Романович

— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати, тримаючи в руці бутерброд із ковбасою. — Ти жартуєш, так? — Ні, любий. Навіть не думала. Що тобі не зрозуміло? У цю подорож я їду одна. І путівку оплатила тільки для себе, — спокійно відповіла Марта, яка вже була готова … Читати далі

— Ти головне набери, як доїдеш, синку. Мені просто почути, що все добре, — цей тихий, трохи тремтливий голос у слухавці я чув останні сорок років. Чув, але по-справжньому почув лише тоді, коли телефон на тому кінці назавжди замовк. Ці кілька слів супроводжували мене все життя, скільки я себе пам’ятаю. Вони були як тихий фоновий … Читати далі

— Ти впевнена, що це не помилка, Віро? — прошепотіла Анна, нервово перебираючи ремінець сумочки. — Може, тобі здалося? Віра похитала головою, її очі блищали від збудження: — Жодних сумнівів, Аню. Я своїми очима бачила, як твоя свекруха виходила з ювелірного бутика з фірмовим пакетом. І це точно не той магазин, де продають дешеву біжутерію. … Читати далі

Вікторія завмерла посеред вітальні з парою чоловічих шкарпеток у руках. Вона вкотре натрапила на них у найбільш непередбачуваних місцях: одну під кріслом, іншу — на підвіконні. А третя, третя знайшлася в холодильнику, за банкою з маринованими овочами. Як вона туди потрапила — лишалося загадкою, яку не розгадав би навіть Шерлок Холмс. У цей момент з … Читати далі

У Андрія все життя була одна слабкість – жінки східної зовнішності. Він і не думав її приховувати, хоча друзі та родичі нерідко сміялися з його пристрасті. – А чим тобі наші жінки не догодили? Чому саме східні? – питали вони. Він лише посміхався у відповідь: – Нічого не можу з собою вдіяти. Смак у мене … Читати далі

— Шановний, мені сорок один рік, і я щасливо заміжня вже вісім років без жодної потреби вираховувати грами на вагах чи терпіти чиїсь образи. Якщо у вашій картині світу жінки мають термін придатності, як продукти в супермаркеті, то мені щиро шкода вашого обмеженого світогляду. Мій чоловік цінує в мені особистість, а якби йому раптом сонце … Читати далі

— Олено, подивись на себе з боку: ти влаштовуєш гучні допити через звичайний цифровий код на екрані й готова вигадати найгірші нісенітниці про власну доньку тільки тому, що вона не дозволяє тобі читати її особисті листування. Твоє прагнення контролювати кожен її крок — це не турбота, а руйнівний страх, який рано чи пізно просто змусить … Читати далі

—  Максе, ви з твоїм братом близнюки. І мені просто цікаво: ти справді віриш, що пам’ятаєш усі деталі свого немовлячого віку, чи просто вигадав цей образ бездоганної мами, щоб повчати мене щохвилини? Твоя мама — золота людина, яка жодного разу не дала мені непроханої поради, то чому ж ти намагаєшся говорити від її імені речі, … Читати далі

— Знаєш, Софійко, соромно має бути твоєму батькові, який торгувався за кожну копійку аліментів і залишив власну дитину без даху над головою, а не мені, коли я тримаю в руках швабру. Не буває поганої чи неправильної роботи, яка дозволяє купувати тобі одяг, підручники та оплачувати це житло. Бувають лише пихаті сноби, які хочуть ходити по … Читати далі

— Бабусю, почуй мене нарешті: я не збираюся нести номер телефону свого директора твоїй подрузі, це за межами ділової етики та субординації. І більше ручатися за людину, яка не відповідає фаховим критеріям, та є непорядною. Я цю посаду здобувала власними знаннями й важкою працею, і якщо моя відмова вважається нечемністю, то нехай так і буде. … Читати далі