Романович

— Якщо тобі так неприємно сидіти за моїм столом, мамо, то двері он там! — ці слова вирвалися у Мар’яни зовсім не голосно, але в кімнаті враз стало чутно навіть дзижчання холодильника. Свекруха, Надія Петрівна, повільно відклала виделку вбік і випростала спину, ніби щойно почула щось неймовірне. За столом сиділи три її давні куми, кожна … Читати далі

Дзвінок у двері розірвав тишу суботнього ранку. Я щойно зробила собі чашку кави й збиралася насолодитися рідкісним вихідним. Максим поїхав на риболовлю з друзями, і я планувала провести день у блаженній самотності з книгою. Дзвінок повторився — наполегливий, вимогливий. Потім почувся стукіт. — Іду, іду, — пробурмотіла я, накидаючи халат. Відчинивши двері, я застигла. На … Читати далі

— Маріє, прошу тебе, не починай знову про Оксану. Не хочу знати, де вона, як вона і чому стільки часу сюди не їде. Мені спокійніше, коли про неї в цій хаті взагалі не говорять, — Ганна Петрівна поставила на стіл миску зі сливами й відвернулася до вікна, удаючи, що дуже зацікавилася фіранкою, яку сама ж … Читати далі

Донька не покликала мене на новосілля, але гроші на меблі взяла: через 2 місяці я перестала бути запасним гаманцем Донька зателефонувала в четвер увечері. Я саме розбирала квитанції за квартиру, розкладала на столі по стопках. Голос у неї був швидкий, ніби вона йшла вулицею й говорила на ходу: – Мамо, привіт. Мені терміново потрібно переказати … Читати далі

Ніна сиділа на кухні своєї двокімнатної квартири й дивилася на чашку чаю, що холонув. За вікном накрапав дрібний осінній дощ, по склу стікали краплі, зливаючись у тонкі ручаї й залишаючи каламутні сліди. Десь унизу шуміла дорога, проїжджали машини з увімкненими фарами, хоча було ще зовсім світло. Звичайний жовтневий вечір у спальному районі на околиці міста. … Читати далі

Уже сутеніло, коли останнє відро картоплі висипали на стару ряднину біля літньої кухні. Подвір’я пахло вологою землею, яблуками, що попадали під деревом, і свіжим кропом із грядки. Біля сараю стояло дев’ять наповнених мішків, ще кілька чекали біля воріт. Усі, хто з самого ранку працював на городі, мали такий вигляд, наче мріяли лише про лавку, гарячу … Читати далі

— Ми вирішили, що весілля можна відкласти, а город біля хати треба брати зараз, бо сусіди передумають, — спокійно сказала майбутня свекруха Надія Петрівна і поставила горнятко з чаєм на стіл. Марина сиділа навпроти й відчувала, як усе всередині ніби завмерло. — Як це відкласти? — перепитала дівчина, намагаючись вловити погляд свого нареченого. — У … Читати далі

Віра щойно зайшла з дитиною у квартиру і скинула пальто. Потяг скасували через хуртовину, квитки пропали, але вона не засмутилася — вирішила повернутися додому і влаштувати Аркадію сюрприз. Подумала, зрадіє. Степан уже стояв у коридорі. Мовчав, але з обличчя Віра зрозуміла — щось не так. Вона увійшла у ванну. У піні з рожевими пелюстками розвалилася … Читати далі

Надія потрапила в сім’ю тітки у п’ять років. Її батьки зникли у морі, – відпочивали, каталися на човні і… Не знайшли, вірніше знайшли тільки перевернутий човен далеко в морі. Надя у цей час була у бабусі. Від такого горя у літньої жінки стався серцевий напад, і їй опіку не схвалили. Взяла її до себе сестра … Читати далі

Мирослава стояла посеред подвір’я, тримаючи в руках дорожню сумку. Вона приїхала першим ранковим автобусом із великого міста. Три години тряслася старим рейсом, потім довго йшла пішки від зупинки через усе містечко, несучи в кишені телефон, який то й річ пілікав сповіщеннями з роботи. Вона все життя думала, що знає про матір усе. Ну що там … Читати далі