Романович 
Ірина визирнула у вікно. Так і є, маленький Мишко самотньо сидів на лавці, а на вулиці вже темніло. – Ну, що в нього за мама? – промовила жінка, сунула ноги в капці і вийшла з квартири. Швидко спустилсь сходами. Щойно відчинила двері під’їзду, хлопчик схопився з лави і з надією подивився на неї.– Мишко, пішли до мене! … Читати далі
“Слава Богу, відстав! Злякався і побіг додому”, – подумала Ольга. А Пушок сидів за кучугуром, втиснувшись у сніг у розпачі й тузі. Люди не взяли його. Не взяли… Пушок уже кілька годин бігав засніженим лісом. Йшов сніг, тож було не дуже холодно, і пухнаста сіро-срібляста шубка поки що гріла Пушка. Поки що… Але вона дедалі … Читати далі
“— Ще пара тижнів, і вона сама попроситься в лікарню. Головне, щоб Дімочка нічого не запідозрив. Він же її любить, дурненький. Свекор у відповідь щось схвально буркнув, не відриваючись від газети. Отже, вони в змові. Він не просто свідок, він співучасник — «Щось ти зблідла, доню», — голос свекрухи, Тамари Павлівни, стікав тягучим, приторним медом. … Читати далі
— За святковим столом буде тісно, – невдоволено висловилася літня жінка в сніжно-білій повітряній блузці з коміром стійкою і чорній прямій спідниці. Жінка була худа, бліда на вигляд і тримала спину строго прямо, повільно походжаючи великою вітальнею. Різьблений, з червоного дерева овальний стіл не вміщував усіх запрошених, одна людина була зайвою. Стільці стояли впритул і … Читати далі
— Женечко, та не можу я більше! Сил моїх немає, я ж там втомлююся. Навіщо мені все це, якщо ви відмовляєтеся? – син побачив, як у матері затремтіли губи, і тут же рішуче сказав: — Вирішено! Продаємо. — Я-я-я-я не зможу, Женю. Скільки років я на ній гарувала. Та в мене там жодної травинки немає … Читати далі
— У сенсі залишилося місяці зо два? Це що, жарт такий? Олено, ти жартуєш?! Як це? Їй же 30 років! Їй тридцять! Які два місяці? А Максим? Олег казав це, але всередині вже розумів, що це не жарт і тепер багато для нього не буде колишнім. Вони прожили з Вірою три роки. Одружилися молодими, кохали … Читати далі
-Відчепися ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я й знати не знаю, чия це дитина. А може, не моя зовсім? Тому, вперед і з піснею, а я мабуть поїду собі, – говорив Віктор Валентині збираючи речі. А вона стояла і не могла повірити своїм вухам. І це Віктор, який у … Читати далі
— Слухай, тобі ж однаково де Новий рік зустрічати, у тебе ні кошеняти, ні дитини. Ну, Марино, – напарниця гундосила другий день поспіль. — У тебе теж ні кошеняти, ні дитини, – Марина заперечувала, але рішення вже прийняла. — Та в мене, може, доля вирішується, а ти…, – Софія махнула рукою і повісила пальто у … Читати далі
У квартирі подружжя уже третій день тиша. Олена вставала о пів на сьому ранку, по дзвінку будильника. Приводила себе до ладу, пила каву, яку вже третій день варила тільки для себе, і рівно о сьомій залишала квартиру. Відразу після цього підіймався Савелій. Він сам смажив яєчню, варив каву. Сьогодні він не знайшов випрасуваної сорочки – … Читати далі
У напівпорожній квартирі було надзвичайно тихо. Григорій відчинив двері своїм ключем і увійшов усередину, він нікого не попереджав, що повернеться так скоро. Різкий порив потягнув вхідні двері всередину і грюкнув ними. Глухо, нудно. Тільки кватирка здивувалася поверненню господаря, вимовивши «Привіт», і одразу ж повернулася на звичне місце. Гриша зробив кілька кроків коридором. О восьмій вечора … Читати далі