Автор Романович

– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята,… Продовжити читання →

— Оля, а коли ми цього року до вас на шашлики їдемо? — Христина говорила з такою інтонацією, яка відразу видавала, що це питання не випадкове. Ольга глибоко зітхнула. Телефонна розмова застала її зненацька. Вона якраз готувала на кухні обід… Продовжити читання →

— Марино Петрівно, я ж сказала — ми не купуємо цю квартиру! — голос Олени тремтів від ледь стримуваного гніву, коли вона побачила свекруху в кабінеті нотаріуса. Жінка середнього віку з ідеально укладеним волоссям сиділа навпроти нотаріуса, перебираючи якісь документи…. Продовжити читання →

– Ага… Мамі – парфуми, сестрі – гриль, навіть племінниці тераріум. А мені – дулю з маслом? – Ну ти ж своя. Ти зрозумієш… – промимрив Костя, намагаючись не зустрічатися поглядом із дружиною. Аня схрестила руки на грудях і підійняла… Продовжити читання →

– Та-ак. Липовецька Ольга Юріївна, двадцять років, незаміжня, закінчила курси діловодства, навіть встигла попрацювати цілий рік секретарем. А чому звільнилася? – Геннадій Полікарпович уважно подивився на здобувачку поверх окулярів. – А тому що шеф вирішив мені зарплату підвищити, – безтурботно… Продовжити читання →

Мій чоловік був золотою людиною: працьовитий, добрий, щедрий. Поруч з ним я відчувала себе, ніби в Бога за пазухою. Він важко працював з юних років, тому й доробився до гарної посади. Забезпечував і мене, і нашу дитину. – Поки я… Продовжити читання →

Мій єдиний син Павло після 11 класу вступив аж до Харкова, в університет Повітряних Сил імені. Дуже мріяв стати льотчиком. Там зустрів свою жінку Марту, одружився та й залишився жити. Бо невістка мала свою трьошку майже в центрі міста. Не… Продовжити читання →

Галині цього року виповнилось 50 років, хоч відчувала себе на усіх 70. Вимучена цим життям до останньої краплі. Жінка рано стала вдовою. Залишилась з двома дочками. Рвали на собі жили аби їх виростити. Щоб не гірше їм було, ніж іншим.Добре,… Продовжити читання →

– Дочка не від мене! Це точно! Не моя це дочка. Дівчина зовсім на мене не схожа, – кричав Олексій. Він узагалі потворно поводився на процедурі розлучення. Потворно і дріб’язково. Ділив усе, аж до чайника. – Все куплено в шлюбі,… Продовжити читання →

– Алло! Привіт, люба! Зараз зателефонувала мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: їй готель знімати, чи можна в нас зупинитися? – Привіт! Звичайно, у нас! – зітхнула Олена. – Коли вона приїде?Зараз що-небудь смачненьке приготую! – Не… Продовжити читання →