Автор Романович

– Мамо, а ти ці туфлі на шпильці купила і не носиш, вони тобі не потрібні? — Кіра заїхала до батьків за якимись своїми речами і копалася в шафі. — Ну зараз не ношу, а треба буде — одягну! —… Продовжити читання →

За день до весілля підслухала розмову нареченого по телефону. І на весіллі влаштувала таке, що всі гості були приголомшені — Христинка, я не можу повірити! Невже я завтра заміж виходжу! Це просто неймовірно! — Так, неймовірно, — сміючись, відповідала подрузі… Продовжити читання →

– Що, знову фаршировані перці? Ми ж тільки позавчора їх з’їли, – протягнув ліниво мій чоловік, зайшовши на кухню, і побачивши, що я готую. – Відійди. Це не тобі, – кажу. – Не зрозумів. А кому? – перепитав чоловік. –… Продовжити читання →

Мені двадцять вісім років. До шлюбу з Оленою я встиг придбати власне житлом – невелику однокімнатну квартиру на околиці міста. Майбутня дружина теж не була безприданницею і придбала у власність двокімнатну квартиру в центрі, яку ми вирішили здавати. – Сашко,… Продовжити читання →

Вчора чоловікові зарплатню на картку перевели. Так хочеться проїхатися машиною магазинами, але чоловік на роботі. Сина свекруха забрала на вихідні. Вона поки ще канікули, завжди його з ранку в п’ятницю забирає. Сидіти вдома одній, коли гроші на картці є, просто… Продовжити читання →

Дочка мене розчарувала. Я думала, що вона вміє бути вдячною та взагалі зіставляти факти. До своїх двадцяти п’яти років час вже навчитися. Але її дії показують протилежне. Вона не покликала на своє весілля вітчима, мого чоловіка, який вирощував її з… Продовжити читання →

«Потрібен дідусь для хлопчика, оплата договірна» і нижче написаний номер телефону. — Зовсім знахабніли ці заможні люди, — Іван Максимович обурювався, прочитавши це оголошення в інтернеті, — мало того, що в них особисті няні, водії, кухарі, хатні робітниці, тепер ще й дідусів наймають…. Продовжити читання →

– От безсоромна! Приїхала в село з італійцем, який їй у сини годиться! –цікаві жіночки обмивали кісточки своїй односельчанці Марії, яка приїхала у відпустку не одна, а з доволі молодим італійцем. Вона не перша в селі, хто привіз італійця додому,… Продовжити читання →

У Марії Давидівни спалахнули очі, коли вона почула від сина, що вони з Віолеттою збираються купувати будинок. – Чудово! Все правильно робите! – Вона потерла долоні від передчуття. – Будинок дорогий?– Не те, що б, – ухильно відповів на запитання… Продовжити читання →

– Мамо, ми такі раді, що ви зробили нам такий подарунок! – обіймаючи нас за плечі, промовив син. – Однокімнатна квартира для нас зараз – просто вихід! Ми розпливлися в посмішці. МИ були дуже раді тому, що потрапили до них… Продовжити читання →