Романович

П’ять років тому я працювала в салоні бізнес-класу, де було прекрасно і дорого. Класичний манікюр без покриття коштував шалені гроші, атмосфера була нагодована ефірами нішевого парфуму клієнток і чудовою кавою, що готується особистим бариста салону для «дорогих» гостей закладу. І в один день прийшла в салон літня подружня пара. Бабуся кокетливо трималася за лікоть дідуся, … Читати далі

Іванко – це сусідський хлопчисько, чиє життя, це і сльози і любов. Його батьки були простими роботягами. Батько працював сторожем, а мама була нянькою в дитячому саду. Чи треба говорити, що достаток у родині був невеликий. І якщо в холодильнику завжди було чого поїсти, то на гарний одяг або на поїздку десь відпочити грошей не … Читати далі

У мене підростає троє малюків. Так сталося, що виховую я дітей одна, чоловік загинув на роботі. Квартира у мене є, але доходу ніякого, так як я до сих пір в декреті. Дитячої допомоги не вистачає, адже треба і дітей годувати, і комуналку оплачувати. Брат спочатку мені допомагав, але потім одружився, тепер свою сім’ю ледве тягне. … Читати далі

«Дорога Берта! Я читаю все більше, а пил витираю все менше. Я сиджу у дворі і насолоджуюся природою, не турбуючись про бур’яни у саду. Я проводжу більше часу з моєю родиною і друзями і менше часу присвячую роботі. Життя треба смакувати, а не терпіти. Тепер я намагаюся усвідомити ці моменти і цінувати їх. Я не … Читати далі

Якось маленький Томас Едісон повернувся з школи і передав мамі лист від вчителя. Мама, зі сльозами на очах, прочитала лист вголос: “Ваш син – геній. Ця школа надто маленька, і тут нема вчителів, які можуть його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі.” За кілька років після смерті матері (Едісон на той час вже був одним з … Читати далі

Не вийшло у мене з першого разу налагодити своє щастя. У першому шлюбі прожила три роки, розлучення. Хоча чоловік запевняв мене, що нікому я з дитиною потрібна не буду, знайшовся Сергій, який полюбив мене і мого хлопчика прийняв як свого. Але те, що чоловік приймає чужу дитину, ще не означає, що його прийматимуть родичі. Так вийшло у мене. … Читати далі

– Як можна так себе вести з мамою? Ми приїхали до вас, а ви не вдома! До Нового року півтори години, довелося брати таксі і мчати додому, – обурюється Марина Петрівна. – Мама, я тобі казав, що Новий рік ми зустрічатимемо вдома не плануємо. Навіщо тоді ви приїжджали? – виправдовувався син, а невістка тихо стояла. – Ще й наготувала … Читати далі

Забираю жінку років п’ятдесяти, питаю куди їхати – називає глухе село кілометрів за 15 від міста. Ну поїхали, дорога поганенька але грошима окуповується, робота є робота. – Жіночко – питаю, –  грудень вже, городи, дачі закінчилися, що забули там? – Так батько у мене там, ранньою весною відвозимо туди а восени забираємо, в цьому році … Читати далі

– Я по онуку скучила. Привезіть, хоч гляну, як він виріс! – скомандувала мама. За її логікою, я повинна була завищати від захвату і почати бити чолом, примовляючи: «благодійниця, рятівниця, спасибі тобі! Як би ми без тебе жили? » Але реальність дуже далека від маминих очікувань. За всі шість років Дмитрикового життя такий дзвінок пролунав в … Читати далі

На зимові канікули відправили Матвія до бабусі. Він у нас першокласник, ми з чоловіком працюємо до сьомої вечора. Залишити сина вдома одного – було страшнувато. Зазвичай Матвій після школи відвідує гуртки продовженого дня. Раз Матвій у бабусі, то і Новий рік було вирішено зустрічати там. З Наталею Олексіївною заздалегідь все обговорили щодо столу і всього іншого. … Читати далі