Романович Висока, струнка Оксана стояла біля вікна літньої кухні та дивилася на перші осінні листки, що повільно падали на доглянуту клумбу. Цей невеликий будиночок у дворі свекрів був її домівкою вже понад десять років. Вони з чоловіком Андрієм вклали сюди чимало сил, переобладнали приміщення, зробили його затишним і зручним для життя з двома дітьми. Проте відчуття … Читати далі
— Ви справді усвідомлюєте, що віддаєте власному синові геть усе і залишаєтеся без власного кутка? — запитала нотаріус, поправляючи окуляри та уважно дивлячись на жінку навпроти. — Він мій син, єдина родина, яка в мене лишилася після смерті чоловіка, — тихо, але впевнено відповіла Галина Василівна. — Кому ж ще віддавати, як не власній дитині? … Читати далі
— Знаєте, у моїй родині майже всі високого зросту, чим не харчуйся. А в дитинстві я так само купувала газований напій на кишенькові гроші, і це аж ніяк не завадило мені вирости! За вікнами затишного офісу видавництва «Світлопис» повільно кружляло перше осіннє листя. Прохолодний вітер гоняв суховії вздовж старовинної вулиці, де розміщувалася редакція, а всередині … Читати далі
Ярина довго стояла біля дзеркала в передпокої, поправляючи комір світлої сукні, яку не вдягала майже два роки. Колись вона любила цей колір, бо він нагадував їй ранкове небо над Дністром, але тепер щоразу вагалася, перш ніж узяти з шафи щось яскравіше за сіре чи коричневе. Богдан не любив, коли на неї звертали увагу. Він казав … Читати далі
— Вона ж просто хотіла допомогти, перемила посуд і розклала речі! Тобі важко подякувати моїй матері за турботу замість того, щоб влаштовувати сцени через якийсь дублікат ключів? – щіро обурювався мій чоловік. Осінній вечір повільно огортав місто. За вікном орендованої двокімнатної квартири шуміли машини, а на широкому підвіконні м’яко тріскотіла ароматична свічка. Дарина виклала на … Читати далі
Олена стояла в черзі на касі, коли побачила, що дзвонить чоловік. – Ти ще довго? – спитав він без вітання. – Люди сидять, п’ють чай… Порожній! – П’ять хвилин! – з явним занепокоєнням відповіла жінка. Вона кинула погляд на кошик, де лежали тістечка, торт, цукерки та печиво, і уточнила: – Більше нічого не потрібно, крім … Читати далі
— Хто ж ти після цього! Зробив дитину і вмив руки! — Леся сердито заколисувала немовля, хапливо ходячи кімнатою. — Богом присягаюся, усе йому ще повернуться, нічого в цьому житті не минається задарма! Маленький Назар ніяк не заспокоювався. Він пхикав, крутився і випльовував дурник. Його мати, Соломія, сиділа на краєчку дивана, підібгавши ноги, і тихо … Читати далі
— Шістдесят п’ять років, Софіє! Більше пів століття! А ти мені навіть нормально сорочку не могла випрасувати! Ярослав Семенович стояв посеред великої зали, де ще годину тому запрошені гості пили за його ювілей, а тепер на столах валялися зім’яті паперові серветки та порожні тарілки з недоїденими святковими стравами. — Ярославе, ти про що взагалі говориш? … Читати далі
– Маленька, ну чого ти застигла? Іди до мене. Я взагалі скучив до неможливості… Єгор переступив поріг, засмаглий до чорноти, притяг за собою валізу на коліщатках і потягнувся обійняти її за талію. Марина перехопила його руки і відвела убік, а потім відступила до стіни, де стояли три картонні коробки, перетягнуті скотчем навхрест. – Весілля не … Читати далі
Коли у дворі старої багатоповерхівки розквітли каштани, а на маленькому балконі знову зазеленіла мамина герань, Світлана вперше за багато місяців наважилася набрати номер сестри. Вона кілька разів відкривала телефон, знаходила ім’я «Люба» й знову відкладала його на край столу. Річ була не лише в грошах. Між сестрами накопичилося стільки невисловленого, що одна звичайна розмова могла … Читати далі