне чоловіче плече, на … Читати далі

Тамара вийшла з пологового будинку, із згортком на руках. Жінка оглянулася на всі боки, Віктора ніде не було. Раптом з автомобіля, припаркованого біля входу, вийшла свекруха Маргарита Іванівна. – А де Віктор? – усміхнулася невістка. Маргарита Іванівна підійшла ближче, і глянула на внука. – Ой, який хороший, – сказала свекруха. – А де Віктор? – ще раз перепитала Тамара. Маргарита Іванівна з жалем глянула на Тамару, нахилилася до неї, і щось шепнула на вухо. – Ви що, жартуєте?! – тільки й вигукнула Тамара

Автор

Маргарита Іванівна з докором подивилася на сина, але нічого не сказала. – Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми поки що поживемо в моїй кімнаті. Не хвилюйся, ми скоро одружимося. – А як же Тамара? – Маргарита Іванівна не могла більше мовчати. – З нею ми оформимо розлучення, я вже вирішив. І, будь ласка, … Читати далі

Анастасія закривала аджику, коли в двері подзвонили. Жінка витерла руки об фартух, і пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка. – Вас Анастасія Іванівна звуть? – запитала незнайомка. – Так. А ви хто? – здивувалася господиня. – Мене звуть Діана. Мені необхідно поговорити з вами про Андрія, – раптом сказала гостя. – З ним щось сталося? – захвилювалася Анастасія. – Ні. Сталося зі мною, – тихо сказала Діана. – Ви повинні знати правду! Анастасія запросила гостю в квартиру, приготувавшись до найгіршого

Автор

Андрій щойно прокинувся, Діана вже не спала. – Котра година? – Запитав Андрій. – Початок шостої, – відповіла Діана. – Як добре,  – сказав Андрій, – не хочеться вставати, не хочеться йти. Отак би лежав і лежав усе життя. До речі, Діано, ми ще не вирішили, коли знову побачимось. Пропоную за тиждень. – Це наша … Читати далі

Віктор приїхав зустріти дружину з роботи. Сьогодні у Ірини день народження, і він замовив ресторан. О шостій вечора Ірина вийшла з будівлі офісу з букетом квітів у руках, і побігла до автомобіля чоловіка. – Привіт. Давно чекаєш? – усміхнулась Ірина. – Що це? – раптом запитав Віктор. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Ось цей віник, це від нього! Я все знаю! – вигукнув чоловік, вказавши пальцем на букет. Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Подруги та знайомі заздрили Ірині. Ще б пак, такого чоловіка відхопила! Дуже гарний, неймовірно привабливий, та ще й заробляє непогано, при цьому щедрий і добрий. А як він любить свою Іру! Просто порошинки з неї готовий здувати. Ось вже пощастило, так пощастило! Та й Ірина теж вважала, що їй пощастило, доки не з’ясувався один неприємний … Читати далі

Надія Сергіївна смажила чебуреки, коли в будинок забігла невістка. Алла була вся схвильована і дивно виглядала. – Надія Сергіївно, ви все знали? – раптом сказала невістка. – Аллочка, що сталося? Що я повинна знати? – здивувалася свекруха. – Я ще раз питаю, ви знали? – вже вигукнула Алла. – Я тебе не розумію. Поясни, – попросила свекруха. – Ви знали про це? – Алла дістала телефон, і відкрила фото. Надія Сергіївна одягла окуляри, глянула на екран телефону і застигла на місці

Автор

Аллу та Віктора було складно назвати справжньою родиною. Побралися вони просто тому, що так було правильно. Правильно скоріше для суспільства, яке потім осуджувало б. Для сусідів, які шепотіли та показували пальцем. Але не для них самих. У них не було ніколи ні великого кохання, ні метеликів у животі. Була просто симпатія між чоловіком та жінкою. … Читати далі

– Рито, мені тут тітка написала, на вихідні у гості приїдуть, – сказав Микола до дружини. – Яка ще тітка? – здивувалася Рита. – Тітка Софія, сестра батька. Ти з нею ще не знайома, – пояснив чоловік. В суботу Рита накрила стіл. Зустріли з чоловіком гостей. Посиділи. Рита почала збирати посуд. – Я тобі допоможу, – раптом сказала Софія і вийшла з Ритою на кухню. Коли жінки були на кухні, тітка сказала: – Рито. Ти маєш дещо знати. Рита здивовано глянула на жінку і застигла в очікуванні

Автор

-Риті треба пам’ятник за життя поставити, – говорили родичі Миколи про його дружину. – І як тільки вона з ним живе? Рідня Миколи анітрохи не перебільшувала. Одружившись на скромній і непоказній сільській дівчині, він з перших же днів сімейного життя почав показувати, хто в хаті господар. -Так йди коридори мити, у чому проблема? – вигукнув … Читати далі

Марія готувала вечерю, коли в двері подзвонили. На порозі стояла її подруга Ольга. – Подруго, невже це правда? – у голосі Ольги звучала непідробна цікавість і щире здивування. – Що саме? – Запитала Марія. – Мені тут розповіли, що ви з Віктором розлучаєтеся, – раптом сказала Оля. – Так. Це правда, – зітхнула Марія. – Але чому? Ви ж так чудово жили! Всі приклад брали! – здивувалася подруга. – Олю, ти не знаєш найголовнішого! – по щоках Марії покотилися сльози. Ольга здивовано дивилася на подругу, нічого не розуміючи

Автор

– Подруго, невже це правда? – у голосі Ольги звучала непідробна цікавість і щире здивування. – Що саме? – Запитала Марія, хоча відразу зрозуміла, про що мова. – Мені тут пташка на хвості принесла, що ви з Віктором розлучаєтеся! – Знаю я цю пташку! – засміялася Марія. – Добре тобі. Ти ж не думала, що … Читати далі

Василь з дружиною приїхав до брата в гості. – Дивно, десь нема нікого, – сказала Світлана. – Можливо обідають, – відповів Василь і зайшов у хату. На кухні сиділа дружина брата Оксана, вся заплакана. – Що сталося? – захвилювався Василь. – Михайло знову загуляв, та ще й сина Вітю привчив, – крізь сльози сказала Оксана. – Я вже не знаю, що робити. Василь задумався, а потім сказав: – Оксано, я ж вашому Віктору – хрещений батько? – Так. А що? – здивувалася жінка. – Заспокойся. Я знаю, як вам допомогти, – задоволено усміхнувся Василь

Автор

– Василю, допоможи! На хоч поговори з братом! Вони мені тут ось що влаштували! Ааа-аа, Василю!, – гукала в телефон Оксана,  дружина Михайла. – Оксано, що сталося? – захвилювався Василь, почувши в телефоні голос дружини брата. – Алло, братику, – замість Оксани, прозвучав голос Михайла. – Ти не ведися, не знаю, що на неї найшло, … Читати далі