Романович — У моєї мами знову проблеми, — поскаржився Лев дружині. — Що цього разу в неї сталося? — похмуро спитала Ліда. — Холодильник зламався! — сказав чоловік. — Та й як йому не зламатися? Йому вже багато років, давно час йому зламатися. — Мама мені все скаржилася, як вона тепер житиме без холодильника. Адже в … Читати далі
Оксана не збиралася йти від чоловіка. Вона взагалі припинила планувати щось далі наступного годування. Син був неспокійним, – багато плакав, мало спав. Вона намагалася заколисувати його, – марно. У малюка різалися зубки, текла слина, періодично піднімалася температура. Оксана вже не пам’ятала, що таке спати більше двох годин поспіль. Вчора ввечері, коли Олег пішов на кухню … Читати далі
— Ти ж знала, за кого йдеш. Молодший син завжди залишається біля батьків, а його жінка тримає всю хату. Так споконвіку ведеться, — спокійно сказала свекруха, ставлячи на стіл величезну каструлю. Мар’яна завмерла біля порога кухні, міцніше перехопивши теку з робочими документами. Годинник показував шосту ранку. На подвір’ї вже торохкотіли металеві відра, десь у хліві … Читати далі
— Галю, ну ти ж не будеш рахувати кожну копійку, коли в мами шістдесятиріччя? Це ж ювілей, раз на все життя буває! — зовиця Оксана навіть не глянула на полицю з цінами, кидаючи у наш візок уже четверту скляну баночку з червоною ікрою. То була найдорожча ікра, відбірні зернятка, що світилися через скло, а ціна … Читати далі
— Доки я рахую копійки на хліб і дитину, ти сховав гроші і спокійно дивишся мені в очі? Марина стояла посеред затишної кімнати, тримаючи в тремтячих руках важкий пакунок. Пил осідав на її долонях, а пальці намацували тугі пачки купюр. Все сталося цілком випадково. Звичайний суботній ранок, коли в хаті пахло свіжою випічкою, а за … Читати далі
— Мамо, ви тільки не ображайтеся, але ми дітей вам завеземо на цілий день, бо там для вас просто не буде місця, — син квапливо ховав очі й крутив у руках ключі від машини. Ці слова я пам’ятатиму довго, хоча тоді лише кивнула й пішла ставити чайник, бо так звикла все життя: мовчати, терпіти і … Читати далі
Анастасія навчалася на третьому курсі економічного факультету, коли зустріла Ігоря. Хлопець працював кур’єром у транспортній компанії, отримував сімнадцять із половиною тисяч гривень, але мріяв про більше. Казав, що скоро знайде щось серйозне, пристойно оплачуване. Настя вірила, тому що кохала. Весілля відсвяткували скромно, людей на двадцять. Батьки Анастасії жили в невеликому містечку, батько працював електриком, мати … Читати далі
Осінній туман важко осідав на пожовклу траву старого саду, огортаючи білу хату з синіми віконницями густою вологою поволокою. Олена стояла біля колодязя, міцно тримаючись за залізне корбове колесо. Руки тремтіли від ранкової прохолоди, а в грудях щемило від пустоти, яка запанувала на подвір’ї після того, як три дні тому на сільському цвинтарі поховали бабусю Марію. … Читати далі
У вітальні трикімнатної квартири на Хрещатику зібралося все сімейство Воронцових. Олександра стояла біля вікна, дивлячись на вечірній Київ, де засвічувалися перші вогні. Її чоловік Леонід сидів на дивані поруч із матір’ю Евеліною Марківною, а сестра чоловіка Мілана влаштувалася у кріслі навпроти. Біля барної стійки примостилася Злата — дружина брата Олександри, яка приїхала підтримати родичку. — … Читати далі
Повернувшись із відрядження на два дні раніше, Віра мріяла тільки про те, щоб прийняти гарячий душ, поїсти домашньої їжі, забратися під ковдру і нарешті виспатися. Але вдома на неї чекав сюрприз, якого вона ніяк не очікувала. Віра відчинила двері своїм ключем, насилу затягла валізу до передпокою і тут же почула гучну музику, що долинала зі … Читати далі