Автор Романович
Наталя не могла повірити в те, що відбувається з нею. Її чоловік, рідний, єдиний, якого вона вважала своєю підтримкою і опорою, сьогодні сказав їй: “Я тебе не кохаю”. Потрясіння було настільки велике, що вона застигла в безглуздій позі й перебувала… Продовжити читання →
Кошеня він зустрів на вулиці. Маленька брудна крихітка помітила чоловіка, кинулася до нього з усіх своїх лапок, дерлася по штанині та міцно вчепилася. — Ну от, що з тобою робити тепер? – посміхнувся він. Кошеня замуркотіло, терлося об його долоню,… Продовжити читання →
– Ти знову купив не той хліб! Я ж просила – без насіння, – Юля поклала хлібину на стіл і навіть не подивилася на Кирила. – Вона була остання, – спокійно озвався він. – Чого ти лаєшся? Нормальний хліб. –… Продовжити читання →
— Так, звичайно, я розумію. Приїду найближчими днями для оформлення всіх документів, — Ольга міцніше притиснула телефон до вуха, намагаючись вникнути в кожне слово нотаріуса. — Ви кажете, будинок знаходиться прямо на березі? І рахунки в банку теж переоформлюються на… Продовжити читання →
Двері тряслися від ударів. Ніна в паніці бігала по квартирі, намагаючись навести хоч щось схоже на порядок. Але ситуація була занадто запущена. Зовні чувся голос Галини, в якому вже звучали панічні нотки. — Ніна, відчини негайно! Що відбувається? Я знаю,… Продовжити читання →
Я влетіла до квартири, не знімаючи пальта, з очима, що горіли від радості: «Слухай, мене підвищили!» Після двох років невтомної праці я стала старшим спеціалістом із маркетингу. Нова посада обіцяла не лише більше повноважень, а й зарплату, що зросла майже… Продовжити читання →
– Михайле, налий мені ще чаю, – попросила я, не відриваючи погляду від ноутбука. На екрані блимали цифри – денна виручка мого магазину. Гарна цифра. Дуже хороша. П’ять років тому я й мріяти не могла про такі гроші. – Анно,… Продовжити читання →
З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за столом, але недовго – за годину гості пішли, залишивши молодих батьків та онуку одних. Костя за звичкою завалився на диван і ввімкнув телевізор, а Віка зайнялася… Продовжити читання →
Олена прокинулася від звуку сусідського перфоратора. Шоста ранку, субота, а ці зверху знову затіяли ремонт. Вона лежала, дивлячись у стелю, і намагалася збагнути, що взагалі відбувається. Вчора ввечері вони з чоловіком, Сашком, лягли пізно – сперечалися до півночі, як краще… Продовжити читання →
Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся. А дружину Петро відвідує, постоїть біля памʼятника, новини їй розповість, сльозинку витре… Продовжити читання →