Романович

— Доню, тільки не кажи, що ти вже їдеш до мене з валізою, — голос Оксани Петрівни у слухавці прозвучав так упевнено, наче Мар’яна вже стояла під її дверима й натискала на дзвінок. — Ви з Тарасом дорослі люди. Посварилися — сядьте на кухні, зробіть чай і спокійно поговоріть. У подружньому житті всяке буває, але … Читати далі

— Якщо ти зараз же не сядеш за кермо і не повезеш мамині помідори в село, я не знаю, навіщо ми взагалі одружувалися! — А я виходила заміж за чоловіка, а не наймалася безкоштовним шофером для твоєї мами! Ці слова зірвалися з уст Надії з такою силою, що у вухах ще кілька секунд дзвеніло. А … Читати далі

Галина Михайлівна сиділа на краєчку ліжка у невеликій приватній клініці під Краковом і повільно складала речі у дорожню сумку. На стільці лежав її теплий кардиган, біля вікна стояли домашні капці, а на тумбочці самотньо чекала чашка давно вистиглого чаю. Ще вранці жінка була певна, що донька забере її до себе хоча б на кілька тижнів, … Читати далі

— Якщо ми зараз не візьмемо сапи в руки, то за що ж ми взимку спасибі скажемо? — свекруха поправила робочий капелюх і простягнула мені держак. Саме так замість обіцяного шашлику й відпочинку на свіжому повітрі почалася моя перша субота на маминій дачі. Стоячи посеред свіжозораної ділянки в білих кросівках і легкій вітровці, я дивилася … Читати далі

— Вадиме, нам потрібно поговорити, — Ольга увійшла до вітальні й присіла на край дивана. Вона кілька днів обмірковувала, як почати цю розмову, перебирала різні варіанти, репетирувала фрази, але так і не знайшла ідеального способу сказати те, що накопичилося всередині. — Давай потім, я матч дивлюся, — чоловік навіть не повернув голови в її бік. … Читати далі

— Я працюю до темряви на двох роботах не заради того, щоб твоя мама жила краще, ніж ми удвох! Якщо доросла людина хоче гарного життя, то нехай сама про це подбає! Марина замовкла, бо слова вирвалися самі. Вона довго носила все це в собі. Тижнями вмовляла себе, що це дрібниці. Переконувала себе, що в кожній … Читати далі

Осіннє сонце повільно сідало за верхівки старих лип, кидаючи довгі тіні на затишне подвір’я двоповерхового цегляного будинку. Тут протягом цілого десятиліття вирувало розмірене, спокійне життя. Віктор та Софія вважалися серед знайомих майже взірцевою парою. Вони познайомилися ще під час студентських років у гамірному університетському коридорі, швидко зійшлися на спільній любові до старовинних книжок, довгих піших … Читати далі

– Прострочення по кредиту? Якому ще кредиту? – Зінаїда притиснула телефон плечем до вуха, вільною рукою намагаючись перехопити касовий журнал, що сповзав зі столу. – Кредитний договір номер сім-три-чотири-вісім, від двадцять другого листопада минулого року, – байдуже пробурмотів жіночий голос у слухавці. – Оформлений на ваше ім’я як на співпозичальника. Основний позичальник – Петров Михайло … Читати далі

— Йшла сьогодні вулицею в чудовому настрої, аж раптом незнайомець вирішив зробити мені дивний “комплімент” про фігуру й одразу запросив на каву. Якщо у чоловіків це якась нова техніка знайомства, то вона точно не працює! Проте ця зустріч мала дуже несподіване продовження.  Сонячний вересневий день сприяв гарному настрою. Я йшла центральною алеєю міста, насолоджуючись теплим … Читати далі

— Чотириста тисяч, — сказав Павло, не відриваючись від екрана ноутбука, де світилася якась нудна таблиця. — Олесі потрібно чотириста тисяч. Марина замерла з чашкою чаю на півдорозі до рота. Гаряча пара обпекла пальці, але вона цього майже не помітила. Сума прозвучала так буденно, ніби йшлося про купівлю нового чайника. — Скільки? — перепитала вона, … Читати далі