— Доброго дня, Аннусю! Ну як ви сьогодні? — акушерка Зінаїда Петрівна, повна жінка з добрими очима, поправила білосніжний чепчик на голівці новонародженого. — Який же гарнюня, весь у тата. — Красивий, — прошепотіла Анна, пригортаючи до грудей згорток із сином. — Чоловік сьогодні мав приїхати за нами. Казав, до обіду буде. За вікном пологового […]
Але одного разу, на початку літа, Павло повернувся з роботи надто бадьорий. — Яно, слухай, тут новина. Олена розлучається. Уявляєш? Той її пішов до молодої. З дітьми. Вона зовсім одна, ну з хлопчиками. А оренду там подовжити сама не зможе. І ти ж розумієш… Він замовк, чекаючи, як вона відреагує…
— Я купила будинок сама — і жити тут будемо ми. Без твоєї мами, сестри та племінниці — сказала Яна і закрила двері… … Яна стояла посеред порожньої квартири, де ще вчора стояли бабусині меблі, і відчувала дивну суміш смутку і збудження. Договір купівлі-продажу лежав на підвіконні, а ключі нові покупці заберуть завтра. 920 000 […]
Ти дуже змінилася у своєму особняку
За вікнами двоповерхового будинку була хуртовина. Тетяна стояла біля панорамного вікна вітальні, спостерігаючи, як сніжинки повільно вкривають доріжки у саду. Цей будинок дістався їй після розлучення — колишній чоловік наполягав, щоб вона із сином жила тут, якомога далі від міської суєти. Вечірня тиша порушилася телефонним дзвінком. — Ти навіть не уявляєш, як я втомилася, — […]
Бездітне подружжя знайшло на лавці немовля. Минуло 17 років — з’явилися батьки й зажадали неможливого
Ліка та Микола вийшли з дому своїх друзів, де весело відзначали день народження, й попрямували додому. Надворі давно вже запанував листопад. У тьмяному світлі ліхтарів було видно, як падає сніг. Подекуди легенький вітерець підганяв сніжинки вперед. – Яка краса! – захоплено вигукнула жінка, милуючись вечірнім пейзажем.– Авжеж, – погодився чоловік, обійнявши Ліку. Вони пройшли ще […]
Я досi пам’ятаю те ранкове прощання. Нi сварки, нi крику, нi розбитого посуду. Усе вiдбулося мовчки.
Я досi пам’ятаю те ранкове прощання. Нi сварки, нi крику, нi розбитого посуду. Усе вiдбулося мовчки. Крiс прокинувся, натягнув найкращi джинси й кросiвки, поцiлував дiтей у лоби, мов примара, i тихо зачинив за собою дверi. Без записки, без пояснень, без обiцянки подзвонити. Тiльки ледь чутний клац замка. I тиша. Спочатку я не злякалася. Коли будинок […]
Чоловік покинув Віру з дитиною на руках, залишивши її без засобів до існування, в орендованій квартирі. Минуло три роки. І коли він вирішив покепкувати з неї — завмер у німому подиві.
Чоловік покинув Віру з дитиною на руках, залишивши її без засобів до існування, в орендованій квартирі. Минуло три роки. І коли він вирішив покепкувати з неї — завмер у німому подиві.— Це ти?.. Віра?— Привіт, Костю. Не чекав? Перед ним стояла жінка — впевнена, з рівною спиною, з ледь помітною усмішкою на вустах. У її […]
– Розумієш, Інночко, – обережно почав він. – Не було такого плану. Мама з Оленою збиралися повернутися додому через місяць. Але Віталік тиждень тому все переграв. І заявив, що це тільки його квартира і що він одружується…
Інна навшпиньки пройшла в спальню і виявила на своєму новому ліжку, на якому вони з чоловіком ще жодного разу не встигли навіть полежати, сплячу зовицю Олену. Інну затрясло від злості, образи та інших аж ніяк не позитивних почуттів і вона впустила свою сумочку на підлогу. Свекруха, яка лежала на дивані, відразу ж розплющила очі і […]
Тварини, мабуть, єдині істоти, які прощають нам усе. І люблять нас, незважаючи ні на що…
Кіт сидів на кухні навпроти незнайомої жінки й слухав, як вона, дивлячись на нього, говорила тихим голосом: Кухня та їдальня — І що мені з тобою робити? Говорила ж я бабусі, що не треба було тебе брати, ні… Коту було вже три роки, і він абсолютно розумів інтонацію голосу, що говорить людина. Він зрозумів, що […]
Було в батька три дочки…
Було в батька три дочки. Дві красуні, такі, що люди дивувалися, а третя – маленька, худенька, горбатенька. Тільки одні очі на обличчі й виблискували. У полі їй працювати не зручно було, та й удома за старшими не встигала, – важкувато їй. У старших – Ганнусі та Даринки – від наречених проходу не було, свати в […]
– Ти? – здивувався батько. – Ти що тут робиш? – А я хочу знати, що ти тут робиш? – Запитав Єгор. – Мати другу добу біля Катьки сидить, а ти тут з усякими дівками розважаєшся?
Сьогодні Людмила прийшла додому трохи пізніше, бо після роботи треба було зайти у крамницю – холодильник був майже порожній. Здається, не багато часу треба, щоб купити найпростіші продукти: хліб, молоко, сир. Не багато, якщо брати з полиць те, що тобі потрібно, не порівнюючи ціни та не вибираючи те, що дешевше. Людмила обирала. За останні місяці […]