“– Ні, любий мій, я не доглядальниця! – Крізь зуби процідила Настя.

“– Ні, любий мій, я не доглядальниця! – Крізь зуби процідила Настя. – За всієї поваги до Ольги Тимофіївни, вона не моя мати, і в неї є свої діти! Троє! – Настя, ти чого, – здивовано заперечив Геннадій, – ми не витягнемо маму, якщо так ставитимемося до домашнього догляду. Лікар сказав, що тепер багато залежить … Читати далі

“– Алло, ти взагалі нормальна?! Я до тебе дочку відправила для того, щоб ти про неї дбала і доглядала за нею, а не чіплялася без приводу до будь-яких дрібниць. Що це за наїзди першого ж дня? Що це за «дбай про себе сама»?!Вона – твоя гостя, і до твоїх обов’язків входить забезпечити їй максимальний рівень комфорту. Дитина приїхала в місто вчитися, а не по господарству клопотати!

“– Алло, ти взагалі нормальна?! Я до тебе дочку відправила для того, щоб ти про неї дбала і доглядала за нею, а не чіплялася без приводу до будь-яких дрібниць. Що це за наїзди першого ж дня? Що це за «дбай про себе сама»?!Вона – твоя гостя, і до твоїх обов’язків входить забезпечити їй максимальний рівень … Читати далі

“– Треба заборонити Яні зустрічатися із цим Артемом! Не пара він їй! З безталанної він сім’ї. – Якщо заборонятимеш, то матимеш зворотній ефект. Нічого страшного, нехай зустрічаються. Їй набридне цей хлопець, з’явиться інший, – які її роки.

– Мамо, привіт, – радісно говорила телефоном дочка, – сьогодні ввечері ми з Артемом прийдемо додому на вечерю, хочу тебе та батька познайомити з ним. – Привіт, Яно, – привіт, – посміхаючись, говорила Ксенія Андріївна, відволікаючись від екрана комп’ютера. – Яка вечеря, я на роботі сьогодні трохи затримаюся, звіт закінчити терміново треба … Поки дістануся … Читати далі

– Ма, тобі вже 65. Треба йти до нотаріуса та хату переоформляти на спадок, – дорікала сестра у гостях

Тиждень тому в моєї мами було свято, 65 років. Вона не хотіла якось гучно то святкувати. Просто запросила у гості, вдома посидіти. Я купив їй гарний букет троянд, теплий халатик та ще капчики в комплект. Ну і поставив у конверт 3 тисячі гривень, ще знадобляться.  Але от жінка та діти не змогли приїхати. Син захворів, … Читати далі

— Ну, і де твоя принцеса? Знову буде цією старою прикриватися? Що за часи настали, коли батьки чоловіка на останньому місці?! — починала вона, перемішуючи салат з такою силою, ніби намагалася розмазати гнів по салатнику. — Мамо, досить, — втомлено сказав Ігор. — Ти ж знаєш, у бабусі Юлі важкий стан. Навіщо ти так? — Знаю я ці стани! Вона просто тебе за людину не вважає! Робить що хоче! Ти хоч помітив, як вона у нас їсть? Вся скривиться, сидить незадоволена! Жах, а не невістка! Не поважає, не слухається, не цінує твою матір! А вже як зухвальствує по телефону — взагалі немислимо!…

— Ну, і де твоя принцеса? Знову буде цією старою прикриватися? Що за часи настали, коли батьки чоловіка на останньому місці?! — починала вона, перемішуючи  салат з такою силою, ніби намагалася розмазати гнів по салатнику. Комунікаційне обладнання — Мамо, досить, — втомлено сказав Ігор. — Ти ж знаєш, у бабусі Юлі важкий стан. Навіщо ти так? — … Читати далі

Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. – Знеболююче випий, ось! – колега співчутливо простягнула баночку з таблетками. – Від усього допомагають. Не допомогли. До вечора Ользі стало зовсім зле. Ледь відкривши двері додому, жінка практично ввалилася в квартиру, а потім і зовсім осіла на підлогу. І без того маленька і субтильна, скорчившись на килимку біля порога, вона нагадувала безпритульну собачку. – Пашо, виклич лікаря…

Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. Медичні установи та послуги – Знеболююче випий, ось! – колега співчутливо простягнула баночку з таблетками. – Від усього допомагають. Не допомогли. До вечора Ользі стало зовсім зле. Ледь відкривши  двері додому, жінка практично … Читати далі

У вітальні стояв Дмитро. Не сидів, не ходив — саме стояв, по-військовому випрямившись, зі схрещеними на грудях руками. — Нам потрібно поговорити, — сказав він сухо. Я повільно поставила сумку на тумбу. — Я сьогодні бачився з Андрієм, — продовжив він. — Вони з дружиною давно живуть на роздільному бюджеті. Кожен сам за себе. І знаєш, у них все чесно. По-дорослому. Я зняла пальто, акуратно повісила на вішалку. — І до чого ти хилиш?

Я увійшла в квартиру пізно, втомлена до оніміння в ногах. Зняла туфлі біля порога — і відразу відчула: повітря якесь важке, ніби перед грозою. У вітальні стояв Дмитро. Не сидів, не ходив — саме стояв, по-військовому випрямившись, зі схрещеними на грудях руками. — Нам потрібно поговорити, — сказав він сухо. Я повільно поставила сумку на … Читати далі

— Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.

Наталка поставила на стіл  тарілку зі смаженою картоплею, але відразу ж відсмикнула руку — сковорідка виявилася занадто гарячою. Пальці злегка почервоніли, але біль був терпимим. Тераси, газони й сади У повітрі стояв аромат кропу і смаженої цибулі, за вікном світило травневе сонце, долинали веселі дитячі голоси. Звичайний вечір у їхній двокімнатній квартирі на третьому поверсі. — Максим, … Читати далі

– Світланко, чого ж ми наче школярі якісь оце по кутках зажимаємось? Кидай свого Сашка та давай нормально жити!

Мені 56 і я розлучаюсь зі своїм чоловіком. Знаю, що звучати це може по-дурному, але така вже моя доля… Заміж я вийшла дуже рано, мені ще й 17 не було. Тоді в нас так прийнято було: погуляв парубок з дівчиною, пузо їй зробив і заміж кличе, аби ганьби не набратися. От і у нас із … Читати далі

— Оля, не сміши мене. Квартира оформлена на мене, — голос Валентини Іванівни став крижаним. — Ти це прекрасно знаєш. Тому тільки я буду вирішувати, коли її продавати. — Мамо, але у нас маленький син. Максиму ще немає трьох років, він не ходить до садочка. Я не працюю. Ми збираємо гроші на своє житло, але поки що… Де ми будемо жити?…

— Оля, не сміши мене. Квартира оформлена на мене, — голос Валентини Іванівни став крижаним. — Ти це прекрасно знаєш. Тому тільки я буду вирішувати, коли її продавати. — Мамо, але у нас маленький син. Максиму ще немає трьох років, він не ходить до садочка. Я не працюю. Ми збираємо гроші на своє житло, але … Читати далі