Романович

– Слухай, я, мабуть, таки з’їжджу, – пробурмотіла Кіра, не дивлячись на співрозмовника. Вона нервово смикала край серветки, перетворюючи її на м’яту грудку. – Куди? – Макс відірвався від екрану, де беззвучно крутився якийсь ролик, і дивився на неї. – У це твоє… місто? Ти ж казала, що там давно все не твоє. – Не … Читати далі

Осіннє сонце ледве пробивалося крізь сіру плівку хмар, коли Катерина зачинила за собою двері кабінету. За зміну через її огляд пройшов добрий десяток пацієнтів, і кожен вважав за потрібне не лише виплакатися про власні болячки, а й дати пару порад щодо медицини. У приватній клініці, де вона працювала медсестрою, відвідувачі платили за комфорт, тому доводилося … Читати далі

– Що за… Як ви тут опинилися? – Настя ледве дар мови не втратила, коли побачила Ігоря, що виходить з сусіднього будиночка вранці. – Ви мене переслідуєте, чи що? – Не лестіть собі. Мене друзі сюди відпочивати покликали. – І де вони, ваші друзі? Гриби збирати пішли? – Одного дружина в останній момент не відпустила, … Читати далі

Коли мені виповнилося сорок років, я стояла на порозі власної порожнечі. За спиною залишалися майже два двадцятиліття шлюбу — термін, за який можна вибудувати цілу імперію або ж повільно, цеглина за цеглиною, зруйнувати власну душу. Наш шлюб із Петром не розпався в одну мить через якийсь гучний скандал чи зраду; він просто згнив ізсередини, як … Читати далі

— Просто коллега, кажеш? Тобто тобі інший чоловік дарує величезний букет троянд, ти береш його з посмішкою, несеш через усе місто до нашої хати й вважаєш, що це абсолютно нормально?!  Я завжди вважала, що основа справжнього кохання — це довіра та взаємоповага. Але коли звичайний букет від робочої команди перетворюється на привід для ультиматумів та … Читати далі

Кажуть, що з висоти прожитих років усе видається іншим. Дрібниці, через які колись ламалися списи та рвалися найрідніші зв’язки, з часом стають подібними до пилу під ногами. Але зрозуміти це вчасно вдається далеко не кожному. Мені знадобилося шістнадцять років синівського мовчання та тисячі кілометрів чужих доріг, аби осягнути одну просту істинно: любов не може бути … Читати далі

— Та що ви, дівчата, взагалі розумієте в автомобілях? — зверхньо мовив Олег, коли Наталя запитала його пораду щодо вибору першої машини. — Вам аби колір був гарний та дзеркальце в козирку! На дорозі від вас самі клопоти, перелаштуватися не вмієте, габаритів не відчуваєте. Жінка за кермом — це завжди непередбачуваність. Це просто вражаючий парадокс: … Читати далі

— Мамо, скажи, що це неправда. Людмила стояла у вузькому коридорі, стискаючи в руці зв’язку ключів. На підлозі ще був мокрий слід від її черевиків, а з плеча не знята сумка тягнула ремінь униз. Галина Андріївна поправила хустку на шиї й спокійно поставила перед собою чашку. — Що саме? — Те, що ти віддала свою … Читати далі

— Працювати за комп’ютером з квартири — це така ж відповідальна праця, як і в офісі. Я люблю свого племінника, але я не можу ставити під удар власний кар’єрний шлях та фінансову незалежність лише тому, що хтось вважає мою роботу простим сидінням біля монітора! Ранок Олени починався о сьомій п’ятнадцять. Вона любила ці тихі ранкові … Читати далі

— То ти справді сказала нотаріусові, що не підпишеш документи? — Тарас поставив на кухонний стіл папку так різко, що ложечка в чашці дзенькнула об край. Оксана повільно зняла окуляри й подивилася на брата. — Я сказала, що спершу хочу побачити всі розрахунки. — Ти їх бачила. — Я бачила таблицю, складену за одну ніч, … Читати далі