Романович

Холодний осінній вітер був особливо різким, коли Любов Андріївна стояла біля входу до РАЦСу, намагаючись впоратися зі своєю зрадливою огидою до власного тремтіння у пальцях. Золота обручка ніяк не хотіла надіватися на затерплий палець. Шкіра через хвилювання стала майже крижаною, суглоб здавався твердим, мов камінь, а дорогоцінний обідок вперто зупинявся на півдорозі й не йшов … Читати далі

— Невісточко, це ж справжня закордонна річ із приватної колекції, ти в такому ніколи не ходила! — урочисто проголосила свекруха, виставляючи на середину кухонного столу потертий пакунок, на якому збоку ще висів жовтий папірець із написом ручкою: «Уцінка через зношення». — Ми ж домовлялися, що цього року просто посидимо удвох і без усіляких вигадок, — … Читати далі

— Та жодна заробітчанка так би не зробила, мамо, як ти! — Тарас стояв посеред моєї нової кухні, широко розставивши ноги, і дивився на мене так, ніби я щойно спалила його власну хату. — Не зробила би так, як я? — я повільно опустила чашку на стіл. Руки мої, звиклі до важкої роботи, загрубілі й … Читати далі

— Що… що це таке? — пробурмотіла я, відчуваючи, як усередині все застигає. Я крутнула коліщатко мишки вгору. Порожньо. Крутнула вниз. Порожньо. Подиву не було меж: де мій текст? Де висновки? Де місяці моєї праці? На четвертому курсі філологічного факультету життя перетворюється на один суцільний марафон із книг, конспектів, курсових робіт та постійного поспіху. Для … Читати далі

— Хвилинку, Настю, — він раптом зупинився, трохи відсторонено подивився на мене й зморщив носа. — Хтось із нас полінувався нормально помитися? Я здивовано застигла з гребінцем у руці. — Що ти маєш на увазі, Вадиме? Я тільки-но вийшла з душу.— Ну не знаю… — він знизав плечима, сідаючи за стіл. — Можливо, у тебе … Читати далі

— Мам, у вас із тіткою Любою щось трапилося? Оксана поставила пакет із продуктами на кухонний стіл і подивилася на матір. Шістдесятидев’ятирічна Віра Миколаївна саме пересаджувала маленьку фіалку. Вона акуратно притиснула землю навколо коріння, витерла долоні рушником і лише тоді підняла очі. — З чого ти взяла? — Сьогодні неділя. — І що? — Сьома … Читати далі

— Дозволялка не виросла, “дозволятор” ти мамкин!” — вигукнула я прямо у вічі чоловікові, коли він укотре спробував вирішувати за мене, як мені розпоряджатися власним життям і доходами.  З Максимом ми побралися сім років тому. Тоді мені здавалося, що я знайшла найнадійнішого, найвагомішого й найспокійнішого чоловіка у світі. Він працював інженером у великій будівельній компанії, … Читати далі

— Ти мені ще пароль на картоплю постав, розумнице! — з порога випалила зовиця, навіть не привітавшись. Любов стояла серед заскленої веранди з дерев’яним ящиком у руках і мовчки дивилася, як по чистій підлозі розповзаються руді сліди від мокрого ґрунту. Мирослава впевнено переступила поріг. За собою вона волочила дивну складну конструкцію на маленьких коліщатках, яка … Читати далі

— Шукаю твою синю футболку, — повільно промовила я, не повертаючись до нього. — Ту, з гірським принтом. Зі згадкою про гори. —А, ту? — він на секунду замислився, абсолютно спокійно й природно. — Та я її, здається, на дачі залишив минулого місяця, коли ми з хлопцями шашлики смажили. Вона трохи заплямилася, я її там … Читати далі

Галина зрозуміла, що Микола щось задумав, коли він другий вечір поспіль сидів у вітальні з телефоном і гортав оголошення про нерухомість. Зазвичай після рейсу він вмикав спортивний канал, витягував ноги і хвилин десять мовчав, ніби ще остаточно не приїхав додому. Микола працював водієм вантажівки, був міцним, широкоплечим, з коротко стриженим русявим волоссям і звичкою мружитися, … Читати далі