Романович

Вранці за сніданком ще нічого не віщувало біди, і Василь із задоволенням знищував омлет, приготований Катериною. Попереду був звичайний робочий день, і зараз вони разом вийдуть з дому, а далі розійдуться по своїх справах. Як раптом Катя виразно подивилася на нього і запитала: — Ти ж не забув? Пам’ятаєш, яке сьогодні число? Василь ледь не … Читати далі

– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. … Читати далі

Ранок починався з божевільної гонитви. Марина влетіла в ліфт, на ходу застібаючи пальто, і судорожно натискала кнопку першого поверху, немов від цього залежала швидкість спуску. Вона проспала. Всього двадцять хвилин, але для лікаря швидкої допомоги це ціла вічність. Зміна починалася о восьмій, а на годиннику було вже сім п’ятдесят. Автобус, на який вона розраховувала, пішов … Читати далі

Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду — серйозне обличчя онуки Марійки. Дев’ять років, а вже така доросла. Сидить мовчки, рюкзак на колінах. Не те що сучасні діти — галасують, верещать. — Діду, а чому ти ніколи нікого не підвозиш? — раптом запитала Марія. Микола хмикнув. Розумна дівчинка. Помічає все. — Тому що, онучко, … Читати далі

― Ну, чому замовкли? ― Єлизавета Петрівна гучно видихнула і впала на м’яке крісло. ― Не чекали гостей? ― Може, і не чекали, мамочко, ― Сашко поставив на журнальний столик чай, ― але тобі завжди раді! Зараз Маринка принесе бутерброди. Марина нарізала сир тонкими скибочками, невдоволено бурмочучи під ніс: «Як же… радості… повні штани». Ні, … Читати далі

— Знову цей дурень дряпається! — Олег Михайлович кинув газету на стіл і сердито подивився в бік коридору. — Людко, зроби щось зі своїм  котом! Людмила Петрівна зітхнула, не відриваючись від телевізора. За сорок років шлюбу вона навчилася не звертати уваги на бурчання чоловіка. Але зараз було не до того. — Тим, іди сюди, — покликала … Читати далі

– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята, – вимовив Петро. – Ти нікого не кликала, я нікого не чекаю! Висновок? – Я … Читати далі

– Твоя дочка тут жити не буде! – обурено піднявши брову, вимовляла Тетяна чоловікові. – Взагалі-то, такі питання потрібно обговорювати, а не ставити мене перед фактом! – Та яка тобі різниця, вона досить доросла, а будинок великий, – знизав плечима Олександр. – І взагалі, ти ж знала, що в мене є дитина. Це не було … Читати далі

За день до весілля Елеонора почула розмову свого нареченого по телефону. А вже на самому весіллі вона зробила таке, що всі гості були шоkoвані. – Кристинко, я не можу повірити! Невже я вже завтра виходжу заміж! Це просто неймовірно!– Так, неймовірно, – сміючись, відповіла подруга Кристина. – Хто це в школі казав, що ніколи не … Читати далі

Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям. Сусідка подзвонила їй, почувши крики та гуркіт. – Так, – вона окинула поглядом розгромлену кухню, злякані обличчя дітей, бліду Марину. – Дмитре Сергійовичу, марш до спальні. Пропис. – Мамо, ти чого приїхала? … Читати далі