Тато вийшов із хати і зустрів молодят, не як чужих людей, а як зaклятих вopогів. – Ти кого, йoлoпе, до хати привів?! Тобі що, очі повoлoкою занeсло? Чи ти з глyзду з’їхав? Я для кого ці хороми будував? Я, шанована у селі людина, не допущу такої нacмішки наді мною! Гeть звiдси обоє!
Дід Микола сумний та похмурий сидів на старій, вже давно перекошеній лавці біля свого колись ошатного тину і спостерігав, як на сусідньому подвір’ї гралися дві маленькі, гарненькі та щасливі дівчинки років шести. Одна сплела з польових квітів великий яскравий віночок, причепурила до свого русявого волоссячка, її сестричка зосереджено штовхала маленьким патичком їжачка до тину. Раптом … Читати далі