Романович

Той день у затишній двокімнатній квартирі, що розкинулася в одному з мальовничих спальних районів Києва, починався звичним і приємно розміреним чином. За вікнами повільно опускалися вересневі сутінки, огортаючи двір м’яким блакитнуватим серпанком, а повітря наповнювалося прохолодою, яка приносила довгоочікуване полегшення після спекотного дня. На плиті в емальованій каструлі тихенько булькав домашній борщ, наповнюючи кімнату насиченим … Читати далі

Пенсію тітка Таня отримувала готівкою. Вдома вона розкладала гроші на дві купки. Одна – на проживання. Друга, що менша, була для Даші та Дениски. Ці гроші вона клала у конверт і ховала у шафу. Даша, племінниця, донька сестри Каті, дзвонила зазвичай до кінця місяця. Голосок у неї робився тонкий, винний: – Тітко Тань, врятуй до … Читати далі

— А нащо тобі та порожня бабина хата, якщо в нас Мар’янка заміж виходить? Молодим же жити ніде, а в тебе й так усе є! Ці слова прозвучали настільки буденно, ніби йшлося про зайвий мішок картоплі в погребі, а не про житло. Марина сиділа навпроти свекрухи й дивилася, як та спокійно підливає собі в чашку … Читати далі

Михайлу Сергійовичу виповнилося шістдесят шість, коли двері дитячої поліклініки зачинилися за ним востаннє. Він був лікарем старої школи, з пишними сивими вусами, великими теплими долонями та рідкісним хистом заговорювати малюків так, що ті навіть не помічали уколів. Коли звичний світ розпався на дрібні побутові години, Михайло Сергійович втратив ґрунт під ногами. Квартира видавалася йому порожньою … Читати далі

— Мамі дуже важко самій, — випалив чоловік якось вранці. Вечір у затишній двокімнатній квартирі, що затишно розташувалася на тихій околиці спального району великого сучасного українського міста, починався звичним і приємно розміреним чином. За вікнами м’яко опускалися сутінки, фарбуючи небо в пастельні відтінки пізнього вечора, а повітря наповнювалося прохолодою, яка приносила полегшення після спекотного дня. … Читати далі

Марина вже майже дійшла до автобусної зупинки, коли почула за спиною стривожений поклик: – Тітко Марино! Стійте! Вона обернулася. До неї біг сусідський хлопчик, захекавшись і перестрибуючи через калюжі. – Що трапилося? Хлопчик зупинився поряд, намагаючись перепочити. – Дядько Артем… з ним біда… Ви не можете поїхати! Автобус уже стояв біля зупинки. Вона збиралася поїхати … Читати далі

Уляна зачинила двері квартири й міцно притулилася до них спиною. Тиша. Нарешті тиша, яка так рідко наставала. Олександр пішов на роботу, і тепер можна було без поспіху випити кави, не слухаючи ранкові новини і не обговорюючи плани на день. Просто посидіти. Але чомусь її не відпускало дивне передчуття, ніби це спокій — лише коротка перерва … Читати далі

— Для кого ти стараєшся, Ніно? — докоряли люди в селі. Сонце тільки-но торкалося верхівок старих тополь, заливаючи золотавим світлом затишне подвір’я. У повітрі пахло ранковою росою, стиглою хурмою та терпкуватим виноградом, який густо оплів альтанку. Ніна Петрівна стояла на ганку, тримаючи в руках чашку гарячої запашної кави. Їй було шістдесят вісім, із яких майже … Читати далі

Осінній вітер повільно ганяв сухе листя подвір’ям старої хати, піднімаючи його до потемнілих від дощів віконниць. Марія сиділа на похиленій лавці біля ганку, загорнувшись у стару хустку, і дивилася на дорогу, що вела до траси. Руки її, покручені важкою працею, лежали на колінах без руху. Колись цими самими руками вона тримала валізи на вокзалах чужих … Читати далі

— Ти ж усе одно сидиш за комп’ютером, ось і зможеш доглядати за моєю мамою, маєш час. Чоловік вимовив це абсолютно буденним тоном, розмішуючи ложечкою цукор у ранковій каві. Дзенькіт об фарфорову чашку здався мені оглушливим. Я завмерла біля холодильника, так і не діставши пакет із молоком. Моя рука зупинилася на прохолодній металевій ручці, а … Читати далі