Романович

«Кому потрібна така, як ти?» Ще навчаючись у виші, Ірина збагнула, що сімейне щастя ніколи їй не усміхнеться. Бо кому потрібне непримітне худе створіння, рудоволосе, з ластовинням на всьому обличчі? З перших днів навчання прізвисько «Руда» так і прилипло до неї. Тільки як наказати своєму серцю не битися сильніше, коли вона бачить однокурсника Юрка? Як … Читати далі

Того вечора її чоловік додому не повернувся. Вранці в поштовій скриньці Оля знайшла листа й, у передчутті чогось поганого, тремтячими руками розірвала конверт: «Не чекай мене. Я до тебе більше не повернуся. Дочка мені не потрібна. Віддай її в дитячий будинок. Квартиру оплачуй сама, а чи забери собі барахло й повертайся у село до батьків. … Читати далі

Олена завжди мріяла про рідну донечку. Тому, коли її єдиний син Денис сказав, що приведе у дім невістку, дуже зраділа. Мріяла, як вони з Інночкою сидітимуть вечорами, ділячись своїми жіночими секретами, як навчатиме її куховарити, вирощувати квіти, якими милується кожен, хто проходить повз їхнє подвіря. Спеціально для невістки придбала золотий ланцюжок, коштовні сережки, вишукані чобітки. … Читати далі

Сором’язлива, повільна, та ще й в круглих та великих окулярах. Ну якою же їй ще бути. І виросла вона аж ніяк не білим лебедем. Сіра миша та й годі. Ну, не всім зірки з неба вистачило. Навчалася, росла, працювала. Правда заміж не вийшла. Мало хто увагу звертав. А ті, хто звертав, були або пoкuдьками, або … Читати далі

Одного дня, коли я поспіхом поверталася із Рівного до Києва, то заїхала у невелике житомирське село неподалік автотрасної зупинки. Там купила у супермаркеті морозиво та воду і прилаштувалась на лавочці під крислатим кленом. А бабуся, яка на ній сиділа, привітно привітавшись, поцікавилась, чи здалеку їду? Я, звичайно, розумію, як не вистачає старим людям спілкування. Тому … Читати далі

Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини, постійно тихенько плакала. «Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст. — Як мама встане — будемо співати «Коровай». Дитина думала, що в неньки день народження, адже кругом багато квітів і горять свічки,та нaжаль це було стpашне … Читати далі

Ця історія про те, що не можна когось даремно осуджувати. Бо Всесвіт немов ловить усі твої огидні слова й потім викроює таку ж саму складну ситуацію для тебе, щоб ти добре зрозумів і відчув її на собі. Мовляв, візьми і спробуй! Тоді побачимо, як поводитимешся… Свого часу Ірина дуже гнівалася на матір за те, що … Читати далі

Усі в селі жаліли Потапа, який ще малим поселився у своєї тітки Марти – рідної сестри його пoкiйної матері. Батька свого він не знав, а Марта про нього ніколи не згадувала. Потап був невеликий на зріст, худенький, з терновими великими очима і чорним кучерявим волоссям. У школу ходив якийсь тиждень, допоки директор порекомендував тітці віддати … Читати далі

Йду додому. На під’їзді оголошення: «Дорогі сусіди! Сьогодні близько 8:30 біля вхідних дверей були загублені 150 гривень … Ці 4 історії повертають віру в людей. Джерело Всі ми непостійні: іноді буваємо нервовими і дратівливими, іноді строгими і замкнутими, а іноді дуже добрими, людяними і чуйними. Ці історії розповідають як раз про ті випадки, коли люди проявляють … Читати далі

Є у мене одна знайома, зараз живе в столиці. Нещодавно сюди переїхала, заміж вийшла. Живе добре, забезпечено. Чоловік у неї заробляє пристойно. Будинок у них свій, машина. Ну як будинок, я б навіть сказала палац, а не будинок. Так ось, після того, як Юля переїхала в Київ, перший час вона підтримувала тісні стосунки зі своєю … Читати далі