Романович

— Бабусю, почуй мене нарешті: я не збираюся нести номер телефону свого директора твоїй подрузі, це за межами ділової етики та субординації. І більше ручатися за людину, яка не відповідає фаховим критеріям, та є непорядною. Я цю посаду здобувала власними знаннями й важкою працею, і якщо моя відмова вважається нечемністю, то нехай так і буде. … Читати далі

— Світлано Олександрівно, якщо ви вважали, що влаштувати таку “несподівану, але теплу зустріч” за недільним столом — це прояв життєвої мудрості, то ви глибоко помилилися. Андрій розлучився багато років тому за власною ініціативою, і жодні ваші спроби повернути минуле чи порівнювати нас із Зоряною не змінять нашого сьогодення. Ми поважаємо ваш вік, але маніпулювати собою … Читати далі

— Марина, давай забудемо все, що було. У нас зараз є справи важливіші. От Надійка заміж виходить, а Галинці потрібне батьківське плече. Я так розумію, дивлячись на її табель. Тому ти мала б бути задоволена, що я знову беру участь у житті нашої сім’ї. Я мовчки дивилася на свого колишнього чоловіка й не впізнавала людину, … Читати далі

– Ви серйозно залишаєте їх тут? – тихо спитала Олена, переводячи погляд із трьох дітей на свекруху. Ті вже встигли скинути взуття і з радісними криками розбіглися ділянкою, наче приїхали до давно обіцяного табору. – А що таке? Літо ж, свіже повітря. Нехай побудуть у вас тиждень, – безтурботно відповіла свекруха, поставивши на ґанок дві … Читати далі

Тарас стояв на порозі квартири, з якої колись пішов сам, без жодних пояснень, залишивши дружину та маленьку донечку. Тепер він повернувся, бо його нове ідеальне життя з іншою жінкою, Галиною, зазнало краху. — Розмовляти? З тобою? Після всього, що сталося? У мене немає жодного бажання, — Леся намагалася говорити спокійно, хоча всередині все стискалося від … Читати далі

– Піду із життя – і ніхто з вас навіть не впізнає! Знайдуть сусіди за тиждень, ось тоді й приїдете! Всі одразу, з квітами! Валентина Петрівна сама не очікувала, що це скаже вголос. Слова вирвалися, як вода з відра, що тріснуло, – скільки не затискай долонею, все одно потече. У слухавці повисла тиша, тільки десь … Читати далі

Антон завжди вважав себе господарем життя. Ще в університеті примудрявся так крутитися, що однокурсники тільки дивувалися. Поки інші зубрили підручники, Антон уже активно займався бізнесом. То машини перепродував, то комп’ютери збирав на замовлення. Тоді він і познайомився з Альбіною. Вона була скромною відмінницею, навчалася на факультеті іноземних мов. На його гучних подружок зовсім не схожа. … Читати далі

То був той рідкісний вечір, коли Дарія дозволила собі зітхнути вільно. П’ятниця, о пів на шосту, вона вже стояла на зупинці, вдихаючи сире осіннє повітря. Голова гуділа після робочого тижня, а попереду були два вихідні, тиша і, можливо, завтрашня поїздка в гіпермаркет. У магазині біля будинку вона взяла лише молоко – навіщо тягти важкі пакети, … Читати далі

— Ти будеш жити з чоловіком у його батьків, а в твою квартиру переїде твоя сестра з дітьми, бо їм потрібне розширення, — спокійно, наче про купівлю хліба в магазині, заявила мені рідна мати під час недільного візиту. Вона навіть не запитала моєї думки. Просто сіла за стіл, поклала перед собою сумку й озвучила свій … Читати далі

Останній місяць видався для родини Ковальчуків неймовірно важким. Усе почалося з легкого кашлю у дворічної Мирослави, який за лічені дні переріс у важке запалення легенів. Олена згадувала ті ночі в лікарняній палаті як суцільний кошмар, де звуки крапельниць та важке дихання доньки зливалися в один безкінечний тривожний гул. Вона майже не спала, постійно чергуючи біля … Читати далі