Романович

 “– Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося. Так ні – вона поїхала в місто, на вокзал, привезе мені на шию нового зятя, який щойно з місць не дуже віддалених У сусідній кімнаті брязнуло щось тендітне. Впустивши каструлю, Алевтина рвонула туди. Внучок стояв … Читати далі

— Ігорю, ти ж мені обіцяв, що твої батьки більше не з’являться у нас вдома після тої сварки! Чому це вони знову до нас їдуть? — До речі, я ж тобі не сказав. Мої наступного тижня приїжджають. На тиждень десь. Слова впали в кухонний простір, як важкі, брудні камені в чистий струмок. Ірина завмерла, її … Читати далі

– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче аж до ранку. – Я засну, прокинуся, знову засну і знову прокинуся, а вона все плаче та плаче. Я її питаю: «Мамо, чому ти плачеш? Через тата?..» – А вона каже, що не плаче, а просто … Читати далі

– Ти звільнишся! Зрозуміла? У понеділок напишеш заяву і доглядатимеш мою матір! Усе! Питання закрите! – Гаркнув чоловік За спиною Ганни грався дворічний Сергій, намагаючись побудувати вежу з різноколірних кубиків. Запах дитячого харчування та вологих пелюшок, здавалося, назавжди в’ївся у стіни хрущовки. Три місяці, як Ганна вийшла з декрету і влаштувалася нянькою в той же … Читати далі

“— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров прилила до щік. Дванадцять років шлюбу, дванадцять років я терпіла зневагу Я стояла у дверях … Читати далі

— Триста сорок вісім гривень. Скинь мені на «Моно». Номер ти знаєш. Віктор постукав засмальцьованим пальцем по чеку з «АТБ». Папірець, зім’ятий і вологий, лежав прямо посеред столу, поруч із тарілкою, де хололи макарони по-флотськи. Я завмерла з виделкою в руці. У роті пересохло так, що язик прилип до піднебіння. Захотілося пити. Сильно, до запаморочення. … Читати далі

З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад провалювати! – Тату, ти чого? – Здивувався Андрій. – Я двадцять років удома не був, а тут така зустріч! – Була б моя воля, я б тебе ременем зустрів! – Дмитро Петрович схопився за пояс. – А нічого! Ми зараз це виправимо! … Читати далі

“– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати Лариса після школи вступила в університет, та поїхала до бабусі. Вона раділа, що нарешті вирвалася … Читати далі

Вагон заповнювався пасажирами. Іра пройшла до свого купе. Там уже сиділи бабуся зі стареньким і молодий чоловік. Іра присіла на нижню полицю поруч зі старенькою. — Вам далеко їхати? — поцікавилася бабуся в Іри. — До кінцевої. — Ми виходимо раніше, — сказала бабуся. — Але ніч будемо разом. Ми з дідом обоє хропемо, тож … Читати далі

Інна поверталася додому. Точніше, їй пора було повертатися, але вона все ще сиділа на лавочці біля дитячого майданчика і спостерігала за тим, як її син, Кирило, з’їжджав з гірки наввипередки з сусідським Тимуром. Наталя, дочка Інни, пішла на додаткові заняття з англійської… Додому можна було не поспішати – дочекатися її повернення… – Мамо, а тато … Читати далі