Романович

— Коли мій чоловік вчергове заявив, що побутові справи та турботи про дім — це виключно жіноча робота, я вирішила влаштувати йому день повного занурення в реальність. “Сьогодні ти сам готуєш, прибираєш і стежиш за всім, а я просто відпочину”, — сказала я, збираючись на зустріч із подругами. Його обличчя в ту хвилину треба було … Читати далі

Новосілля в будинку Олени та Вадима було в самому розпалі. Стіл накрили на великій веранді. Олена завжди мріяла, щоб веранда була велика, щоб сім’я збиралася на чай, на свята, чи просто у вихідні. Народу було трохи більше двадцяти, якщо рахувати дітей. Батьки Вадима, його брат із дружиною, батьки Олени, її сестра Ольга з чоловіком, син … Читати далі

– Дмитре, ти тільки не відмовляй мені одразу, не виганяй матір, вислухай до кінця, як рідну людину вислухай! – голос Катерини Петрівни здригнувся, коли вона опустилася на край старого дивана в дитячій кімнаті сина, безпорадно дивлячись на затертий візерунок килима. За вікном сірого осіннього вечора черкаські вулиці повільно занурювалися у густі сутінки, а на кухні … Читати далі

– Невістко, ти тільки не лякайся. Пані Катерина стояла на порозі нашої затишної квартири в спальному районі Черкас, а за її спиною, аж до самого великого дзеркала у передпокої, вишикувалися картонні коробки. Рівно дев’ять штук, ретельно заклеєні широким прозорим скотчем і підписані чорним маркером: «кухня», «постіль», «зимові речі». – Я продала квартиру. Тепер я житиму … Читати далі

– Ти знову відправив гроші своїй матері, а нам завтра за оренду житла нічим розраховуватися! – обурено вигукнула Оксана, щойно її чоловік переступив поріг квартири. Вона стояла в передпокої з мобільним телефоном у руках, на яскравому екрані якого світилося свіже сповіщення від мобільного банкінгу про списання коштів, а Максим навіть не встиг розшнурувати свої робочі … Читати далі

— Коли ж ти вже навчишся готувати? Ну хоч салат можна було зробити нормально? — свекруха гидливо відсунула тарілку. — Якщо вам так гидко дивитися на мої страви, мамо, то двері он там, ніхто силою не тримає, — спокійно сказала Надія і поставила тарілку на край столу. У вітальні стало чутно, як цокає годинник на … Читати далі

Осіння субота обіцяла бути затишною, теплою і світлою, якою буває тільки середина жовтня, коли листя вже осипається під ноги важким золотом, а повітря пахне терпким димом і пізніми яблуками. Галина Василівна чекала цього дня майже пів року. Шістдесят п’ять літ трапляються в житті лише раз, і їй щиро хотілося зібрати під одним дахом усіх, хто … Читати далі

— Ну будь ласка, увійдіть у положення! Вона ж дівчина, їй лячно їхати поруч із тим дивним попутником, а ми хотіли їхати разом. Вам що, важко перейти в інше купе?  Їду я в потязі, в комфортному купе сама, насолоджуюся тишею та дорогою, як раптом заходить хлопець із величезною валізою і видає дивну пропозицію: “Ти не … Читати далі

— Альоно, вибач… я сам не розумію, як це сталося. Я зустрів її в кафе, ми розговорилися, і я відчув щось таке, чого давно не було. Я не хотів робити тобі боляче, але обманювати тебе далі не зможу. — Не хотів робити боляче?! — мій голос нарешті зірвався на підвищені тони. — Ти надсилаєш мені … Читати далі

– Алло, мамусю? Привіт! Як ся маєш, що робиш? Зі здоров’ям все нормально? Першу пенсію за вислугою вже отримала? Крани вдома не течуть? – Все рівненько, доню, слава богу. Нам, пенсіонерам, чи багато треба? Новина у мене для тебе хороша, до речі. В лікарню я йти збираюся. – В лікарню? Що ж тут рівненького, мамо? … Читати далі