Романович

Обіцяє, обіцяє, а толку? Ось і Сашкові завжди обіцяє. То машинку обіцяє, то конструктор, то кросівки модні. То на риболовлю обіцяє онука звозити, то у вихідні в парк атракціонів. І потім раптово забуває про свої обіцянки. З цими подарунками на іменини щороку одне й те саме. Спочатку самі обнадіють хлопця, і тут же забувають. Що мати, що Юлька з Оленкою. Адже ніхто їх за язик не тягне

Автор

— Олено, та не потрібен йому ні шампунь, ні гель для душу, ні дезодорант. У нього цього добра навалом, тим паче вже й мама сьогодні дзвонила, питала, чим онука потішити, я так думаю, буде стандартний набір, і Юлька теж цікавилася, який шампунь купити племінникові. — Ну ти думай швидше, поки я в магазині, а то … Читати далі

— Відпочивайте, я все сама зроблю. Що ви планували? Які салати і закуски? Такого нахабства Ганна Дмитрівна не очікувала і просто сіла на табуретку поруч зі столом і мовчки моргала. Надя була звичайнісінькою дівчиною. Зі звичайною зовнішністю: невисока, з русявим волоссям до плечей і пропорційною фігурою, ніяких довгих ніг або «гнучкого стану». Ті, молоді особи, що приходили знайомитися з батьками раніше, виглядали інакше. Надя відрізнялася від попередніх, які так явно підходили зовні їхньому синові, як думала мати

Автор

— Вона воду, в якій яйця варилися, в раковину вилила, ти уявляєш? – майже пошепки сказала мати Андрія, повернувшись до сусідки.— Що? – сусідка кинула недобрий погляд на Надю.— Ковбасу не порізала, а порубала. І сир теж. Дивись, – і Ганна Дмитрівна кивнула в бік столу. Святковий обід з нагоди іменин Андрія проходив у прискореному … Читати далі

— Якщо сьогодні відпрацюєш вчорашню вечерю, то ввечері поїдемо в місто, в ресторан, – раптом заворкувала вона, наче голубка, мабуть, на мить згадавши про любовні справи. — Щоб завтра знову відпрацьовувати вантажником… – зітхнув Єгор і з тугою подивився на мішки з борошном, – це скільки ж мені треба працювати, щоб у ресторані вечеряти!?

Автор

Чоловік, теж людина – сказала моя бабуся, і він має право бути слабким, іноді. — Це хто такий гарний приїхав до тебе, Семенівно, га? Міцної статури молода жінка, з цікавістю зазирнула через низенький парканчик, у двір до сусідів. Олена Семенівна озирнулася на неї, і роздратовано буркнула, відвертаючись: — Онук це, Єгорка, але ти не облизуйся, … Читати далі

— Коли ж зникнете з мого життя, дістали! Двері грюкнули, змусивши здригнутися маму і дідуся з бабусею, на хвилину настала приголомшлива тиша для тих, кого закликала зникнути Настя. — Дочекалися подяки, – скрипнув зубами Дмитро Олексійович, спостерігаючи з вікна, як внучка сідає в таксі. — Молода вона ще, дурна, – бабуся любила Настуню до нестями, і намагалася виправдати її необдумані слова

Автор

— Я вже доросла, мамо!— Настусю, я знаю, але невже так важко зателефонувати і сказати, що все гаразд. Бабуся хвилюється за тебе, я переживаю, дідусь місця собі не знаходить, коли ти не береш слухавку.— Дістали ви мене зі своєю опікою, скільки можна? Мені скоро виповниться дев’ятнадцять, я повнолітня, можете врешті-решт це зрозуміти?! — Ми все … Читати далі

“– Допоможи сестрі! Ми ж тобі весілля зробили, – гарне, дороге. Тепер твоя черга допомогти сім’ї, – сплатити її весілля! – Зажадала мати

Автор

“– Допоможи сестрі! Ми ж тобі весілля зробили, – гарне, дороге. Тепер твоя черга допомогти сім’ї, – сплатити її весілля! – Зажадала мати Катя гортала старий сімейний альбом і дивилася на фотографії із весілля брата Івана. П’ять років тому батьки влаштували йому розкішну урочистість у найкращому ресторані міста. Сотні гостей, жива музика, знаменитий тамада, прикраси … Читати далі

— То вони у Вас усі червиві? — Та ні ж, – злякано відсмикнула руку з яблуком старенька, – дивись, усі ціленькі, це одне попалося, не догледіла. Ну, черв’ячок же їсть, значить, і для людини нешкідливе, кажу ж, не кроплені

Автор

— Синку, купи яблучка, свої, домашні, не кроплені. Саме це «не кроплені» і змусило Олександра зупинитися й обернутися. Так говорила завжди його бабуся в далекому дитинстві: не обприскати, а покропити. — Не кроплені, кажете, – підійшов він до прилавка. Старенька з купкою яблук пожвавилася і швидко затараторила: — Не кроплені, не кроплені, зі свого дерева … Читати далі

— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся

Автор

— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а … Читати далі

— Мати, зустрічай дітей, – крикнув майбутній свекор. Із простору будинку випливла повненька жінка у фартусі поверх ошатної кофти. Вона посміхалася, і теж підійшла та міцно обійняла Аліну: — Ну, здрастуй, донечко. Здрастуй, Алінко! Заходьте, що стояти? Стіл уже накрито. Мабуть, традиція в них така – усі обіймаються. Але обійматися зі слабо знайомими людьми не хотілося. Ну, та гаразд. Стіл, що чекав на них, одразу допоміг забути всі невдоволення. Але затиск залишився

Автор

Вони сиділи, закутавшись у ковдру з ногами на старенькому диванчику, і пили чай із печивом. У квартирі було прохолодно і на плечах обох накинуті светри. Сьогодні був вихідний. «Ось так би й сидіти все життя поруч із Вітькою» – думала Аліна, тільки так. Удвох і нікого-нікого більше. Вони ще не були одружені, обидва закінчували навчання. … Читати далі

Вікторія зареклася, що дітей в їх сімʼї більше не буде, як тільки Євген її не вмовляв. Не дуже й умовляв, звісно, так, говорив іноді, що непогано було б дівчисько, можливо, коли-небудь… Але коли-небудь не наставало, син швидко виріс, Васильович встиг тільки двічі його із садочка забрати, а він уже до школи пішов

Автор

Євгену Васильовичу Жарко, зрадила дружина!Через 25 років шлюбу, після срібного весілля, яке вони відзначили в ресторані, за багато накритим столом.Зрадила в ніч урочистостей, присвячених сімейному щастю, вірності та коханню!Просто там, у ресторані, нахабно і нещадно, на очах у всіх, не соромлячись нікого!На урочистості були запрошені рідні, друзі, колеги, і сусіди, всі ті, хто міг захопитися … Читати далі

“– Якби не мій син, – прогарчав свекор, – ти б досі у своєму смердючому селищі жила, та коровам хвости крутила! Він тебе з бруду витяг, а ти тут права качаєш!

Автор

“– Якби не мій син, – прогарчав свекор, – ти б досі у своєму смердючому селищі жила, та коровам хвости крутила! Він тебе з бруду витяг, а ти тут права качаєш! – Сину, ну поясни мені, ось що ти в ній знайшов? – Голос Тетяни Михайлівни прорізав тишу кухні. – Дівчина з якоїсь глушини, без … Читати далі