Романович

Телефонний гудок у слухавці обірвався рівно на п’ятій секунді. Не короткі сигнали, коли зайнято, а те холодне клацання, після якого механічний жіночий голос спокійно повідомляє: «Абонент наразі не може прийняти ваш дзвінок». Надія Петрівна опустила тремтячу руку на старенький кухонний стіл, застелений клейонкою в дрібні волошки. Вона знала цей звук напам’ять. Уже чотири місяці кожна … Читати далі

— Синку, твоя Надія знову не хоче йти зі мною на базар за свіжою городиною, — почула я крізь прочинені двері кухні тон свекрухи, від якого в мене відразу опустилися руки. — Мамо, не починай, вона просто з роботи стомлена прийшла, — несміливо пробував виправдати мене чоловік. — А я все життя працювала і втоми … Читати далі

Дмитро різко стукнув пальцями по дерев’яній стільниці робочого столу, вимагаючи негайної уваги. Його обличчя виражало повну впевненість у своїй правоті, хоча напруга в кімнаті вже досягла свого піку. — Переказуй гроші негайно, підрядник чекає на аванс, — повторив він вимогливим тоном, нависаючи над кріслом, у якому сиділа Аліна. Жінка навіть не згорнула робочу таблицю на … Читати далі

— У тебе дві квартири! Дві! А в мене жодної! — закричала зовиця, і Лєра зрозуміла: зараз вирішиться, чи залишиться її сім’я в цьому домі, чи доведеться починати життя Лєра відчинила двері, навіть не встигнувши зняти пальто. На порозі стояла Тетяна — зовиця, розхристана, з червоними плямами на щоках, у старому пуховику, який бачив кращі … Читати далі

Зоряна стояла перед великим дзеркалом у передпокої, розгладжуючи руками нову легку сукню, приміряючи її та посміхаючись власному відображенню. Вона кивнула самій собі: так, усе ідеально, образ вийшов саме таким, про який вона мріяла роками. Жінка готувалася до поїздки до моря. Вперше у своєму житті. Довгі роки вона працювала адміністратором у місцевому історичному музеї, присвячуючи роботі … Читати далі

Осінній вечір дихав вогким холодом, коли Марта нарешті піднялася на сходовий майданчик четвертого поверху. Вона тягнула важку валізу, мріючи лише про теплий душ і чашку міцного чаю після тижневого відрядження. Квартира, що дісталася їй та молодшому братові після батьків, завжди була її тихою гаванню, попри всі життєві негаразди. Проте останні пів року, відколи двадцятип’ятирічний Денис … Читати далі

У двері постукали, і Катерина пішла відчиняти. У гості вона нікого не чекала, але мало, хто вирішив до неї ввечері зазирнути на вогник. На порозі стояла дівчина. Жінка невиразно пригадала, що вона її десь бачила. – Здрастуйте, – тим часом несміливо промовила несподівана гостя, – ви ж мама Павла? – Ну, мама. А Павлуша в … Читати далі

— Ти справді думаєш, що я сліпа, чи просто тримаєш мене за повну дурепу? — тихо, але виразно запитала Олена. Андрій стояв у коридорі біля дзеркала і квапливо застібав блискавку на чорній куртці. Він навіть не повернув голови. У повітрі висів густий, пряний запах дорогих парфумів. Це був не його звичний свіжий одеколон, який роками … Читати далі

Серпневий вечір дихав розпеченим асфальтом і солодким запахом перестиглих абрикосів, коли наш син Богдан привів у дім свою наречену та її батьків. Ми з чоловіком Андрієм готувалися три дні поспіль: вичистили квартиру до блиску, дістали кришталь, який пам’ятав ще наше весілля, напекли пирогів і запекли качку з яблуками. Хотілося, щоб усе було по-людськи. Щоб свати … Читати далі

Рідня вирішила, що можна все. Я нагадала: можна не приходити. А далі вони почули те, чого точно не чекали… Коли моя зовиця Зіна дзвонить у двері, у мене виникає стійке відчуття, що почалася евакуація. Спочатку в квартиру влітає звукова хвиля, потім запах солодких парфумів, від якого гинуть навіть молі в шафі, а потім з’являється сама … Читати далі