Романович

Лариса ледь дотягла до кінця робочого дня. Спина нила, голова гуділа від цифр у звітах, а єдиною мрією була тиша. Тиша, що давно вже покинула її затишну однокімнатну квартиру. Адже замість спокійного вечора на неї чекав «сюрприз» від родини чоловіка. Вони з Данилом одружилися чотири роки тому. Весілля було скромним, без зайвих гостей та пишних … Читати далі

Невістка розставила крапки в суперечці про ремонт за одну вечерю Галина Петрівна приїхала в понеділок. Без дзвінка. З рулеткою в сумці та каталогом плитки, закладеним на трьох сторінках скріпками. Марина відчинила двері й відчула, як пальці на ручці стали вологими. — Я ненадовго, — сказала свекруха, знімаючи туфлі. — Хочу подивитися, що там з ванною. … Читати далі

Аня вже сім років глибоко вдихала, коли чоловік грюкав дверима і вимагав вечерю. Сім довгих років вона ковтала сльози й поспішала до плити, немов кріпачка, що біжить панщину відробляти. Але сьогоднішня свинина, що так апетитно нудилася в духовці під сирною скоринкою, чекала на зовсім іншу сцену. Терпінню Ані прийшов кінець, і якщо Ігор прагнув скандалу, … Читати далі

«Мені тридцять один, йому шістдесят вісім. І що? Натомість я тепер живу в шикарному особняку» Ольга стояла біля вікна своєї маленької квартири на першому поверсі, спостерігаючи за мрячним дощем. Її тонкі, нервові пальці перебирали потерту фіранку. Типова однокімнатна квартира у старій п’ятиповерхівці — увесь світ, у якому вона існувала останні двадцять п’ять років. Стіни тиснули … Читати далі

– А коли ти останній раз взагалі питала, що потрібно батькові? – донька зверхньо кинула погляд на стіл, де стояли лише склянки та пляшка мінералки. – Ти ж вічно на роботі! Ці слова пролунали в просторій вітальні не як вибух, а як звичайне, сухе звинувачення. З тих, які роками накопичуються в родинах, де один тягне … Читати далі

Марина гнала машину напівпорожніми вулицями. Вона раз у раз поглядала на Іру, свою падчерку. Дівчинка лежала на задньому сидінні, поклавши голову на коліна подрузі. Обличчя у неї було бліде, губи тремтіли, а чоло покривав піт. – Іро, чуєш мене? – голосно спитала Марина. – Не засинай! Не смій засипати! – Мені зле… – ледь чутно … Читати далі

— Якщо твоїй мамі так потрібна домогосподиня, то хай так і скаже, а з мене годі! — Софія з гнівом поклала на стіл ключі від авто. — Я більше не збираюся щодня бігати до неї за першим клацанням пальців! Віталій стояв у дверях кухні, міцно стискаючи телефон. На екрані все ще світилося ім’я матері — … Читати далі

– Значить так, люба! Звільни мою квартиру! Щоб до вечора й духу твого тут не було! – Видав Віталій, та  відкинувся на спинку обіднього стільця. Він з викликом подивився на дружину. Його старша сестра, Лариса, завмерла з виделкою в руці, але відразу схвально закивала, прожовуючи салат. Ксенія зупинилася біля кухонного гарнітуру із брудною тарілкою. Вона … Читати далі

Весілля її єдиної доньки Камелії було вже завтра, о першій годині дня, і все наче йшло ідеально. Але Анна Володимирівна, кинувши погляд на годинник — вже десята вечора — не могла позбутися дивного, холодного неспокою, що охопив її зсередини. Навіть найменша дрібниця змушувала нервувати, хоча всі приготування до свята були завершені. Жінка нервово поправила сукню … Читати далі

«Коли після тридцяти п’яти років спільного життя чоловік раптом каже, що йому треба знайти себе, це зазвичай означає лише одне — він просто зібрав валізу». Надія застигла біля столу з ополоником у руці. Обід був готовий, підлоги вимиті, білизна акуратно складена в шафі. Життя, розписане до дрібниць, тривало вже не один десяток років. Щодня одне … Читати далі