Романович

— Яка ти дружина? Ти рахуєш кожну копійку в домі! Ти не віриш в свого чоловіка! — Павло стояв у коридорі, навіть не знявши взуття, і дивився на неї з тією особливою поблажливістю, з якою дорослі пояснюють нерозумним дітям прості речі. — Я рахую не копійки, Павле, — тихо відповіла Марина, тримаючи в руках телефон … Читати далі

— Мамо, добрий день! Ми до тебе з чудовою новиною! — з порога вигукнув Максим, одразу кидаючи портфель на диван. — Ми тут порадилися з Оксаною і вирішили: час серйозно оновлювати твою квартиру! Твоєму ремонту вже років двадцять, це ж просто кам’яна доба!  Коли мій дорослий син заявив, що вони з дружиною вирішили зробити капітальний … Читати далі

За місяць до весілля наречений вирішив перевірити почуття з іншою. Я дізналася про це й відмінила весілля. Уперше я відкрила коробку з весільними туфлями не для того, щоб приміряти їх із сукнею, а щоб прикинути, чи не доведеться залишити їх тут разом з усім іншим життям. Білий атлас, тонкий підбор — дев’ять з половиною сантиметрів надії, … Читати далі

– Лєро, ти взагалі розумієш, що кажеш? – Катя стояла посеред батьківської вітальні і з осудом дивилася на сестру. – Чудово розумію. Я вже все вирішила. – Але ж ти не можеш так зробити з батьками! – Чому не можу? – спокійно спитала Лєра. – Це моя власність, і я маю право розпоряджатися нею, як … Читати далі

— Чим ти займалася в хаті з самого ранку, якщо навіть обід не приготувала? Ми з сином прийшли втомлені, а в баняку вчорашнє з холодильника. Ти ж увесь день сидиш удома, невже важко було хоч щось свіже до столу зготувати? Марія навіть не відвела очей від екрана свого робочого комп’ютера. Перед очима досі миготіли нескінченні … Читати далі

Пожовклий рейсовий автобус глухо загарчав і зупинився біля старої автостанції. Марія Степанівна підвелася з нагрітого дерматинового сидіння, відчуваючи тягар у колінах та плечах. Їй пішов сімдесят третій рік, і кожен рух відгукувався глухим ниючим болем. Вона міцніше стиснула ручку потертої дорожньої сумки на коліщатках, у якій лежало кілька суконь, тонометр і ощадна книжка з трьома … Читати далі

— Мамо, а тато знову не дзвонив? — тихий голос десятирічного Назарчика вирвав її з важких роздумів. Хлопчик стояв у дверях дитячої, притискаючи до себе ведмедика, якого колись давно, ще до свого першого від’їзду, привіз Олег. Осінній вечір на Вінниччині опускався на хати повільно, немов густий сизий дим від спаленого листя. У селі вже потроху … Читати далі

Вечір у передмісті дихав вогкою холоднечею, розмиваючи жовті плями ліхтарів на мокрому асфальті. Ганна Степанівна поправила комір старенького пальта, міцніше перехопила коробку з бісквітним тортом і зиркнула на свого сина Назара. Поруч дріботіла невістка Софія, ховаючи ніс у пухнастий шалик. Ганна Степанівна все життя пропрацювала майстринею у хлібопекарському цеху, тому звикла міряти людську порядність працею, … Читати далі

Співмешканцю заважали мої діти, і він зажадав відвозити їх до бабусі на вихідні. Заваживши всі “за” і “проти”, я змушена була виставити його за двері, адже діти для мене дорожчі. Каструля стояла на плиті вже хвилин п’ятнадцять, вода википіла наполовину, а Надя все дивилася в одну точку – на тріщину в кахельній плитці, яка розбігалася … Читати далі

– Мамо, я тебе зрозумів – почула Ірина голос чоловіка – у четвер завезу гроші. Не хвилюйся. Іра зняла взуття та пройшла на кухню з повними пакетами їжі. Останнім часом вона стала ловити себе на думці: «Чи до такого життя я прагнула?». – Ти прийшла? – Запитав Віктор – Що купила смачненького? Не дочекавшись відповіді, … Читати далі