Романович

— Куди ділися сімейні гроші? — не розуміла дружина. Прокинувшись ще до того, як електронний годинник на тумбочці висвітлив перші вранішні цифри, Зоряна зацікавлено й водночас тривожно вдивлялася у сіру темряву за вікном. У квартирі панувала глибока тиша, порушувана лише ритмічним цоканням настінного годинника, який нагадував про плинність часу. Вона лежала під м’якою ковдрою, не … Читати далі

— О, привіт! — посміхнувся він, одразу впізнавши мене. — Ти з дев’ятого поверху, правильно? — Привіт, — усміхнулася я у відповідь. — Так, я Аліна, твоя сусідка знизу. Я прийшла подякувати за нічне побажання здоров’я. Я завжди знала, що в новобудовах звукоізоляція залишає бажати кращого, але не думала, що аж настільки. Коли пізно вночі … Читати далі

— Оленочко, ти знову дозволяєш Олексію малювати довільні лінії замість того, щоб писати палички в зошиті в косу лінію? — повчально мовила Євгенія Павлівна, проходячи до дитячої кімнати під час одного зі своїх недільних візитів. — У дитини має бути чітка система. У школі від нього вимагатимуть стандарту, а ти ростиш фантазера.  Мій чоловік — … Читати далі

— Мамо, віддай мою частину спадку, — стояла на своєму донька. Золотаво-багряний жовтень розливався над старовинним містом, огортаючи затишні дворики густим прохолодним серпанком і вкриваючи мокрий асфальт яскравим килимом з опалого листя. За вікнами квартири, де кожна стіна дихала спогадами минулих десятиліть, могутня стара беріза повільно хитала своїми голими вітами під подихом різкого ранкового вітру. … Читати далі

— Ти з глузду з’їхала, мамо, яке заміжжя перед самими сімдесятьма? — Михайло навіть виделку поклав повз тарілку, просто на вишиту скатертину. У великій кімнаті відразу стало тихо. Тільки в кухні монотонно капав старий кран, який син збирався полагодити ще від Великодня, та все не знаходив часу. За столом сиділи вп’ятьох. Святкували день народження Ганни … Читати далі

— Наталочко, а чому у вас чайник не сучасної марки? — могла ніби між іншим запитати Вікторія, розглядаючи кухню через елегантні окуляри. — Зараз усі нормальні люди ставлять вбудовані системи очищення води. І шпалери у вітальні… ну, для бюджетного ремонту це, мабуть, непогано.  Мій чоловік — дивовижна, турботлива людина, але його близький родич із дружиною … Читати далі

– Завтра я скажу Льоші, ніби Ірина попросила мене більше до них не приходити, і тоді він образиться на неї і ввечері сам заїде до мене! Я зупинилася в передпокої свекрухи, все ще тримаючи в руках скляний салатник. Надія Петрівна забула його у нас після сімейного обіду, а в п’ятницю я була неподалік і вирішила … Читати далі

— Невістку зовсім нерозумну маю, — скаржилася усім свекруха. Сонячне недільне надвечір’я лагідно заливало кухню затишної п’ятиповерхівки в тихому спальному районі міста, де за вікнами мирно зеленіли розлогі старі клени. На плиті у великій емальованій каструлі ледь помітно булькотів ароматний борщ, насичуючи простір теплим запахом свіжої бурякової солодкості, часнику та справжнього домашнього затишку. На дерев’яному … Читати далі

Червневе сонце нещадно припікало асфальт, коли Надія Сергіївна нарешті дісталася приміського селища. Вона все життя не терпіла пасивного сидіння на місці, все кудись бігла, організовувала, тримала у залізному порядку. Усе своє свідоме життя жінка викладала у гімназії, вела уроки фізичного виховання, звикла вимагати від оточення дисципліни, а від себе самої — бездоганної витримки. Вихід на … Читати далі

— Шлюб в твої роки? Навіщо тобі це? Ти геть здуріла, щоб на п’ятому десятку чужого мужика на тиждень до хати пускати? Саме так накинулася на мене кума, коли почула, що я надумала заміж виходити. А я просто стояла посеред своєї вилизаної кухні й дивилася на полиці, де стрункими рядами тулилися слоїки з квашеними огірками, … Читати далі