Романович

Люда поспішала додому, як раптом зненацька побачила біля тротуару машину свого чоловіка. Жінка дуже здивувалася. – І чого це він тут зараз? Він же ж працює зовсім з іншого боку міста? – подумала вона. Люда підійшла до машини, зазирнула всередину і ахнула! Її чоловік обнімався з якоюсь молодою, гарною незнайомкою… Вони були так захоплені один одним, що навіть не помітили Люду. Жінка не розуміла, що відбувається. Але тут же вона схаменулася і вирішила діяти

Автор

Вони навчалися в одному класі. Павло був худеньким хлопцем, був відмінником. Не сварився ні з ким, уроків не прогулював, не бешкетував. Люда на нього не звертала уваги, як і решта дівчат… Чи то теплий сонячний травень винен, чи просто настав їх час, але на одному з уроків їхні погляди зустрілися, і серденько Люди стрепенулося. Весь … Читати далі

Олена швидко застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Жінка вбігла до одномісної палати і застигла на порозі. Михайло виглядав не так погано, як вона думала. – Але що поряд з ним робить якась незнайома, молода дівчина? – подумала жінка. – Олено, ти повинна мене зрозуміти, – зітхнув чоловік. – Це Христина. Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Олена ледве застебнула куртку і вибігла з під’їзду. Слідом за нею поспішав син. Сьогодні рано-вранці їй зателефонували та повідомили, що з чоловіком трапилася біда. Він в палаті. Стан стабільний…Цього разу обійшлося. Порадив не плакати, щоб не хвилювати чоловіка. Посміхатися і поводитися спокійно. Те, що чоловіка не було вдома всю ніч, жінку не хвилювало, він обіймав … Читати далі

Ліда сиділа на касі в магазині, як раптом побачила бабусю, яка часто в них бувала. Цього разу старенька взяла не молоко й макарони, а ковбаску, курку, сир… – Здрастуйте! – сказала Ліда. – У вас якесь свято? – Та яке там свято, – сказала старенька. – Сорок днів у доньки моєї… Сусіди, може зайдуть, треба стіл накрити… Ліда пробила продукти і віддала бабусі решту. – Зачекайте, не йдіть, я зараз. Ліда покликала іншу касирку, підмінити її, а через п’ять хвилин вийшла в пальті і з сумкою в руках. Старенька не розуміла, що відбувається

Автор

Лідія сиділа на касі з втомленим від життя і людей виглядом. -Як ви мені всі набридли, очі б мої вас не бачили, – говорив її погляд. Зараз перед нею стояла повільна напівсонна молода дівчина. Таких Лідія не любила… Лідія давно пробила продукти й чекала оплати. Дівчина довго порпалася в об’ємному гаманці, перебираючи карти знижок інших … Читати далі

Євген прийшов з роботи пізно. Не встиг він закрити за собою двері, як в коридор вискочила його дружина Вероніка. – Значить так, любий, – почала вона. – Я тут подумала й вирішила – треба тобі, Євгене, на заробітки їхати! Так ми на квартиру заробимо! – Як на заробітки? – здивувався Євген. – А як же я тебе залишу? – Та куди я подінуся? Буду тебе чекати! Поїхав Євген в Польщу. Пробув там майже рік. Все працював за вказівкою дружини, щоб більше грошей привезти. Та коли Євген повернувся, вдома його чекав справжній сюрприз

Автор

-Не одружуйся, зятьку! Коли Євген вперше почув цю фразу, то подумав, що тесть просто веселун. Мало що в нього в голові? Зрештою, вони з Веронікою були разом уже п’ять років. Пора б і подумати про шлюб. До того ж, молода наречена дуже на весіллі наполягала. Від однієї думки, що всі її подруги вже заміжні, і … Читати далі

Ірина прокинулась рано. Вона швидко приготувала сніданок і пішла вдягатися. Добрих пів години вона крутилася перед дзеркалом, обираючи сукню. Потім вона нафарбувала губи яскравою помадою, підвела очі і задоволена собою глянула в дзеркало. – Ось так от! – сказала вона. – Ну тримайся Олежику, я йду! Вона привела сина в садочок ще до відкриття. Вже через кілька хвилин у дворі зʼявився той самий Олежик зі своєю донькою. – Ви пробачте мене, але в мене до вас є одне питання! – раптом сказав Олег. Ірина застигла від несподіванки

Автор

Коли від Ірини пішов Ігор, вона цілий тиждень плакала… Від туги, від нездійснених надій, від марно витрачених років… Подвійно було прикро, що Ігор завів роман із заміжньою жінкою. Виходить, що людей, яких зрадили, на світі стало на двоє більше… Добре, що в неї залишився Максим – чудовий п’ятирічний малюк. І хоч син був копією колишнього … Читати далі

Юля приїхала до матері в рідне село. Вона діставала з сумки різні смаколики, подарунки і ставила все на стіл. Мати приготувала смачну вечерю. Вони поїли. Юля помила посуд. Вони з матірʼю вийшли на подвір’я й присіли на лавку. Поклавши свої натруджені руки на коліна, мати тихо сказала: – Ну, доню, розповідай… – Мамо, а що розповідати?! – здивувалась Юля. – Я ж говорю, живу я нормально, працюю в магазині. – І в цьому магазині тобі такі гроші платять?! Не повірю ніколи! – сказала мати. Раптом Юля розплакалася: – Пробач мені, мамо! Зараз ти дізнаєшся правду

Автор

Від спогадів Юлію відволікла музика, яка заграла на її телефоні, вона відповіла і почула голос доньки: -Мамо, привіт, завтра ми приїдемо до вас увечері! У Катрусі канікули, а Ігор у відпустку пішов. Батькові скажи! -Привіт, Лізо, привіт доню! Ой, я така рада, зараз скажу батькові, от зрадіє теж. А то вже півтора року не бачилися. … Читати далі

Степан зі своєю дружиною Ольгою сперечалися на кухні з самого ранку. – Ти зараз це серйозно, Ольго? – дивувався Степан. – Чи ти так жартуєш? Як же ти кажеш, що нічого цього не було, коли я на власні очі бачив, як ти стояла тут, на цій кухні з Андрієм Петровичем і… – Що ти бачив, що?! – допитувалась Ольга. – Це просто смішно! – Я все бачив, Ольго. – сказав Степан. – Все! – Ти не міг нічого бачити, бо нічого цього, про що ти говориш, не було! Степан очі вирячив від здивування

Автор

Степан зі своєю дружиною Ольгою сперечалися на кухні з самого ранку. -Ти зараз це серйозно, Ольго? – дивувався Степан. – Чи ти так жартуєш? Як же ти кажеш, що нічого цього не було, коли я на власні очі бачив, як ти стояла тут, на цій кухні з Андрієм Петровичем і… -Що ти бачив, що? – … Читати далі

Діану повезли в пологовий будинок, і незабаром на світ з’явилися дві гарненькі дівчинки! Подзвонили її чоловік Микола і старша донька. – Вітаю, кохана! – казав чоловік в слухавку. – Я такий радий! Цілую вас усіх, моїх дівчаток! У нас із Веронікою все нормально. На другий день після народження доньок, до Діани в палату раптом прийшла медсестра. На руках у неї був маленький хлопчик. Він був більший за її доньок і плакав. – Діано, я маю до тебе важливе прохання, – почала вона з порога. Діана не розуміла, що відбувається

Автор

Діана вийшла заміж за Миколу одразу після того, як він закінчив інститут. Йому тільки вручили диплом і вже за два дні гуляли на весіллі. Людей на весіллі було багато. Потім вони поїхали жити в село. Миколі там хорошу роботу запропонували по будівництву. Микола на роботі був, а Діана більшу частину часу вдома була на хазяйстві. … Читати далі

Не встигла Наталя зранку приготувати каву, як пролунав дзвінок домофона. – Ось і Маринка! – подумала Наталя. Вона якраз чекала в гості свою подругу. Наталя взяла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Швидше відкривай! – раптом пролунав схвильований голос подруги. Наталя швидко натиснула кнопку. – Що це з Маринкою?! – захвилювалась вона. Через хвилину подруга не увійшла, а влетіла в квартиру, і з порога закричала: – Ти знаєш, що з Володькою трапилося?! Наталя застигла в очікуванні найгіршого

Автор

Як добре, коли після всіх цих проблем випадає вільний тиждень-другий. Такого важкого літа у Наталі ще не було – випускні іспити у школі, підготовка до іспитів в інститут, самі іспити… І ось вона – свобода! Хоч і ненадовго – скоро розпочнуться заняття. Коли вона встала вже була одинадцята година. Могла б і пізніше, але незабаром … Читати далі

Оксана ходила по кімнат, не знаходячи собі місця, вона хвилювалася, не знаючи, як новину сприйме її коханий. Відкрилися вхідні двері, повернувся Ігор. Чоловік зайшов на кухню, поцілував Оксану в щічку. – Втомився я сьогодні, – видихнув він, сівши на табуретку. – Що там в тебе за новина? Оксана мовчки простягла аркуш паперу, складений вдвоє. – Ось, дивись, – сказала вона, і передала Ігору листок. Ігор мовчки взяв його та довго розглядав. – Що ж тепер робити, – тільки й сказав він, закінчивши вивчати документи

Автор

Оксана вийшла з оглядової. Цього вона не очікувала. Вона не пам’ятала, як спустилася в сквер і сіла на лавочку. Взяла в руки телефон, тремтячими пальцями набрала номер: -Нам терміново треба поговорити… Це не телефонна розмова, давай сьогодні зустрінемося. -У мене лекції. А чому ти не на заняттях? Оксана не відповіла на запитання: -До вечора. Чекаю, … Читати далі