– Гостина – то добре, Василю, але я нікуди не йду, – кажу своєму чоловікові. – А ти сам вирішуй – йти тобі чи не йти. – Марусю, чи не захворіла ти часом? – стривожено глянув на мене чоловік. – Дякую, зі мною все добре, але в гості я не йду. Нехай невістка спочатку навчиться […]
– Ти коли упала, головою вдарилася, чи що? – посміхнувся чоловік. – Ти бачила себе в дзеркало? Ось моя Наташка – інша справа. Красива, розумна, струнка, підтягнута… А ти? Та ну тебе
– Валя! Валентино! Що з тобою? – з кожною секундою голос Бориса ставав все тихішим і тихішим. За хвилину жінка зовсім не розбирала слів чоловіка. Вона взагалі нічого не чула і не бачила. Після емоційної розмови у Валентини різко запаморочилося в голові, і вона впала. Жінка прийшла до тями, коли чоловік підніс вату до її […]
– Через годину приїде твоя сестра з чоловіком та з дітьми! Так що, збирайте свої манатки, та їдьте! – А я вам, так і бути, викличу таксі, – незворушно промовила свекруха
– Через годину приїде твоя сестра з чоловіком та з дітьми, так що збирайте речі та їдьте. – Як – їдьте? Мамо, куди ми вночі підемо? – Антон навіть заїкатися став від несподіванки. – Ой, ну придумай щось! Мені взагалі все одно: треба Аллочці та діткам кімнати підготувати. Збирайте свої манатки, а я вам, так […]
Бабусю, ти вибач, але я до тебе більше не піду, – каже мені моя онука Соломія. – А що сталося? Ти образилася? – питаю. – Так. І ти сама знаєш на що, – чесно відповіла Соломія. Мені 64 роки, і скажу відверто, так прикро мені ще ніколи в житті не було. А все через мою сваху, яка завжди була “доброю і щедрою” бабусею, а я на її фоні виглядала, м’яко кажучи, завжди дуже скромно
– Бабусю, ти вибач, але я до тебе більше не піду, – каже мені моя онука Соломія. – А що сталося? Ти образилася? – питаю. Дізнатися більше Трускавці – Так. І ти сама знаєш на що, – чесно відповіла Соломія. Мені 64 роки, і скажу відверто, так прикро мені ще ніколи в житті не було. […]
Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік, доїдаючи ще добавку. А заодно цікавиться справами наших дітей, бо він саме заради них і прийшов – після розлучення він у нас став “недільний тато”. Перекинеться з дітьми кількома словами, перевірить для годиться їхні оцінки, а потім сидить зі мною на кухні. У мене таке враження, що він приходить до нас лише для того, щоб поїсти
– Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік, доїдаючи ще добавку. А заодно цікавиться справами наших дітей, бо він саме заради них і прийшов – після розлучення він у нас став “недільний тато”. Ми з Олегом розійшлися чотири роки тому з його ініціативи. […]
– І де ж тепер твої діти? Маячня якась… Я ж був у вас у селі… Батьки твої нічого не сказали. Теж приховали, виходить? – Розгубився від почутого чоловік
– Ти жартуєш? – здивувався Микита, – як таке може бути? Тобі ж лише двадцять один рік! І чому ти раніше нічого не говорила? Алла пригорнулася до чоловіка, віддано зазирнула у вічі:– Я боялася, що ти розлюбиш мене і передумаєш одружуватися. – А тепер? На що ти розраховуєш тепер? …Вони познайомилися випадково. Алла сильно затарилася […]
– Ні, цього ніколи не буде! Ця квартира куплена моїми батьками, і оформляти, навіть десяту її частку, я ні на кого не збираюся! – різко відповіла невістка
– Ти знаєш, Вітю, що Оленці нашій, майбутній чоловік запропонував переїхати у його квартиру? – попиваючи чай з варенням на кухні у невістки, говорила задоволена Неля Юріївна. – Дімка покликав Лєнку до себе? Та гаразд! Ну що – він вляпався! – з гумором відповів Віктор. – Міг би до весілля почекати. Пожив би, як людина. […]
Чоловік був збентежений, дізнавшись навіщо дружина ховала заначку
Стос старих квитанцій вислизнув з шафи, коли Олег діставав парадний піджак. Він би не звернув уваги, якби слідом не випав конверт – щільний, трохи пошарпаний по краях. У таких зазвичай видають зарплатню, чи зберігають накопичення. Першою думкою було покласти конверт на місце. Зрештою, Люда може мати свої секрети. Тридцять п’ять років разом. Але щось зупинило […]
Машину, свахо! Дозвольте нагадати, ви обіцяли моєму сину машину, – стала за столом мені висловлювати претензії мама мого зятя. – І що з того, що обіцяла? А може я передумала? – спокійно відповідаю, докидаючи собі в тарілку салату. Все було добре, ми спілкувалися, пригощалися, жартували, але потім моя сваха почала розмову про те, що хто кому обіцяв перед весіллям, і хилила вона все до того, що я лише вмію багато обіцяти, а свої обіцянки я не виконую. В мене від почутого аж апетит пропав
– Машину, свахо! Дозвольте нагадати, ви обіцяли моєму сину машину, – стала за столом мені висловлювати претензії мама мого зятя. – І що з того, що обіцяла? А може я передумала? – спокійно відповідаю, докидаючи собі в тарілку салату. Я в Італії так скучила за нашими стравами, що коли приїжджаю додому, то лише і чекаю, […]
– Виходить, моя дочка тепер ваша дружина, – пояснювала приголомшеному Миколі Валентина Тимофіївна, – я б її не шукала, якби не онук
– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй доньці приходити до нас у гості? Ти яке моральне право маєш щось казати моїй дитині? Ти справді вважала, що я про це ніколи […]