Романович

– Ти сьогодні знову будеш пізно? — Таня налила чоловікові ароматну каву, поставила чашку на стіл і звично провела рукою по його кучерявому волоссі. – Так, кохана. Роботи багато, ти ж знаєш… — Ілля поцілував руку дружини і знову взявся за сніданок – Шкода. Останнім часом ми навіть вихідні з тобою проводимо не разом, а … Читати далі

— Мамо, відкрий! Це я!… Ліза? Не може бути…— Зараз, донечко, зараз….Вона розчахнула двері — і перед нею стояла її дівчинка. Та сама Лізонька, тільки… інша. Доросла…— Можна зайти? — Звичайно, рідна, звичайно! — Я… я так рада, що ти прийшла…За вікном падав сніг.Тільки щось було не так… — Мамо, відкрий! Це я! Голос за … Читати далі

Наталя прокинулася від наполегливого дзвінка мобільного телефону. За вікном іще не розвиднілося, на циферблаті будильника щойно почалася восьма хвилина серпня — понеділок, ранок. Поруч Віталій невдоволено застогнав, різко натягнув подушку на голову, намагаючись заглушити дратівливий звук. — Алло?.. — голос Наталі тремтів, сонний, хриплий.— Наталочко, це Валентина Іванівна, сусідка твоєї мами, — у слухавці пролунав … Читати далі

“– Мамо, може, Ліза має рацію. Цього року, справді, краще буде без гостей. Алісі ж тільки два місяці, вона ночами плаче. – Ось коли будете у своїй квартирі жити, тоді й встановлюйте свої правила. А в моїй хаті буде так, як я вирішу! Ліза не спала третю ніч поспіль. Аліса репетувала з одинадцятої вечора до … Читати далі

– А де вечеря, Надю? Чому на столі пусто? – Спитав чоловік. – Вечеря там же, де й твої грошики, любий! – Відрізала дружина – Ну, що? Чим сьогодні порадуєш, дружино? Ох, і зголоднів же я! Цілого бика з’їв би зараз! – у квартиру шумно ввалився Михайло, який повернувся з роботи. Він був упевнений, що … Читати далі

– Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? Не можу! Лєра жбурнула сумку на крісло і схрестила руки на грудях. – Чую, – сказала я, сьорбаючи чай, – ти хочеш розміняти квартиру. – Так, розміняти! – З викликом відповіла Лєра. – Мені потрібна окрема житлоплоща! Тому що… … Читати далі

– Вітаю, тату! У вас донька!Денис відкрив рота від подиву і завмер. – Як дівчинка?! Казали ж, що хлопчик! – Хто знає, що казали? У нас все по факту! Жінка в білому халаті, яка принесла Денису приголомшливу новину, поплескала його по плечу і пішла, а він притулився до стіни, намагаючись отямитися і усвідомити те, що … Читати далі

Моїй доньці було три роки, коли я її під мостом знайшла в багнюці. Виховала як рідну, хоча люди й перешіптувалися за спиною. Тепер вона вчителька в місті, а я все так само живу у своїй хатині, перебираючи спогади, як дорогоцінні намистини.  Скрипнула підлога під ногою — вкотре думаю, треба б полагодити, та все руки не … Читати далі

– Навіть не смій на поріг цього будинку приходити! – заявила мені бабуся, коли я приїхала до неї та сестер, – від тебе дитбудинком пахне, пішла геть! Ще не вистачало дівчат розбещувати. Я тоді розплакалася прямо в неї на порозі та пішла. Мені було вісімнадцять, і я тільки-но вийшла з дитбудинку – це правда. Але … Читати далі

— Артем, побудеш з Льошею?! — Лера на ходу застібала  чоботи, зустрівши чоловіка в дверях. — Мене на роботу терміново викликали. У них там завал якийсь. — Лера, ну ти що?! У мене сьогодні інші плани були! — Артем був обурений, але Лера швидко припинила всі його відмовки. — Це твій син, і він важливіший за … Читати далі