Романович

Висока жінка з втомленими, але виразними очима стояла біля вікна чеської орендованої кімнати і дивлячись на чуже місто, повільно перебирала у руках старий екран смартфона. Олена провела за кордоном більше десяти років. Колись у рідній галицькій провінції її залишив чоловік Ярослав, просто зібравши речі й пішовши до іншої жінки. Вона залишилася сам на сам із … Читати далі

Марина часто ловила себе на думці, що п’ятнадцять років спільного життя минули як один нескінченний робочий день. Коли у двадцять три роки вона виходила заміж за Сергія, світ здавався простим, а майбутнє — зрозумілим. Вони були молоді, сповнені ентузіазму й беззастережно вірили, що кохання здане подолати будь-які фінансові труднощі. Одразу після весілля подружжя наважилося на … Читати далі

— Мамо, ну ти ж доросла людина, невже ти сама не розумієш, що це просто неможливо? — голос моєї доньки Галини у слухавці звучав не сердито, ні, радше втомлено й безпорадно, як у людини, яка змушена сотий раз пояснювати очевидні речі. Ці слова застали мене посеред коридору. Я тримала в руках стару куртку, яку збиралася … Читати далі

Олена сиділа на краю ванни, обхопивши себе руками за плечі. Гул води, що наповнювала раковину, здавався їй оглушливим, але він ніяк не міг заглушити голос чоловіка, який все ще відлунював у пам’яті. Той голос, наповнений їдким сарказмом та холодною зверхністю, щойно розбив на друзки не лише її спокійну неділю, а й крихку рівновагу, яку вона … Читати далі

— Павло щиро переконаний, що ти навмисно налаштовуєш малого проти нього, уявляєш? Трирічна дитина бачить його раз на три місяці й логічно не проявляє бурхливої радості, а він замість власних зусиль шукає винних і чекає, що емоційний зв’язок з’явиться сам по собі. Тепле світло невеликої настільної лампи м’яко освітлювало вітальню, створюючи затишні тіні на полицях … Читати далі

— Знаєш, Артурчику, мій батько будував свій бізнес з нуля понад двадцять років, вивчаючи кожен процес із найнижчої ланки. Якщо ти справді хочеш працювати в його компанії, ти маєш бути готовим почати звичайним стажером на загальних умовах, а не вимагати керівне крісло лише тому, що ми плануємо весілля. Золотава осінь повільно розгортала свої барви над … Читати далі

— Знаєш, Тетяно, мені дивно чути, як доросла людина намагається виміряти глибину чужих почуттів квадратними метрами чи наявністю штампу, наче життя — це суворий звіт для податкової. Наш вибір на даному етапі наших стосункив жити саме так — це про взаємну довіру з Марком, і мені щиро шкода, якщо для тебе це виглядає як незавершені … Читати далі

Того п’ятничного вечора в Одесі повітря стояло важке, нагріте за день сонцем, з легким присмаком морської солі та розквітлої акації. Я, Вікторія, юрист з нерухомості, звикла до чітких графіків, як до морських вузлів — міцно і надійно. Поки за вікном моєї квартири на Французькому бульварі метушилося місто, я складала сумку. Легкі сукні з льону, сонцезахисний … Читати далі

— Знаєте, я за своє життя бачила різних власників орендованого житла, і купу дивних історій від друзів та знайомих чула. Але щоби господарка квартири вимагала додатково сплатити їй “комісійні” за те, що вона просто показала нам своє власне житло, не будучи при цьому ріелтором… Такої неадекватності ще треба пошукати, Олексію, і ми за це не … Читати далі

Марина стояла посеред затишної кухні, дивлячись, як її чоловік Віктор розгублено тримає в руках напівпорожню каструлю, ніби це був якийсь незрозумілий предмет. За вікном листопада ледь виднілися контури сусідніх будинків, оповиті густим, вологим туманом. У квартирі панувала та напружена тиша, яку можна порівняти лише з передгрозовим спокоєм. — Вікторе, вибір простий, — спокійно, майже по-діловому … Читати далі