Романович

— Ти руйнуєш прекрасну, зразкову родину через якісь дрібні вигадки й виставляєш мого чесного хлопчика на посміховисько перед усім містом! Якщо ти така горда й вирішила піти, то будь ласкава — поверни мені до копійки всі ті гроші, які я подарувала вам на весілля! Шелест пакувального скотчу в порожній кімнаті звучить дивно гучно. Коли з … Читати далі

— Ти вся в свого батька! Така ж вперта, не вмієш слухати й ніколи не визнаєш своїх помилок, навіть коли абсолютно не права! Поводься нарешті дорослішав, бо в мене вже просто бракує терпіння на ці капризи. Сімейна поїздка до моря мала стати часом для відпочинку, але перетворилася на справжнє випробування підлітковим бунтом дванадцятирічної доньки. На … Читати далі

— Я просто хотіла зробити як краще, щоб ти не витрачала свої нерви на ці нескінченні дзвінки та організаційні дрібниці! Хіба це погано, що я домовилася про кращий зал і масштабну програму, про яку ти сама навіть не наважувалася мріяти? Червневе сонце повільно сідало за обрій, забарвлюючи київські дахи в ніжні золотаво-рожеві відтінки. Ми з … Читати далі

Чоловік хотів, щоб я після розлучення залишилася з мікрохвильовкою, а він — з квартирою й машиною Він сказав: «Можеш залишити собі мікрохвильовку. Мені не принципово». На мить мені здалося, що він кепкує. Але ні. Він реально намагався обговорити поділ майна, в якому він хотів собі квартиру, машину, крісло й… штори. Я тільки спитала: — А … Читати далі

— Весілля не буде: відкрилася правда, навіщо треба було поспіхом одружуватися Вона дивилася на мене з тією особливою уважністю, з якою викладач розглядає роботу студента, у якій надто багато помилок. — Я не хочу псувати тобі свято. Але будь чесною: ти справді гадаєш, що він бачить у тобі супутницю, а не кар’єрні сходи? Слова Маші … Читати далі

Осіннє листя повільно опускалося на вологий асфальт, утворюючи яскравий золотавий килим. Галина стояла біля вікна вітальні, тримаючи в руках теплу чашку з чаєм, і дивилася, як її чоловік Богдан порається біля машини у дворі. Ця квартира давно стала для них не просто дахом над головою, а справжнім сімейним гніздом. Кожен куточок тут дихав затишком, який … Читати далі

Оксана впевнено переступила поріг оновленої веранди, проводячи долонею по гладенькому, вкритому свіжим лаком поруччю. Поруч, спираючись на одвірок, стояв Тарас. Він ледь помітно посміхався, але в глибині його очей читалася втома, яку неможливо було приховати навіть ранковим сонцем. — Просто неймовірно, Тарасе! — вигукнула Оксана, захоплено оглядаючи кожен сантиметр тераси. — Ти справжній майстер, я … Читати далі

У вересневому повітрі Львова вже відчувалася легка прохолода, хоча сонце все ще намагалося гріти по-літньому. Мар’яна стояла біля вікна своєї затишної, але з таким трудом заробленої трикімнатної квартири, і повільно розмішувала вже холодну каву. З вулиці долинав звичний шум автівок, серед яких десь на парковці стояли їхні з чоловіком старенькі, але надійні «Рено» та «Шкода». … Читати далі

Надія стояла на своїй кухні, стискаючи в руках горнятко з чаєм, яке вже давно охололо. У вітальні, на дивані, який вона сама обирала в кредит і за який досі виплачувала відсотки, сиділа колишня свекруха — Галина Степанівна. Жінка почувалася в квартирі Надії так, наче прийшла на власну дачу, де все їй підпорядковується. — Надько! Розумієш? … Читати далі

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Ніна, моя двоюрідна сестра, шепотіла Артему, але досить чітко: — Вона ж працює в банку, у неї там бонуси, премії… Кажуть, Марина вже все оплатила. Уявляєш, яке буде свято? Артем позіхнув і хмикнув: — А куди їй витрачати гроші, якщо вона живе … Читати далі