Романович

Ганна Юріївна сіла на лавку. Важкі сумки стояли поруч. Доньці привезла гостинців зі свого городу. А як же по іншому? Що вони тут у місті їдять? Дочка не готує, купує заморожене або напівфабрикати. Вона зітхнула. Гаряче. Півдня у дорозі, сумки втомили руки. Ніхто її не зустрів, та вона й не чекала. Напередодні зателефонувала Оксані, сказала, … Читати далі

– Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка. У селі, де всі одне одного знають: хто кому кум, хто коли копав картоплю, а хто скільки разів розлучався щось приховати неможливо. Саме тому, коли вдова Галина привела в дім нового чоловіка, всі мовчки шепотіли: … Читати далі

– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік … Читати далі

Не знаю, кому невістки подобаються, може тим, у кого вони багаті і гарні. А мені моя чим мала сподобатися? Одні очі на худому обличчі і така ж статура. А мій син красень і високий, і розумний. Я сама його ростила, дуже довгоочікувана дитина, ми вже з чоловіком і не сподівалися на таке щастя. Але Бог … Читати далі

Каті розповідали в дитячому будинку, як її знайшли. Загорнута в дитячу байкову ковдру, лежала на ганку міської лікарні. Їй було кілька днів від появи на світ, вся така чистенька, доглянута, хоч і в стареньких пелюшках. У записці, вкладеній у ковдру, нечіткими літерами було написано: «Пробач мені, доню!». У Каті завжди наверталися на очі сльози, коли … Читати далі

— Ого, а ти хто? — пролунав низький чоловічий голос зі спальні, коли Марина відчинила двері власної квартири. — Взагалі-то це моє запитання, — відповіла вона, завмерши на порозі. — Що ви робите в моїй спальні? У дверному прорізі з’явилася блондинка з довгим волоссям, недбало накинувши на себе шовковий халат. Макіяж і пихата посмішка натякали, … Читати далі

“– Пішли зі мною! У мене зараз двір без собаки. Будеш хорошим сторожем – не ображу! Сів на велосипед і поїхав до села. Дорогою дід Федір озирнувся не раз і не два… Але ніхто за ним не біг Вона була “нелюдимим” собакою… Ось як про людей говорять “нелюдимий”… Вона була такою ж… Колись дуже давно, … Читати далі

“– Синку, зарплата прийшла? Ми чекаємо, – нервовим голосом промовила Катерина Борисівна. – Мамо, я вирішив більше не переказувати вам зарплату… У слухавці після цих слів повисла дзвінка тиша Катерина Борисівна, попри свої 65, виглядала на всі 45. Від неї завжди пахло дорогим парфумом, а в руках незмінно красувалася нова дизайнерська сумка. Сьогодні це був … Читати далі

Іван на Галині одружився так, «без душі», як то кажуть у наших селах. Прийшов до сестри, Марічки, каже: — Отак і так, дівчина при надії, каже, що від мене. — Так, а ти мав із нею щось? — запитує Марічка. — Ну, мав. Пару разів. — Твоя дитина? — Виходить, що моя. — Ох, Іванко, … Читати далі

— Купи, ну купи його, мамочко! Зроби мені  подарунок на Новий рік! — просив у магазині семирічний Андрійко. —  Велосипед?! Та ти що, синку: от коли прийде весна… — Та яка ж зараз зима? — заперечував син. — Снігу навіть немає. Ти так і скажи, що в тебе, як завжди, немає грошей! — Так, справді, немає. Ти не … Читати далі