Романович

— Ой, доню, ти не розумієш, — відрубала мама. — Віка знову плакала мені в слухавку півночі. Твій брат знову почав її критикувати за кожну дрібницю. То обід не такий, то прибирання поверхневе, то блуза не так випрасувана. Віка каже, що сил її вже немає терпіти цей постійний контроль. Жіноча частина нашої родини цього разу … Читати далі

Виделка в руці Сергія Тарасовича опустилася на край тарілки із дзвінким брязкотом. Тітка, що сиділа навпроти, у ошатній крепдешиновій блузці, злякано моргнула. Вона квапливо прибрала руки зі столу і втиснулася в спинку стільця. Свекор важко піднявся, спираючись вузлуватими пальцями на скатертину. Сиві брови старого зійшлися до самого перенісся. – Все! – хрипко кинув ювіляр, обводячи … Читати далі

— Ну а як ти думала? — байдуже відповів Максим, підвівшись із-за столу. — Жінка має виглядати доглянуто та акуратно. А у тебе вічно якісь цятки, то там, то тут. Подумай про видалення, зараз це роблять у будь-якій косметології. Дякую за сніданок, я пішов. Деякі випадкові фрази близьких людей западають глибоко в душу і повільно … Читати далі

— Ну куди ти знову поспішаєш, Катю? — звичним зверхнім тоном кинув чоловік, мляво помішуючи цукор у чашці. Тихе провінційне місто зустрічало затяжну осінь м’якими пастельними фарбами, розсипаючи по тротуарах багряне листя та вкриваючи дахи будинків ранковою сизою росою. У просторій затишній квартирі на другому поверсі панельного будинку розносився густий, насичений аромат домашньої випічки та … Читати далі

— Твоя мама має повернути нам гроші, які ми вклали в її будинок. Якщо ти мене в цьому не підтримаєш, то я йду від тебе і нас чекає непросте розлучення. Юля вимовила ці слова дуже спокійно, навіть не підвищивши голосу. Вона стояла біля вікна й дивилася на вечірнє подвір’я. Руки не тремтіли. Усе всередині вигоріло … Читати далі

— Двісті тисяч з дачі я забираю, я мати, — свекруха рахувала купюри при гостях Пачка купюр лягла на скатертину між салатницею з олів’є та графином вишневого компоту. Пальці, унизані двома перснями, спритно відраховували п’ятитисячні, і кожна банкнота лягала з таким ляскотом, наче печатку ставили на вирок. Продали дачу за 420 тисяч гривень, і мати … Читати далі

Дощ монотонно стукав у шибки університетської аудиторії, коли двадцятирічна Оксана вперше побачила Вадима. Він з’явився біля центрального корпусу на темному автомобілі, тримався впевнено й виглядав значно соліднішим за її однолітків. Різниця у вісім років здавалася дівчині не прірвою, а запорукою надійності. Вона виросла в далекому подільському селі, де звикли вірити людям на слово, тому палкі … Читати далі

— Ти цю зелень у тарілки навіщо накришила, Софіє? Ховаєш від людей те, що курки на всіх не вистачить? — Тамара Петрівна опустила металевий ополоник назад у каструлю і зверхньо обвела поглядом накритий стіл. Холодний вересневий дощ невтомно барабазив по підвіконню старої київської п’ятиповерхівки, розмиваючи сірі пейзажі за вікном і наповнюючи кімнату затишним, трохи меланхолійним … Читати далі

— Якщо жінка не вміє надихати свого чоловіка, то гріш їй ціна у базарний день! — голосно сказав Ярослав, із зусиллям затягуючи блискавку на великій дорожній валізі. — Тобто ти вже остаточно все вирішив? — спокійно запитала Любов, навіть не підводячи очей від чашки з теплим трав’яним чаєм. — Остаточно і безповоротно, Любо. Мені набридло … Читати далі

— Ти чого там стоїш? Ми просто хотіли подивитися, на кого квартира оформлена. В родині ж повинні розуміти, що кому належить, — абсолютно незворушно вимовила Марія Петрівна, навіть не намагаючись закрити ящик чи смутно почервоніти. Яскраве сонце м’яко освітлювало затишну вітальню, де панувала тиша, порушувана лише цвітінням домашніх рослин на підвіконні. Софія повільно повернулася додому, … Читати далі