“– Гості дорогі, ви сьогодні їдете чи завтра з ранку? – Прямо запитала Наталя Чоловік Наталії та майже вся його численна рідня родом із села Підліски. Молодь, звісно, здебільшого роз’їхалася, а старше покоління залишилося. Взимку в селі будинків із десяток житлових, а влітку й дітей, і онуків до старих присилають, і самі відпочити приїжджають, ліси […]
“— Ти риєшся в моїх повідомленнях? — голос задзвенів сталлю. — Ні, я… просто побачила сповіщення, — Ганна відчула жар на щоках. — Хто така В.? Сергій ковзнув по ній поглядом, знімаючи взуття в передпокої. — Нараду скасували, — кинув він, проходячи повз. Його кроки розчинилися в глибині квартири. Ганна відклала книжку. Нарада? О дев’ятій […]
– Ти ж писала, що випишуть у понеділок…- Перелякано мимрив чоловік – Ти ж писала, що випишуть у понеділок… Марина повільно обернулася до чоловіка. За його спиною у дверях ванної стояла молода брюнетка в її халаті, з мокрим волоссям і розгубленим обличчям. Жінка швидко ковзнула у спальню. – Одягайся, – холодно сказала Марина Володимиру, який […]
“— Цю рибу я хотіла подати на стіл, до нас завтра друзі прийдуть, — відповіла Віра. — Ну це ж для дітей, тобі шкода, чи що? Терпець Віри добігав кінця — візити родичів продовжували випробовувати її нервову систему, яка от-от готова була здатись під їхнім натиском. «Пора з цим закінчувати», — твердо вирішила вона. На вулиці […]
“– Щелепу свою не забудь! В санаторій він поїде, герой! – Ревнувала дружина Васю Тиждень кухня гуділа. Василеві Дудкіну дали путівку в санаторій, і не кудись, а на море. – Васю, як же ти один без мене?.. – заголосила худа дружина Світлана, обірвавши на півслові почате бурчання. – Світлано, це чому я один? – здивовано […]
– Ти думала, я закохався в тебе, в жінку п’ятдесяти п’яти років? У твою розумну голову? Я просто хочу нормально жити. І хочу, щоб мій син жив нормально, а не поневірявся по кутках Алла прожила п’ятдесят п’ять років і вважала, що знає про життя все. Лікар із тридцятирічним стажем, вона бачила людей наскрізь. Або так […]
“– Ти що, знущаєшся? Я ж працюю! У мене руки не для каструль! Це жіноча робота! – Репетував чоловік – Людко, де моя вечеря? Досить валятися зі своєю ногою, не симулюй! – Голос Костянтина прорізав квартиру, як іржавий цвях по склу. – Я, між іншим, працюю, а не як деякі в крамниці з подружками язиком […]
Мені 62. Йому було 49. Увесь час твердив, що я — любов його життя. А сам їв за мій рахунок, спав під моїм дахом, користувався всім, що було в оселі… Поки я не сказала: «Досить!» — і не виставила за двері. Після розлучення пройшли роки, але біль, що засів у душі, не відпускав ще довго. […]
“– Не має права вдова на ваші квартири, – заспокоїла їх дочка. – За документами вони належать тобі, мамо, хоч і куплені були для нас. Хай хоч усі суди обійде Ніна та Олексій одружилися ще до розвалу союзу. Непогано жили. Олексій привів дружину у квартиру батьків. Він був єдиною дитиною. Батько Олексія хворів і невдовзі […]
“— Звісно, квартира буде моєю. За законом це нескладно оформити… Та годі, кому він тепер потрібен? Батьки загинули, друзі розбіглися… Олексій вмостився біля вікна, спостерігаючи за метушнею у дворі. Вітер ледь ворушив гілки старого клена, створюючи химерні тіні на асфальті. Кожен куточок цієї квартири зберігав спогади — там батько любив читати газету, а тут мама […]