Романович

Олена влаштувалася доглядальницею в своєї сусідки, бабусі Віри. Вона зайшла, як завжди вранці до Віри, приготувати сніданок, і прибрати в квартирі. – Оленко, підійди, – гукнула бабуся Віра. Олена витерла руки і зайшла в кімнату. – Мене скоро не стане, – раптом почала старенька. – І я маю тобі дещо передати. Віра встала з ліжка … Читати далі

– Все, – сказала про себе Ліля, – я так більше не можу!  Наче прочитавши за її виразом обличчя безвихідь, її подруга Олена, що стояла поряд у вагоні метро, запитала: – Все добре?  Ліля опустила голову і ледь помітно кивнула головою. Поїзд прибув на потрібну станцію, дівчата попрощалися і Ліля попрямувала додому.  – За продуктами … Читати далі

Ось вже котрий день Іван не знаходив собі місця. Він дуже переживав за свою дружину Лілію, яка проходила обстеження у місті. Іван же залишився вдома в їхньому рідному селі і з тривогою та надією чекав новин від дружини. Лілія ніколи не скаржилася на щось, і ​​Іван звик вважати, що вона не має жодних проблем. Вони … Читати далі

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Родіонова Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І … Читати далі

– Мати, хліба подай! – невдоволено гаркнув Федір Петрович. – Ну, скільки чекати? Суп холоне! Не люблю я теплий. – Несу, Федю, несу. Ось, свіженького тобі нарізала, спекла щойно. Варвара метушилася, намагалася догодити чоловікові. Дуже вже він суворий, коли голодний. Тоді вже все не по ньому. – Сама чого не сідаєш? Не голодна, чи що? … Читати далі

Та я тебе в сім’ю прийняла! Кирюшу тобі віддала! А ти дріб’язок рахуєш? Безсовісна! – Репетувала свекруха – Ганнусю, незабаром п’ятнадцяте, пам’ятаєш? За три дні вже. Голос Валентини Сергіївни у слухавці звучав вкрадливо. Ганна закотила очі. – Пам’ятаю, Валентино Сергіївно! – От і добре. Тільки знаєш, я тут порахувала… – свекруха зробила паузу, ніби звірялася … Читати далі

Олена Григорівна Матвієнко працювала завідувачкою дитячим садком «Ромашка» вже двадцять три роки. Знала кожну дитину по імені, пам’ятала, хто з батьків розлучається, у кого проблеми з грошима, хто з малюків особливо потребує ласки. Діти тягнулися до неї — може, тому що вона ніколи не говорила з ними зверхньо, не робила вигляд, що їхні проблеми несерйозні. … Читати далі

Маруся була в паніці. Вона стояла біля  дзеркала і не знала, що їй робити. Як на все це відреагує її мати? Напевно, приб’є або вижене з дому… Маруся ще раз погладила свій живіт, ніби заспокоюючи дитину, яка розбушувалася не на жарт. А там дійсно було чого боятися. Ірина Вікторівна була владною жінкою, про таких ще кажуть – … Читати далі

— Світлано Андріївно, до вас якась дівчина прийшла. Каже, з особистого питання. — Пропусти її, нехай заходить. До кабінету увійшла невисока кучерява дівчина в короткій спідниці. — Добрий день. Мене звати Христина. Хочу запропонувати вам угоду. — Добрий день, Христина. Цікаво, що за угода? Ми з вами начебто не знайомі… — З вами ні. А … Читати далі

Марина стояла перед відкритим холодильником і намагалася втиснути контейнери з холодцем між лотками з яйцями та горою овочів. Спина нила, пальці пахли часником, а у скронях стукало так сильно, що аж темніло в очах. До нового року залишалося два дні, але святкового настрою не було й близько. — Знову ти забила все продуктами, — пролунав … Читати далі