Романович

Дзеркало в коридорі відбивало жінку в сукні кольору топленого молока — з м’якого крепдешину, без зайвого мережива, але з ідеальною лінією плечей. Олена торкнулася пальцями тонкої срібної нитки на шиї, вдихнула прохолодне жовтневе повітря й раптом зловила себе на думці, що чекає стукоту в двері. Не кроків кур’єра, не таксі, а саме тих знайомих, квапливих … Читати далі

За вікнами старого, але міцного цегляного будинку в мальовничому куточку Полтавщини буяла тепла, спокійна осінь. Золотисте листя повільно кружляло в повітрі, вкриваючи доріжки подвір’я густим шаром пилу, а в садках уже дозрівали останні солодкі груші. Дарина поверталася з роботи додому трохи втомлена, але з надією на тихий вечір у родинному колі. Вона відчинила хвіртку, пройшла … Читати далі

– Квартиру батька я здам, а ти поки поживеш у матері, – оголосив чоловік. Ніні здалося, що вона не дочула. – Не дивись на мене так! – скривився Віктор. – Живемо, як студенти якісь… Несерйозно це. – А що серйозно? – тихо поцікавилася Ніна. – Гроші, – чоловік глянув на неї, – гроші, Ніно! Люди … Читати далі

Дзеркало у весільному номері готелю було затягнуте важкою позолоченою рамою, у якій я бачила не просто наречену, а три роки свого життя, стиснуті в кілька шарів білого італійського фатину. Корсет упивався в ребра так, що кожен вдих давався з легким присвистом, але я не звертала уваги. Для мене це був тріумф. Ми з Назаром пройшли … Читати далі

Степан Олексійович повернувся із санаторію й не впізнав власну квартиру: донька без його відома змінила меблі, переставила все до невпізнання, а його старе крісло взагалі викинула. Він вимагав повернути все назад, але ще не знав, що саме ця сварка змусить доньку вперше розповісти, чому вона так не хотіла залишвти батьківський дім без змін. Степан Олексійович … Читати далі

— Знаєш, могла би й вдома поїсти, я не прийшов сюди дивитися як ти жереш. Слова пролунали чітко і дзвінко. Вечірнє місто мерехтіло сотнями теплих вогнів. Осінній вітер злегка кружляв перше опале листя біля високих дзеркальних вікон ресторану в центрі. Усередині панувала особлива, затишна атмосфера: тихо грала джазова музика, м’яко тріскотіли свічки на дерев’яних столиках, … Читати далі

– Ніно Петрівно, це ж ванночка Артема! Він у ній купається щовечора! – Ну то й що? Я в ній огірки замочила. Вона велика, зручно ж. Потім помию. – Справа навіть не в огірках! Річ у тім, що ви берете наші речі без дозволу. Я хочу, щоб ви питали. Хоч інколи. І потім, це ж … Читати далі

Славко стояв перед дзеркалом, роздивляючись свій новий костюм, коли до нього підійшла Віра – подружка його нареченої. Сьогодні у нього день весілля, але виглядав він чомусь не таким щасливим, як слід. – Славко, ти чого зажурився? – запитала вона. – Чи одружуватися перехотів? Дивись, якщо твоя Яна тебе таким побачить, то так і подумає! Вона … Читати далі

На околиці мальовничого старовинного містечка Житомирщини, де вздовж тихих затишних вулиць пишно цвітуть білі та рожеві мальви, а за городами мрійливо шумить могутня вербова лоза біля прозорої річки, у затишній батьківській хаті жила Марія. Їй ішов уже сьомий десяток, але в очах досі горів той особливий теплий вогник, який буває лише у людей із відкритим … Читати далі

— Ігоре, заспокойся, будь ласка, — м’яко просила Ольга. — Ти п’ять років жив у цій квартирі, не сплачуючи за оренду житла, і завдяки цьому зміг відкласти чималу суму. Це чудово, ти молодець. Але ця квартира — дарунок моїх батьків.  Він п’ять років мешкав у моїй квартирі, не сплачуючи орендну плату й спокійно відкладаючи кожну … Читати далі