Романович 
“Коли Тамара Володимирівна простягла мені руку із вимогою віддати всю зарплату, я зрозуміла – конфлікт оголошено. В її очах горів вогонь власництва, а за спиною маячив силует мого чоловіка Максима, готового стати на бік матусі Коли Тамара Володимирівна простягла мені руку із вимогою віддати всю зарплату, я зрозуміла – конфлікт оголошено. В її очах горів … Читати далі
“— А ти знаєш, що твоя хабалка мати стукнула нашого сина? За те, що він порушив її чергове тупе правило? Вгадай, яке цього разу? — А ти знаєш, що твоя хабалка мати стукнула нашого сина? За те, що він порушив її чергове тупе правило? Вгадай, яке цього разу? — Єва нервово кружляла по вітальні. – … Читати далі
“– Ярик, опудало! – вигукнув чоловік. – Закрутив дівчинці голову, набрехав діжку арештантів і злиняв! Ну, племінничок! Ну паразит! Зараз я до Алевтини подзвоню! Автобус зупинився біля вказівника “Пашкове”. З автобуса вийшли двоє людей: місцева мешканка шістдесяти років Ганна Попова, та молода жінка з кругленьким животиком. Ганна підійняла дві досить важкі сумки й впевнено пішла … Читати далі
— Іди додому! Там з тобою розмовлятиму! — невдоволено кинув Максим. — Не вистачало ще перехожих розважати скандалом! — Ну, і, будь ласка! — пирхнула Варя. — Теж мені! — Варя, не доводь до гріха! — пригрозив Максим. — Вдома будемо розмовляти! — Ой-ой-ой! Який грізний! — вона відкинула косу за спину і попрямувала в … Читати далі
“– Змирись, розлучення неминуче, – сказав Вадим впевненим тоном, ніби був не вдома, а на нараді. – І прийми все, як є. – Прийняти твою зраду? – Запитала Інга. – Прийми наше розлучення! – Змирись, розлучення неминуче, – сказав Вадим впевненим тоном, ніби був не вдома, а на нараді. – І прийми все, як є. … Читати далі
“— Я повернуся за тобою, синку, я скоро відвезу тебе додому. Обіцяю 8 січня 1973 року. У будинку Суханових свято – його дружина Настя повертається з пологового будинку зі своїм первістком Сашком. Свекруха Тамара Федорівна метушиться за столом. Стіл ломиться від частувань, але вона готує щось ще гарячіше. З радісними вигуками та сміхом до кімнати … Читати далі
Радісний син привіз матір на автовокзал пізно вночі, купив квиток на автобус і поїхав. А вона так і сиділа майже добу на одному місці. Автобус, на який їй був дбайливо сином куплений квиток, давно поїхав — Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів її. Другий таксист, що стояв поруч, … Читати далі
-Ірино, це моя сестра та мої племінники. Вибач, але я не можу їм відмовити, – м’яко почав говорити чоловік. – Та вони лише на тиждень приїжджають. Іра відвернулася: аби не розплакатися… Аби не розплакатися… Слова чоловіка долітали до неї наче через туман. -Ну, кохана… Тиждень ми переживаємо! Все буде добре. Люблю тебе! – Чоловік поплескав … Читати далі
Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія вже звикла, що вона єдина господиня в невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини під’їзду старими металевими дверима з обдертим дерматином. І раптом одного разу вона почула звук дриля, подивилася у вічко — треба ж! В її коридорчику хазяйнував … Читати далі
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою. — Галина… — протягнула свекруха. — Ну, хоч ім’я нормальне. Тільки який з неї … Читати далі