Романович

Галина дала свекрусі запасні ключі від квартири. Про всяк випадок, як та попросила. У неділю Галина повернулася додому раніше звичайного і дізналася, який саме випадок мався на увазі. Ключі свекруха попросила в лютому. Галина тоді не надала цьому значення. Зоя Павлівна приїхала допомогти з Тимофієм, поки він хворів, і, між іншим сказала: — Галю, а … Читати далі

Василина стояла біля вікна у своїй львівській майстерні і дивилася, як на бруківку падає дрібний дощ. Вулицею пробігали люди з парасолями, а в приміщенні пахло дорогою тканиною, парфумами та свіжозвареною кавою. У п’ятдесят п’ять років вона мала все, про що колись мріяла у бідному підгалянському селі. Власне ательє, повагу клієнтів, люблячого чоловіка, сина та онуків. … Читати далі

Андрій прокинувся через те, що хтось голосно грюкнув дверима на кухні. Він розплющив очі, подивився на годинник – о пів на сьому ранку. Поруч мирно спала Катя, його дружина. За стіною чути було голос тещі – дзвінкий, пронизливий, як дриль. «Ну хто приходить у таку рань у суботу?» – подумав Андрій, але вже знав відповідь. … Читати далі

Юля щовечора засинала під тихий скрип старого дивана, наче чула, як дихає Аліса крізь відчинені двері. Два роки вона жила тут, у чужих стінах, за чужими правилами, підлаштовуючись під чужий ритм життя. І щоразу, коли маленька донечка тихенько поверталася на бік, ці пружини тоненько скрипіли, нагадуючи про тимчасовість. На кухні, як завжди, поралася Галина Петрівна. … Читати далі

Сонце повільно сідало за обрій, кидаючи довгі тіні на ошатний двоповерховий будинок на околиці містечка. Ще десять років тому це була скромна одноповерхова будівля із перекошеним парканом та стареньким шиферним дахом. Проте роки важкої праці за кордоном та зусилля доньки і зятя перетворили її на справжній маєток. Фасад майорів свіжою штукатуркою, нові металопластикові вікна відбивали … Читати далі

Галина стояла навпроти дзеркала в коридорі, намагаючись зрозуміти, яке обличчя потрібно зробити, коли вперше зустрічаєш дружину власного сина. Капустяний пиріг тим часом повільно вистигав на підвіконні, а в голові крутилася лише одна думка: як вона, ця Жанна? Адже про саме весілля Галина дізналася лише три дні тому. По телефону, між іншим, як дізнаються про планове … Читати далі

На лавочці біля оновленої хвіртки сиділа Оксана. Будинок за її спиною виглядав охайним і добротним: надійний металопрофіль на даху яскраво блищав на сонці, енергозберігаючі пластикові вікна захищали від вуличного Ашуму, а довкола подвір’я тягнувся акуратний євроштакетник. Сама господиня трималася надзвичайно прямо, немов досвідчений капітан на містку корабля — розправлені плечі, схрещені руки та проникливий, дещо … Читати далі

Лайка, що розірвала тишу їхньої квартири, була неприємною, але звичною. «Ну що за жінка! Геть нерозумна! Сказав же — зайнятий!» Артем, не добираючи слів, жбурнув піджак — той промахнувся повз спинку стільця й безвільно сповз на підлогу. Чоловік навіть не озирнувся. Просто переступив через нього, прямуючи далі на кухню, звідки одразу почулося гуркотіння холодильника. Надія … Читати далі

Одного разу Ірина помітила нові фіранки. Приїхала після роботи, відчинила хвіртку, і крізь шибку побачила: на вікнах кухні висіло щось кремове, з рюшами. Старі фіранки, сині в дрібну квіточку, які вона обирала у магазині чотири роки тому, лежали складені на підвіконні. Постояла на ґанку секунд десять. Може, п’ятнадцять. А тоді зайшла. – Подобається? Я на … Читати далі

Галина збирала валізу мовчки, поки чоловік був на роботі. Поміж светром і джинсами вона знайшла складений вчетверо аркуш. Те, що було написано всередині, змусило її сісти на підлогу просто посеред коридору. Валіза лежала на ліжку, розкрита. Галина складала речі акуратно. Светри, дві пари джинсів, особисті речі. Документи в бічну кишеню. Паспорт. Свідоцтво про народження Кості. … Читати далі