Романович

Телефон завібрував у Дарининій руці, вириваючи її з виру цифр та звітів. Була майже одинадцята вечора. За вікном офісу давно стемніло, а порожні коридори вже кілька годин тому поглинула тиша. Лише охоронець внизу та ще кілька таких самих невтомних колег на інших поверхах тримали нічну варту. Повідомлення від чоловіка, Олексія, коротке: «Ти скоро?» Втома накотилася, … Читати далі

Стосунки між родичами часто нагадують старе мереживо, де нитки переплітаються настільки химерно, що розплутати їх без втрат стає майже неможливо. Марія та її мати, Олена Петрівна, сиділи на невеликій кухні, заставленій баночками з духмяним варенням. За вікном шумів літній вечір, а в повітрі зависла важка, гнітюча тиша. Вони щойно провели чергову розмову з Ольгою, дружиною … Читати далі

Паркет у вітальні Галини Петрівни завжди виблискував так, ніби його щойно натерли воском. Вона любила цей спокійний, глибокий колір старого дуба. Протягом тридцяти років кожна річ у цій трикімнатній квартирі мала своє чітко визначене місце. Кришталеві келихи у серванті стояли за рангом, важкі портьєри спадали ідеальними складками, а на кухні завжди пахло сушеною м’ятою та … Читати далі

— Кажуть, що найкращий спосіб зіпсувати стосунки з невісткою — це приїхати до неї в гості без попередження й почати вчити її жити. Галина Петрівна про цей закон знала, але залізна материнська любов завжди виявлялася сильнішою за будь-які правила пристойності. Вона стояла посеред просторої, залитої світлом кухні в орендованій квартирі свого єдиного сина й не … Читати далі

— Мамо, дивись, що я викопав! Це справжній скарб! — трирічний Тимофійко з тріумфом виповз з-під великої пластикової машини на дитячому майданчику, тримаючи в замурзаній піском долоньці дорогий сучасний телефон. Соломія мало не впустила свій стаканчик із чаєм, підбігаючи до сина. — Тимофійку, обережно! Ну куди ж ти знову заліз? Вона швиденько обтрусила малюка від … Читати далі

— За дверима можеш мене хоч чортом кликати. Але сюди, у цю квартиру, тобі зась, — спокійно, але з металом у голосі сказала Оксана колишньому чоловікові. Андрій на якусь мить остовпів, рот його привідкрився, немов намагаючись вхопити повітря. Щойно він не давав їй і слова сказати, сипав докорами, наче прийшов не до жінки, яка йому … Читати далі

На кухні пахло свіжозавареною кавою та ранковою метушнею. Віктор різко випростався, відштовхнувши від себе стілець, який з гуркотом проїхав по плитці. Він схопив дорожню валізу, що стояла в кутку, і з силою штовхнув її в бік коридору. — Пакуй речі! Досить, я більше не витримую! — голос Віктора лунав сухо і категорично. Олена Іванівна, його … Читати далі

— Тобі що, шматка сиру для дитини шкода? — Тетяна обурено дивилася на мене, склавши руки на грудях. — Мені не сиру шкода, Таню. Мені просто прикро, що вся наша турбота сприймається як належне, — тихо, але впевнено відповіла я. Я просто втомилася. Втомилася від того, що наше сімейне життя перетворилося на суцільний конвеєр біля … Читати далі

– Слухай, сусіде, я тут вашого кота в під’їзді давно не бачив. Як він там поживає взагалі? Живий-здоровий? Сусід, почувши про кота, раптом пожвавішав і розплився в посмішці. – Та зник десь кілька днів тому. І слава Богу! – Чому слава Богу? – Микола намагався поставити запитання так, щоб голос звучав рівно. Хоча всередині все … Читати далі

Життя у невеликому селі на околиці області мало свій особливий, неспішний ритм. Для Марини та Степана цей затишний куточок став справжньою гаванню після багатьох років важкої праці на міському заводі. Їхній маленький дерев’яний будиночок з охайним садком та невеликим городом завжди світився теплом. Старші діти роз’їхалися по інших регіонах, збудували власні кар’єри, створили родини і … Читати далі