Романович

– Ви звільнені, Ларисо! У вас є рівно десять хвилин, щоб зібрати особисті речі та залишити будівлю. – Валентино Сергіївно, побійтеся Бога! – жінка навпроти затремтіла, її губи зблідли. – У мене доньці три роки, я сама її виховую! – Мені за орендовану квартиру не буде чим платити! Дайте хоча б місяць допрацювати, я виправлюсь, … Читати далі

— Нікому я не треба на старості років, — голосила мати. Дощові краплі мерщій барабанили по шибках старої п’ятиповерхівки, розмиваючи сірі пейзажі спального району. У затишній, хоч і трохи застарілій кімнаті панувала напівтемрява, яка розганяла лише теплий вогник настільної лампи. Катерина сиділа у потертому кріслі, закутавшись у в’язаний вовняний плед, і бездумно дивилася в одну … Читати далі

Ірина переїхала у нову квартиру. Нарешті своя, а не орендована. Двокімнатна квартира з великою кухнею. Як давно вона мріяла саме про таку. Іпотека, але вона впорається. Син Ірини був у бабусі під час переїзду. Шестирічний Микита теж радів, нарешті у нього буде своя кімната, полиці, ліжко. Не треба буде збирати іграшки в коробки, щоб вони … Читати далі

Ранок у тісній квартирі починався не зі сходу сонця, а з важкого брязкання чавунної пательні об газову конфорку. Металевий скрегіт різав тишу так безжально, що Олена щоразу здригалася під ковдрою. Годинник на тумбочці показував за п’ять хвилин сьому. Потім лунало монотонне, шурхітливе човгання повстяних капців по ламінату. Звук наближався, віддалявся, затим спалахував гучний голос телевізійного … Читати далі

Марія Миколаївна сиділа у своїй кімнаті із зачиненими дверима, і намагалася не заважати молоді. Жила вона разом з онуком Кирилом, його дружиною Поліною та правнуком Іванком уже дев’ять років. І жодного разу про це не пошкодувала, хоча сусідка Лідія Іванівна лякала її: – Навіщо ж ти, Маріє, погодилася на це, та хіба можна було до … Читати далі

— Хату в селі перепишете назад на сина, а квартиру потім онучці залишите — отак буде справедливо перед Богом і людьми. Свекруха мовила це настільки буденно, ніби просто просила передати їй сільничку. Надія Петрівна сиділа на чолі столу, неспішно розгладжувала мереживну серветку під блюдцем і дивилася на мене поглядом господині, яка вже все вирішила за … Читати далі

— Ой, слухай, у мене чомусь картка не проходить або додаток завис, та й готівки із собою зовсім немає… Можеш ти заплатити за рахунком, а я тобі потім якось скину гроші на карту? Вечір починався цілком звично і навіть приємно, обіцяючи романтичне знайомство у затишній атмосфері. Ми познайомилися з Артемом у соціальних мережах, де він … Читати далі

— Знаєш, я не люблю нудні побачення, коли люди просто сидять і цвірінькають про погоду, — раптом заявив Максим, зупинившись біля великого замету біля ліхтаря. — Треба завжди додавати трохи екстриму, щоб запам’яталося надовго! — Ну, чайна церемонія на лавочці — це вже своєрідний мініекстрим за такої температури, — сміючись відповіла я, струшуючи сніжинки з … Читати далі

— Ну які у тебе батьки недолугі! — кинула вона раптом із легким роздратуванням у голосі, звертаючись до малого Тимофія, бо той випадково зачепив її сумку, коли перекладав іграшкову машинку. Наш з Андрієм дім зазвичай наповнений веселим галасом, адже нашому симку Тимофію нещодавно виповнилося шість років. Це вік нестримної енергії, тисячократних запитань про все на … Читати далі

Перед весіллям колишня дружина розкрила таємницю нареченого. Проте, все було зовсім не так, як розповіла Христина. Коробки з лавандовими запрошеннями займали половину передпокою. Ольга переступила через верхню, ледве не зачепивши подолом шовкового халата гострий край картону. На кухні рівно шумів автомат, виливаючи у фарфорову чашку густий струмінь еспресо. Олег пішов пів години тому, залишивши на … Читати далі