Із зятем Зінаїді Федорівні не пощастило. Треба ж було її дочці так вляпатися із заміжжям! Ця думка буквально отруювала пенсіонерці життя. На кого нажите добро залишить?.. А нажито у них з покійним чоловіком було чимало. Господар Петро Іванович був дбайливий. Такого, мабуть, у давні часи б визнали куркулем. У нього все було в порядку: будинок, […]
– Ми з Настею їдемо. Я не хочу більше бути кухаркою. Ці п’ятилітрові каструлі супу на день, казани плову, гори м’яса… Ні, любий, я звільняюся з посади дружини
Ольга, дивилася на святковий стіл. Від запеченої качки відірвані дві ніжки й крильце. Обгризені кістки зі шматочками м’яса лежали просто на рум’яній скоринці – точніше, на тому, що від неї залишилося. Поруч – два наполовину з’їдених печених яблука. У кожному салаті хтось уже поколупався і залишив у них облизані ложки. На столі – кілька надкушених […]
– Мама приїжджає до нас не сама! Вона приїжджає з моїм старшим братом Миколою. – Річ у тім, що Микола нещодавно розлучився, і повернувся до мами. А тепер, коли мама продала квартиру, щоб допомогти нам, він… – Микола теж житиме з нами, – здогадалася Ліда
– Дві новини,- сказав Юрко,- одна хороша, інша… Теж хороша, але не дуже. З якої почати? – Почни з гарної, – відповіла Ліда чоловікові. – До нас завтра приїжджає моя мати, – радісно сказав Юра. – Я так за нею скучив! Скільки ж ми не бачилися? – Три тижні, – не довго думаючи, відповіла Ліда. […]
– Не наш він онук, чує моє серце! – не припиняла стверджувати Ольга Петрівна чоловікові, – обрюхатив її хтось, і кинув, а вона вирішила свій приплід майбутній, на нашого недолугого повісити! А він і вуха розвісив
– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна. – Якась важлива справа в неї. – Нема чого цій блудниці тут робити! – рішуче заявив Микола Олександрович. – Треба було одразу відмовити. Викинули й викинули… – Колю, не кип’ятись, – спробувала напоумити чоловіка Ольга […]
Світлана була відсутня вдома близько години і, коли вже поверталася та вийшла з ліфта, почула голос свекрухи. Двері в їхню квартиру були прочинені і вона могла добре розчути кожне слово. – Де твоя дружина? Знову по відрядженнях пропадає? Напевно, їй варто нагадати про те, що вона одружена і має чоловіка вдома? – повчала сина свекруха. Світлана підійшла ближче і зупинилася тихо, щоб краще все розчути, бо вона ж усім хвалилася, що в неї золота свекруха
Світлані завжди здавалося, що вона чудово ладнала зі своєю свекрухою. На усі питання своїх подружок про те, як до неї ставиться Надія Сергіївна, вона відповідала, що вони одна в одній душі не чують. – Бути такого не може! – дивлячись, недовірливо посміхалися дівчата. – Хочеш сказати, що тобі просто золота свекруха дісталася? Світлана у відповідь […]
Дмитро народився, коли мені було п’ять. Батько пішов від нас, коли мені виповнилося п’ятнадцять, а брату — десять. Так просто і буденно пішов, що серце замерзало.
Дмитро народився, коли мені було п’ять. Батько пішов від нас, коли мені виповнилося п’ятнадцять, а брату — десять. Так просто і буденно пішов, що серце замерзало. — Я ж казав тобі, Тань, ну не хочу я другої дитини. Ми не тягнемо. Як у воду дивився. Дімка народився з ДЦП. Він навчився ходити, але виглядало це […]
— Мамо! Ти де? — голос дочки, немов пташине щебетання, розлетівся по всьому двору.
— Мамо! Ти де? — голос дочки, немов пташине щебетання, розлетівся по всьому двору. Валентина із зусиллям випрямила спину, спершись на старовинну дерев’яну ручку лопати. Скільки ж років цьому інструменту? Здається, Сергій сам її майстрував, весь час повторюючи: «З надійним інструментом будь-яка робота легше йде». — Я в городі! — відгукнулася вона, неквапливо прямуючи до […]
У Наталі не було батьків. Тільки бабуся. Її мами не стало в пологовому будинку, а батька ніхто ніколи не бачив.
У Наталі не було батьків. Тільки бабуся. Її мами не стало в пологовому будинку, а батька ніхто ніколи не бачив. Таня познайомилася з нею у бабусі в селі. Того літа дівчинці дозволили виходити за межі ділянки, і вона випадково зіткнулася з Наталею. Дівчинка відрізнялася від інших дітей. У свої шість років Наталя робила дуже багато […]
– Ти в мене тепер у хаті за головного. Я, швидше за все, недовго протягну. Тільки Іванові не кажи, він ще малий для такого… А тебе заклинаю, ніколи не кидай брата…
Брати Коля та Іван росли у неповній родині. Батько, гуляка та любитель застіль, кинув дружину з хлопчиками, коли старший, Микола пішов у п’ятий клас, а Іван ще був у дитячому садочку. Сім років різниця була у братиків. Жінці було важко, добре хоч бабусі та дід допомагали як могли – картоплею, овочами, молоком. Жили рідні в […]
Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала телефон, тремтіла
– Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала телефон, тремтіла. – Домовилися! Але людина завдаток учора дала, а сьогодні гроші всі привіз. Нам ще одну зиму клопітно топити будинок, а тут такий випадок. – Вигідно віддали, дорожче, ніж тобі обіцяли, та швидко. Вибач, […]